Література

1. Гальчинський А. І ін. Основи економічної теорії. – К.: Вища школа, 1995. – С. 370-382.

2. Макконнелл Кемпбелл Р., Брю Стенлі Л. Аналітична економіка: принципи, проблеми і політика. Ч.1. Макроекономіка. – Львів: Просвіта, 1997. – С. 181-185.

3. Манків Грегорі Н. Макроекономіка. – К.: Основи, 2000. – С. 264-266, 524-527.

4. Мікроекономіка і макроекономіка: Підруч. для студентів екон. спец. закл. освіти: У 2 ч. / С. Будаговська, О. Кілієвич, І. Луніна та ін.; За заг. ред. С. Будаговської. – К.: Основи, 1998. - С. 244-246.

5. Панчишин Степан. Макроекономіка. – К.: Либідь, 2001. – С. 296-307.

6. Савченко А.Г., Пухтаєвич Г.О., Тітьонко О.М. Макроекономіка. – К.: Либідь, 1999. – С. 56-63.

7. Семюелсон П., Нордхауз В. Макроекономіка. – К.: Основи, 1995. – С. 322-326.

Лекція 2. Зайнятість і безробіття

Метою даної лекції є розглянути існуючу класифікацію населення згідно методики МОП, показники рівня безробіття та зайнятості, розкрити види безробіття, причини їх виникнення та соціально-економічні наслідки, з'ясувати особливості зайнятості й безробіття та причини безробіття в Україні.

А. Зайняте, незайняте і безробітне населення. Рівень безробіття.

Б. Види безробіття та їх причини. Повна зайнятість.

В. Особливості зайнятості та безробіття в Україні за роки незалежності.

Г. Соціально-економічні наслідки безробіття. Закон Оукена.

А. Зайняте, незайняте та безробітне населення. Рівень безробіття

У відповідності з міжнародними стандартами, розробленими Міжнародною Організацією Праці (МОП) у 1983 році, все населення країни розділяють на три великі групи: зайняті, безробітні та особи поза робочою силою (схема 3-1).

Схема 3-1. Поділ населення у відповідності до стандартів МОП

Все населення

Зайняті

Безробітні

Особи поза робочою силою

Особи до 16 років та особи, що перебувають в спеціалізованих закладах

Особи, які вибули зі складу

робочої сили

Економічно активне населення Економічно неактивне населення

Зайняті – це ті люди, які виконують будь-яку оплачувану роботу, а також ті, що мають роботу, але тимчасово не працюють через хворобу, страйк чи відпустку. До цієї категорії належать і ті, хто працює неповний робочий день.

В Україні до зайнятих відносять осіб віком від 16 до 55 років (жінки) і 60 років (чоловіки), а також осіб пенсійного віку й молодь, молодша зазначеного віку, які зайняті в народному господарстві. До складу зайнятих належать: наймані працівники; особи, які працюють самостійно (підприємці, фермери, творчі працівники); зайняті в органах державної влади й управління; особи, які служать в армії або отримують професійну підготовку (учні, студенти денних форм навчання); особи, що виконують суспільно-оплачувані роботи; зайняті вихованням малолітніх дітей, доглядом за інвалідами чи людьми похилого віку; громадяни інших країн, які проживають в Україні і працюють у народному господарстві.

Безробітними за класифікацією МОП є ті, хто зареєстрований на біржі праці й активно шукає роботу, а також тимчасово звільнені й ті, хто має намір приступити до роботи протягом 30 днів.

Зайняті та безробітні становлять робочу силу, або економічно активне населення (самодіяльне населення). Таким чином, робоча сила охоплює осіб, які можуть та бажають працювати.

Особи поза робочою силою, або економічно неактивне населення охоплює дві групи осіб:

• особи у віці до 16 років та ті, які перебувають у спеціалізованих закладах (психіатричних лікарнях, виправних закладах тощо). Ці особи не є потенційними компонентами робочої сили і не входять до економічно активного населення.

• особи, які вибули зі складу робочої сили, - дорослі, які потенційно мають можливість працювати, але з якихось причин не працюють і не шукають роботи (пенсіонери, інваліди тощо). Осіб, які вибули зі складу робочої сили, відносять до незайнятих.

Таким чином,

Населення = Робоча сила + Особи поза робочою силою (3.2)

Робоча сила = Зайняті + Безробітні (3.3)

Особи поза = Особи до 16 років та + Особи, які (3.4)

робочою силою ті, які перебувають вибули зі складу

у спецзакладах робочої сили

Безробітні = Населення – Особи поза - Зайняті (3.5)

робочою силою

Офіційна статистика в повній мірі не характеризує фактичну кількість безробітних. Це пояснюється тим, що вона:

1) не включає до безробітних осіб, які зайняті неповний робочий день, тиждень, місяць, та осіб, які знаходяться в неоплачуваних відпустках, але бажають працювати. Офіційна статистика вважає цих людей зайнятими, хоча насправді вони є безробітними. Таке безробіття називають прихованим.

2) багато людей, які втратили роботу та надію її одержати, не займаються її пошуком і не реєструються в державній службі зайнятості. Офіційна статистика їх не вважає безробітними, а такими, хто вибув із складу робочої сили.

3. завищенню числа безробітних офіційною статистикою сприяє тіньова економіка, яка, нагадаю, за деякими підрахунками становить в Україні 50-60% всього народного господарства.

Поряд із чисельністю безробітних стан безробіття характеризує такий показник як рівень безробіття. Рівень безробіття – це відсоток офіційно зареєстрованих безробітних у чисельності робочої сили:

Чисельність безробітних

Р івень безробіття =  100% (3.6)

Чисельність робочої сили

У 90-х роках 20 ст. рівень безробіття становив в США – 5-7%, Великобританії, Італії, Франції, Німеччині – 9-12%, Польщі, Словаччині, Угорщині – 13-15%, Чехії - 3-3,5%, Японії – 2,5%.

Слід зазначити, що проблема безробіття як в Україні, так і в цілому світі буде загострюватись. Серед особливостей сучасного безробіття є існування розриву безпосереднього зв'язку між економічним зростанням і динамікою зайнятості. Так, в ході світової економічної кризи 1974-1975 років і наступної депресії кількість безробітних в розвинутих країнах збільшилась з 8,3 млн.чол. в 1973 році до 15,3 млн.чол. в 1976 році. Однак на відміну від попередніх циклів чисельність безробітних не зменшилась і в період пожвавлення економіки в 1975-1979 роках. В кінці 1979 року вона становила 16,4 млн.чол. Економічна ж криза 1980-1982 років, яка охопила більшість промислово розвинутих країн, привела до збільшення масштабів безробіття до 30 млн.чол., яке залишилось приблизно на такому ж рівні і в роки економічного пожвавлення.

Такий специфічний показник як коефіцієнт еластичності зайнятості відносно економічного росту за розрахунками МОП знизився для більшості промислово розвинутих країн, а для окремих держав (ФРН, Великобританії, ЄЕС у цілому) мав від'ємне значення, тобто економічне зростання супроводжувалось скороченням кількості зайнятих у народному господарстві.

Поясненням такого явища є зокрема, те, що сучасний НТП приводить до скорочення робочих місць. Наприклад, роботизація автомобільної промисловості в США та інших індустріально розвинутих країнах створила реальну загрозу масового так званого технологічного безробіття. На деяких операціях заробіток середнього американського робітника досягає 25 дол./год., в той час як робот може виконати цю ж операцію всього за 6 дол./год., включаючи витрати на його придбання та обслуговування. Зрозуміло, що фірмам вигідніше здійснювати роботизацію виробництва, ніж наймати робітників.

Зменшення зайнятості відбувається і внаслідок освоєння передових комп'ютерних технологій. Так, якщо зараз 40 працівників друкарні, які мають високу кваліфікацію, здатні набирати за 1 год. до 170 тис. букв, то застосування комп'ютерних принтерів дозволяє 10 робітникам набирати за цю ж 1 год. біля 1 млн. букв, що приховує в собі загрозу двадцятикратного збільшення технологічного безробіття. В наш час стають ненадійними навіть ті робочі місця, які зосереджені в найновіших галузях економіки. Наприклад, в розвинутих країнах насувається безробіття серед спеціалістів, які зайняті в централізованих обчислювальних центрах, де експлуатуються комп'ютери минулих поколінь. Їх витісняють персональні комп'ютери, підключені до інтегрованих систем зв'язку.

Правда, слід зазначити, що в процесі впровадження нових технологій, можуть виникати як негативні для зайнятості трудозберігаючі ефекти, так і позитивні - трудорозширюючі. Вони не співпадають ні в часі, ні по території, ні по секторах економіки. Так, в США на кожні 160 тис.робочих місць, скорочених у результаті освоєння передових технологій, останні створили 50 тис.робочих місць, тобто мало місце співвідношення 3:1. У 80-х роках у Німеччині була проведена серія емпіричних досліджень, у процесі яких результати моделювання на 1980-1995 роки показали, що скорочення зайнятості в ході впровадження нових технологій на 85-60% компенсується створенням нових робочих місць за рахунок підвищення конкурентноздатності виробів західнонімецьких фірм і збільшення експорту, і пов'язаних з цим зростанням інвестицій. Отже, сучасний НТП супроводжується в більшій мірі скороченням зайнятості, ніж створенням додаткових робочих місць.

Особливістю сучасного безробіття також є те, що воно вище серед молоді, жінок, некваліфікованих працівників, зростає питома вага частково зайнятих.

Іншим показником, що характеризує рівень зайнятості у країні є коефіцієнт участі в робочій силі, який визначають як відношення робочої сили до дорослого населення країни:

Робоча сила

Коефіцієнт участі =  100% (3.7)

в робочій силі, Доросле населення

В Україні приблизно дві третини дорослого населення входить до складу її робочої сили.

Для характеристики зайнятості іноді економістами використовується й такий показник як рівень зайнятості, який визначають як відношення кількості зайнятих до дорослого населення країни або населення у працездатному віці:

Зайняті

Рівень зайнятості =  100% (3.7)

Доросле населення