Тема 7. Культура України на рубежі хх–ххі ст.

Патріарх Мстислав І (Степан Скрипник, 1898-1993) – митрополит Української православної церкви Канади (1947-1950), митрополит Української православної церкви США (1971-1993), Патріарх Київський і всієї України Української автокефальної православної церкви (1990-1992). Перший Святіший Патріарх Київський і всієї Руси-України Української православної церкви (Київський патріархат, 1992-1993).

Петро Тронько (1915-2011) – доктор історичних наук, професор, академік НАН України. Голова правління Національної спілки краєзнавців України (з 1990). Голова правління Всеукраїнського фонду відтворення видатних пам’яток історико-архітектурної спадщини ім. О. Гончара (1996). Почесний головний редактор журналу «Пам’ятки України». Герой України (2000).

Віктор Бар’яхтар (1930) – вчений у галузі теоретичних фізико-магнітних явищ, фізики твердого тіла, доктор фізико-математичних наук, академік НАН України. Герой України (2010).

Ліна Костенко (1930) – письменниця, поетеса. Авторка поетичних збірок «Над берегами вічної ріки» (1977), «Неповторність» (1980), «Сад нетанучих скульптур» (1987), роману у віршах «Маруся Чурай» (1979, Шевченківська премія 1987 р.), поеми «Берестечко» (1999, 2010). У 2010 р. опублікувала перший прозовий роман «Записки українського самашедшого», поява якого стала чи не найбільшою літературною подією року та став одним з лідерів продажу серед українських книжок 2011 р. Почесний професор Києво-Могилянської академії, почесний доктор Львівського і Чернівецького університетів. Відмовилась від звання Героя України, відповівши: «Політичної біжутерії не ношу!». У 2012 р. отримала відзнаку «Золотий письменник України» для українських письменників-романістів, чиї романи вийшли сукупним накладом понад 100 000 примірників.

Мирослав Попович (1930) – філософ, педагог, доктор філософських наук, професор, академік НАН України. Фахівець у галузі культурології, логіки та методології науки, історії української культури, директор Інституту філософії ім. Г. Сковороди НАН України.

Петро Балабуєв (1931-2007) – доктор технічних наук, професор. З його участю та під його керівництвом побудовані літаки: Ан-22 «Антей», Ан-72, Ан-74, Ан-32, Ан-28, Ан-124 «Руслан», найбільший у світі літак Ан-225 «Мрія» (кодове ім’я НАТО – «Cossack»). Серед останніх розробок пасажирський Ан-140, багатоцільовий Ан-38, середній широкофюзеляжний військово-транспортний літак Ан-70. Герой України (1999).

Митрополит Володимир (Віктор Сабодан, 1935-2014) – митрополит Київський і всієї України (1992-2014). Герой України (2011). Був одним із найвпливовіших архієреїв Російської православної церкви.

Ада Роговцева (1937) – акторка театру і кіно. Народна артистка УРСР, Народна артистка СРСР (1978). Герой України (2007).

Мирослав Скорик (1938) – композитор, музикознавець. Народний артист Ураїни, лауреат премії ім. Т. Шевченка. Художній керівник Київської опери (з 2011). Герой України (2008).

Богдан Ступка (1941-2012) – український актор театру і кіно. Лауреат Шевченківської премії 1993 року. Знявся в таких фільмах, як «Сірі вовки» (1993), «Вогнем і мечем» (1999), «Тарас Бульба» (2009) та ін.

Тетяна Логуш (?-?) – українська благодійниця та громадська діячка, голова правління благодійного фонду «Мистецька скарбниця». Є співзасновницею міжнародного конкурсу романів, кіносценаріїв, п’єс, пісенної лірики та творів для дітей «Коронація слова», літературного балу у Київській мерії, Віденського балу в Україні, балу «Карнавалія» тощо.

Раїса Кириченко (Корж, 1943-2005) – співачка. Член Комітету Національних премій України ім. Т. Шевченка (1999-2001). Герой України (2003).

Олександр Ключников (1945) – доктор технічних наук, професор, академік НАН України, директор Інституту проблем безпеки атомних електростанцій НАН України. Президент Українського ядерного товариства (2008-2010). Герой України (2011).

Олександр Галуненко (1946) – кандидат технічних наук (2000), льотчик-випробувач Авіаційного науково-технічного комплексу ім. О. Антонова, помічник генерального конструктора з льотних питань. Герой України (1999).

В’ячеслав Брюховецький (1947) – літературознавець, педагог. Доктор філологічних наук, кандидат педагогічних наук. Ректор, президент, почесний президент Національного університету «Києво-Могилянська академія». Головний ініціатор відродження Києво-Могилянської академії. Член Національної комісії України  у справах ЮНЕСКО. Герой України (2007).

Іван Вакарчук (1947) – фізик, педагог. Доктор фізико-математичних наук (1980). Міністр освіти і науки України (2007-2010). Протягом 1990-2007 і 2010-2013 рр. – ректор Львівського національного університету. Герой України (2007). Будучи міністром освіти впровадив викладання у вишах України дисципліну «Історія української культури».

Ніна Матвієнко (1947) – співачка, акторка, письменниця, народна артистка України (1985). У репертуарі співачки багато народних пісень, серед них обрядові, ліричні, гумористичні, пісні-балади, українські пісні XVII–XVIII ст. Зіграла в телевиставах («Маруся Чурай», «Катерина Білокур», «Розлилися води на чотири броди»), художніх фільмах («Солом’яні дзвони», «Пропала грамота»), радіовиставах («Політ стріли», «Кларнети ніжності»). Герой України (2006).

Софія Ротару (1947) – відома українська, молдавська, російська естрадна співачка. Герой України (2002).

Марія Стеф’юк (1948) – співачка, Народна артистка УРСР (1979), СРСР (1985), Герой України (2008).

Володимир Лис (1950) – журналіст, драматург, письменник. Твори: «Маска», «Острів Сильвестра», «Століття Якова», «Жінка для стіни» та ін.

Леонід Каденюк (1951) – перший космонавт незалежної України. Герой України (1999).

Василь Шкляр (1951) – письменник. Один із найвідоміших і найбільш читаних сучасних українських письменників (деякі оглядачі називають його «батьком українського бестселера»). Особливий резонанс викликав роман «Залишенець. Чорний ворон» (2009).

Юрій Винничук (1952) – журналіст, письменник, редактор. Автор збірки поезій «Відображення», романів «Мальва Ланда» (2000) і «Танго смерті» (2012), міфологічної енциклопедії «Книга бестій» (2003).

Люко Дашвар (Ірина Чернова, 1954) – письменниця, сценарист, журналіст. Авторка романів «Село не люди» (2007) та «Молоко з кров’ю» (2008).

Катерина Амосова (1956) – науковець у галузі кардіології, доктор медичних наук (1988), професор (1990), член-кореспондент Національної академії медичних наук України (2000). Ректор Національного медичного університету ім. О. Богомольця (2014).

Оксана Пахльовська (1956) – письменник, культуролог, професор, доктор філологічних наук. Лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка (2010) за книжку «Ave, Europa».

Богдан Бенюк (1957) – актор театру і кіно. Знявся у фільмах «Конотопська відьма» (1987), «Чорна рада» (2000), «Кандагар» (2009) та ін.

Галина Пагутяк (1958) – письменниця. Лауреат Шевченківської премії з літератури. Автор «Записки Білого Пташка» (1999), «Захід сонця в Урожі» (2003), «Мій Близький і Далекий Схід» (2009) та «Зачарованные музыканты» (2012).

Євгенія Кононенко (1959) – письменниця і перекладачка. Автор книг «Колосальний сюжет» (1998), «Зрада. ZRADA made in Ukraine» (2002), «Жертва забутого майстра» (2007) та «Російський сюжет» (2012).

Марія Матіос (1959) – письменниця, поет, прозаїк, публіцист. Найбільшу популярність здобули її твори «Нація» (2001), «Містер і місіс ю в країні укрів» (2006), «Щоденник страченої» (2007), «Армагедон уже відбувся» (2011) та «Черевики Божої матері» (2013).

Юрій Андрухович (1960) – поет, прозаїк, перекладач, есеїст. Автор «Таємниця замість роману» (2007) «Трициліндровий двигун любові» (2007) та «Лексикон Інтимних місць» (2011).

Оксана Забужко (1960) – поетеса, письменниця, літературознавець, публіцист. Автор «Інопланетянка» (1992), «Музей покинутих секретів» (2009), «Вірші: 1980-2013» (2013),

Олександр Ірванець (1961) – письменник, перекладач. Автор книг «Вірші останнього десятиліття» (2001), «Очамимря: Повість та оповідання» (2003),, «Мій хрест» (2010) та «Сатирикон – ХХІ» (2011).

Іван Малкович (1961) – поет, видавець, власник і директор видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА».

Юрій Іздрик (1962) – прозаїк, поет, культуролог, автор концептуального журнального проекту «Четвер», низки повістей, оповідань, статей з культурології та літературознавства.

Євген Пашковський (1962) – письменник, лауреат Шевченківської премії 2001 року. Автор творів «Щоденний жезл» (1999), «Безодня» (2005) та «Осінь для ангела» (2006).

Ірен Роздобудько (1962) – журналістка, письменниця, поетеса. Автор «Ескорт у смерть» (2002), «Він: Ранковий прибиральник. Вона: Шості двері» (2005), «Мандрівки без сенсу і моралі» (2011) та «ЛСД. Ліцей слухняних дружин» (2013).

Сергій Бубка (1963) – легкоатлет (стрибки з жердиною), меценат. Чемпіон Європи і світу, олімпійський чемпіон, першим в Україні отримав звання заслуженого майстра спорту, кандидат педагогічних наук. 35-разовий рекордсменом світу. Рекорд (6.14 м – Сестрієре (Італія), 1994) для змагань на відкритому повітрі є чинним. Рекорд (6.15 м – Донецьк) для змагань у приміщенні протримався майже 21 рік (21 лютого 1993 – 15 лютого 2014). Його ім’я занесене до Книги рекордів Гіннеса за найбільшу кількість світових досягнень у легкоатлетичному спорті. З 1990 р. під його керівництвом проводяться щорічні міжнародні змагання «Зірки жердини». У 1992 р. заснував спортивний клуб ім. С. Бубки. Член виконкому МОК (2000-2008, з 2012). Герой України (2001).

Ольга Богомолець (1966) – доктор медичних наук, професор кафедри дерматології та венерології Національного медичного університету ім. О. Богомольця. Автор-виконавиця сучасних та давніх українських романсів. Засновник історико-культурного комплексу «Замок Радомисль» (м. Радомишль, Житомирська обл.) – єдиний в Європі Музей української домашньої ікони.

Дмитро Стус (1966) – письменник, літературознавець, редактор. Кандидат філологічних наук (1995). Голова Всеукраїнської творчої спілки «Конгрес літераторів України» (з 2013). Генеральний директор Національного музею Т. Шевченка (з 2012).

Ольга Сумська (1966) – актриса, телеведуча. Знялася в картинах «Голос трави» (1992), «Записки кирпатого Мефістофеля» (1994), «Тигролови» (1994) та ін. Візитною карткою акторки стала роль в телесеріалі «Роксолана» (1997), де вона зіграла головну героїню.

Віталій і Дмитро Капранови (1967) – українські письменники, видавці, публіцисти. Засновники видавництва «Зелений пес». Автори романів «Приворотне зілля» (2004), «Розмір має значення» (2006) та «Щоденник моєї секретарки» (2011).

Тарас Прохасько (1968) – письменник, журналіст. Автор книг «БотакЄ» (2010), «Хто зробить сніг» (2013).

Георгій (Гія) Гонгадзе (1969-2000) – журналіст, відомий своїми критичними антивладними виступами. Засновник та перший головний редактор інтернет-газети «Українська правда» (2000). Герой України (2005).

Василь Іванчук (1969) – шахіст, міжнародний гросмейстер. Чотириразовий переможець шахових олімпіад (1988, 1990 рр. у складі збірної СРСР, 2004 та 2010 рр. у складі збірної України). Чемпіон Європи 2004 р. Фіналіст першості світу ФІДЕ 2001-2002 рр. (у фіналі поступився українцеві Р. Пономарьову). Найсильніший український шахіст усіх часів, який понад 20 років входив у десятку найсильніших шахістів планети.

Ірина Білик (1970) – співачка. Її називають «українською Мадонною» завдяки наявності великої кількості хітів.

Андрій Кокотюха (1970) – письменник. Автор книг «Повернення сентиментального гангстера» (1999), «Нейтральна територія» (2001), «Почему Украина не Россия» (2004) та «Тайны и загадки Украины» (2005).

Віталій Кличко (1971) – боксер, меценат, учений-педагог, член громадської ради журналу «ЄвроАтлантика». Герой України (2004).

Руслана Лижичко (1973) – співачка, піаністка, диригент, танцюристка. Своїми «Дикими танцями» покорила серце Європи та стала переможницею конкурсу Євробачення 2004 р. Отримала нагороду «World Music Awards» – «Всесвітню музичну нагороду» за найбільшу кількість проданих альбомів «Дикі Танці» у світі.

Олександр Пономарьов (1973) – співак. Олександр увійшов до історії українського шоу-бізнесу, як перший представник України на Євробаченні, виступивши 2003 р. у Латвії.

Наталка Сняданко (1973) – письменниця. Книги «Колекція пристрастей, або Пригоди молодої українки» (2001), «Сезонний розпродаж блондинок» (2005), «Комашина тарзанка» (2009) та «Гербарій коханців» (2011).

Анатолій Дністровий (1974) – есеїст, поет, прозаїк, художник. Автор видань «Проповідь до магми» (1998), «Хроніка друкарської машинки» (2009), «Тибет на восьмому поверсі» (2013) та «Сніданок на снігу» (2014).

Сергій Жадан (1974) – письменник, перекладач та громадський діяч. Автор поетичних збірок «Цитатник»(1995), «Ефіопія» (2009) роману, «Ворошиловград» (2010) та ін.

Святослав Вакарчук (1975) – музикант, вокаліст, композитор, лідер рок-гурту «Океан Ельзи».

Володимир Кличко (1976) – боксер, меценат.

Андрій Шевченко (1976) – футболіст, виступав за «Динамо» (Київ), «Мілан», «Челсі». Заслужений майстер спорту України (2003). У 2003 р. став першим українцем, який виграв Лігу Чемпіонів УЄФА. Володар «Золотого м’яча» (2004) – призу, який вручають найкращому футболісту Європи. Один з найрезультативніших бомбардирів єврокубкових турнірів за всі сезони. Найкращий бомбардир національної збірної України в історії. Тричі ставав найкращим бомбардиром Ліги Чемпіонів УЄФА, двічі – чемпіонату Італії. Другий бомбардир за всю історію «Мілана». Герой України (2004).

Ані Лорак (Кароліна Куєк, 1978) – співачка. Представляла Україну на конкурсі Євробачення 2008 р. у Белграді, де посіла друге місце.

Лілія Подкопаєва (1978) – гімнастка, меценат. У Донецькій області створила мережу гімнастичних шкіл та очолила благодійний фонд «Здоров’я поколінь». З 2002 р. проводить дитячий спортивний фестиваль «Золота Лілія». У 2008 р. її ім’я увічнене у Всесвітньому Залі Слави (США).

Ірен Карпа (1980) – письменниця, співачка, журналістка, телеведуча. Автор творів «Знес Паленого» (2000), «Супермаркет одиночества» (2007), «Супермаркет самотності. Перламутрове порно» (2008), «Добло і зло» (2008) та «З Роси, з Води і з Калабані» (2012).

Яна Клочкова (1982) – плавчиня, виграла 5 олімпійських медалей, серед яких 4 золоті. Герой України (2004).

Олена Юрковська (1983) – біатлоністка, лижниця; заслужений майстер спорту України. Паралімпійська чемпіонка (біатлон) ігор 2010 у Ванкувері. Чотириразова паралімпійська чемпіонка ігор в Турині (2006), визнана кращою спортсменкою ігор. Виборола 4 золотих, 1 срібну та 1 бронзову медаль (лижні перегони, біатлон). На Паралімпійських іграх-2002 в Солт-Лейк-Сіті здобула 1 срібну і 3 бронзові медалі. Герой України (2006).

Любко (Любомир) Дереш (1984) – письменник. Автор книг «Трохи пітьми» (2007), «Голова Якова» (2011) та «Пісні про любов і вічність» (2014).

Максим Кідрук (1984) – письменник-мандрівник. Написав 12 книг (8 художніх, 4 – на технічну тематику). Автор «Мексиканські хроніки. Історія однієї мрії» (2009), «Письменники про футбол» (2011). Також автор першого українського технотрилера «Бот» (2012).

Віктор Смирнов (1986) — шестиразовий чемпіон та багаторазовий призер Параолімпійських ігор із плавання. Герой України (2004).

Кіра Микитенко (2009) – художниця, меценатка. Рекордсменка України в номінації «Наймолодша авторка персональної виставки живопису» під час відкриття персональної виставки (40 картин) в Києві (19 червня 2014 р.).

Список використаної літератури:

1. Більчук М., Давидова О., Давидов Г. Історія України. Пам’ятки архітектури та образотворчого мистецтва, обов’язкові для розпізнавання абітурієнтами. Портрети історичних персоналій. – Тернопіль, 2013.

2. Бокань В., Пальовий Л. Історія культури України. – К., 1998.

3. Енциклопедія Українознавства / Гол. ред. В. Кубійович. В 10 т. – Львів, 1991-2000.

4. Історія української культури / За ред. І. Крип’якевича. – К., 1994.

5. Історія української культури: Зб. матеріалів і документів / Упоряд. Б.І. Білик, Ю.А. Горбань, Я.С. Калакура та ін. – К., 2000.

6. Клімов А. А. Видатні українці: Довідник. – Х., 2010.

7. Малий словник історії України / Відп. ред. В. Смолій. – К., 1997.

8. Моргун В. А. МАР. «Поема вольного народа»: Вступ до сакральної історії України. – Київ-Донецьк, 2013.

9. Українська культура: історія і сучасність: Навч. посіб. / За ред. С.О. Черепанової. – Львів, 1994.

10. Українська художня культура: Навч. посіб. / За ред. І.Ф. Лященко. – К., 1996.