Кількісне визначення гістаміну у крові за методом н.В. Клімінкіної і с.І. Плітмана

Завдання 1. Провести кількісне визначення гістаміну в крові.

Принцип. Метод базується на взаємодії гістаміну з діазотованим п-нітроаніліном з утворенням сполук оранжево-червоного кольору.

Хід роботи. Кров, з якої осаджені білки 10% розчином трихлороцтової кислоти, для екстракції гістаміну витримують у холодильнику протягом доби, фільтрують через паперовий фільтр. В одну пробірку відмірюють 2 мл фільтрату (дослід), у другу – 0,2 мл стандартного 200 мкмоль/л розчину гістаміну і 1,8 мл води (стандарт). В обидві пробірки додають по 3 мл води і 1 мл 4% натрію нітрату. Пробірки ретельно струшують і кип’ятять на водяній бані 2 хв, потім охолоджують під струменем водопровідної води і додають по 1 мл діазотованого п-нітроаніліну (готують перед застосуванням з 0,1% п-нітроаніліну в 0,1 моль/л хлоридній кислоті, додаючи до 10 мл охолодженого розчину 1 мл 4% натрію нітрату). Ретельно перемішують проби і доводять їх рН до 10,0 за універсальним папером, додаючи 1,5 мл, а потім 0,5 мл 20% натрію карбонату. Вміст пробірок перемішують, охолоджують під струменем водопровідної води і додають 2-3 краплі 20% натрію гідроксиду до розвитку забарвлення. Екстинкцію дослідної і стандартної проб вимірюють на ФЕК при довжині хвилі 520-540 нм (зелений світлофільтр) у кюветі з товщиною шару 5 мм проти контролю на реактиви (10 мл води, по 2 мл розчинів натрію нітрату і діазотованого п-нітроаніліну, 4 мл розчину натрію карбонату), перемішують і додають 0,6 мл розчину натрію гідроксиду. Вміст гістаміну (Х) у мкмоль/л розраховують за формулою: Х=(Едосл.×200)/Е ст., де Едосл. – екстинкція дослідного розчину; Ест. – екстинкція стандартного розчину; 200 – концентрація стандартного розчину гістаміну, мкмоль/л.

Клініко-діагностичне значення. Гістамін - біологічно активна речовина, що бере участь в регуляції життєвих функцій. Викликає розширення судин на місці запалення та тим самим прискорює надходження лейкоцитів, що сприяє активації захисних сил організму; має безпосереднє відношення до розвитку алергічних та імунних реакцій, процесів сенсибілізації і десенсибілізації; виконує роль медіатора болі. За звичайних умов гістамін знаходиться переважно в неактивному (зв’язаному) стані. У крові здорової людини його концентрація становить 0,02-0,04 мкмоль/л. При деяких патологічних процесах (анафілактичний шок, опіки, відмороження, сінна гарячка та інші алергенні захворювання), а також при надходженні до організму хімічних речовин, у тому числі лікарських препаратів, кількість вільного гістаміну збільшується. Гістамін викликає спазм непосмугованої мускулатури, розширення судин і зниження артеріального тиску; у зв’язку із застоєм крові в капілярах і збільшенням проникності їх стінок має місце набряк оточуючих тканин і згущення крові.

У клініко-біохімічних лабораторіях визначення вмісту деяких біогенних амінів має діагностичне значення. При тяжкому нефросклерозі підвищується вміст у плазмі крові тираміну, у випадку шоку – серотоніну, при алергічних захворюваннях - гістаміну.