Y. Традиції, звичаї та свята дитячого табору.

Мета: навчитися використовувати традиції, звичаї та свята у виховній роботі з дітьми в таборі.

Основні поняття: засоби педагогіки народознавства, традиція, звичай, символ, атрибут, ритуал.

Обладнання та матеріали: сурма, барабан, емблеми, прапори, календар народних свят літо, сценарії народних свят літа, українські народні звичаї, пісні, ігри, прислів’я, легенди, загадки, лічилки, скоромовки, матеріали для вечорниць.

План:

1. Використання засобів педагогіки народознавства в організації розвиваючого відпочинку дітей.

2. Традиції, звичаї та свята у виховному процесі в літній період.

3. Символи, атрибути та ритуали у життєдіяльності табору.

ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА:

1. Використання засобів педагогіки народознавства в організації

змістовного відпочинку дітей.

Виховна робота в умовах дитячого оздоровчого табору повинна бути спрямована на становлення в дітей і підлітків громадянськості, високих моральних норм, соціальної активності, самостійності і відповідальності за свої вчинки.

Народознавство – провідний напрямок і універсальний засіб у вихованні дітей, ефективні ліки для наших напівбайдужих , зашкарублих душ. Бо народне – це завжди правдиве, істинне. Народне – вічне й завжди сучасне. Народознавчі підходи в роботі з дітьми звільняють процес виховання від примусовості, надуманості, абстрактності, заорганізованості та заформалізованості.

Кожна нація, кожен народ, навіть кожна соціальна група мають свої традиції, звичаї, обряди та свята, становлення яких відбувалося протягом багатьох століть.

Традиції, звичаї, обряди і свята – це ті “неписані закони”, якими керуються в найменших щоденних і найбільших всенаціональних справах. Всі обряди можна поділити на дві великі групи : календарні та весільні.

Як приклад, наведемо декілька народних літніх свят:

Свято Івана Купала ( Народні гуляння і забави. Купало і Марена. День ворожіння. Купальські трави. Купальські легенди і пісні. Збирання цілющих трав. ).

Свято Павла і Петра ( Мала “нічка-петрівочка”. Петрівка. Свято пастухів. Петрівчані пісні. ).

“Коси коса, поки роса!” ( Початок косовиці за народним календарем на городах і в полі. Способи сушіння сіна. Спорядження косарів і грабель. Косарські пісні. ) та інш.

“Хвала рукам, що пахнуть хлібом” ( Землеробство – стародавнє заняття слов’ян. Повага до хліба. Жнива, обжинки. Жниварський обряд. Обрядові пісні. Хліб у легендах. ).

Не треба забувати, що в кожній місцевості, особливо на селі, є свої пісні й звичаї. Свої примовки і привітання. Їх необхідно запозичити від старших людей, дбайливо записати і постійно використовувати.

Під час відпочинку на повітрі педагог-організатор організовує різноманітні ігри з фольклорними компонентами, які нагадують невеличкі театральні вистави; вивчає календарно-обрядові пісні (“Ой ниво наша, ниво...”, “Від межі до межі”, “Я ж думала, що зажалася”, “Задзвеніли стодоли”, “Ой ти, лане , ланочку”, “А вже сонце котиться”, “Ой піди-но, дівко”, “За горою, за крутою”, “Ой послала мене мати”, “Ой зелене жито, зелене”, “Йой чиє то поле”, “Живо, женчики, живо”, “Відчиняй же, господарю”, “Заплету віночок”, “Ой на Івана тай на Купала”); проводять турнір знавців народного побуту; конкурс “Українкою я народилася”; свято на тему “Світ у німбі рушника”; інсценізацію народних пісень; свято “Без верби і калини - нема України”; бесіду “Дерева і квіти в українських обрядах” та ін.