Висновки

Марксизм як напрям класичної політичної економії, що претендував на вдосконалення теоретичних досліджень і створення нової соціальної картини світу, виник у 40-х роках ХІХ ст. Засновники марксизму Карл Маркс (1818 – 1883) та Фрідріх Енгельс (1820 – 1895) були сучасниками і свідками становлення та утвердження капіталістичного ладу. Отже, формування їх економічного вчення відбувалося в період загострення соціальних суперечностей і революційних потрясінь, зумовлених першими глибокими кризами.

Важливу роль у формуванні матеріальних передумов марксизму відіграв і промисловий переворот, який в основному закінчився в Англії до 1825 р. Саме в цей час беруть початок кризи, банкрутства та швидке збільшення безробіття при одночасному бурхливому росту промисловості. Робітничий клас, що повністю залежав від стану розвитку капіталістичного виробництва, чутливо реагував на погіршення свого становища. Почалось формування профспілок, які вели боротьбу за економічні інтереси робітничого класу. В Англії виникає чартиський рух, де, поряд з економічними, з'являться і політичні гасла.

В Німеччині і Франції суперечності розвитку капіталізму ведуть до повстань, які набирають комуністичного забарвлення. Активна участь К. Маркса і Ф. Енгельса у революційно-демократичному русі, прагнення довести необхідність соціально-економічних перетворень і дати теоретичне обґрунтування боротьби пролетаріату проти буржуазії спонукали їх до аналізу економічних явищ і процесів з метою обґрунтування неминучості загибелі капіталізму під натиском його внутрішніх суперечностей.

Економічні погляди К. Маркса знайшли найповніше відображення в його праці “Капітал”, виданої в IV томах. Ключовою проблемою І тому “Капіталу” із підзаголовком (Процес виробництва капіталу) є теорія додаткової вартості як основа розвитку і вираження відносин найманої праці і капіталу. В ІІ томі “Капіталу” (Процес обігу капіталу) центральною є теорія відтворення як єдність виробництва та обігу індивідуального і суспільного капіталу. Теорія “перетворених форм” додаткової вартості: прибутку, процента, торговельного прибутку і земельної ренти розглядається в ІІІ томі “Капіталу” (Процес капіталістичного виробництва, взятий в цілому). Критичному огляду відомих на той час економічних теорій, з погляду трактування суті і форми розподілу додаткової вартості, присвячений IV том “Капіталу” (Теорії додаткової вартості).

Здійснений Марксом теоретичний аналіз економічних відносин капіталізму, безумовно, є вагомим внеском в економічну науку. Економічне вчення Маркса стало логічним завершенням того напрямку класичної школи, який засновував свою систему поглядів на концепції трудової теорії вартості. Без внеску Маркса в цю теорію вона не набула тієї цілісності, що дозволила б визначити її місце в системі економічних ідей, межі її можливостей і взаємини з іншими теоріями цінності.

Далеко не в усьому зроблені Марксом висновки підтвердилися, а розгорнута ним система доказів виявилася недостатньо переконливою і містила логічні протиріччя. Проте марксистське вчення стало невід’ємною частиною сучасних наукових уявлень про суспільство.

Серед найважливіших здобутків марксизму слід відмітити:

- збагачення методології дослідження економічних і соціальних явищ, створення оригінального аналітичного апарату наукового аналізу;

- обґрунтування концепції історичної єдності людського суспільства;

- глибоке дослідження еволюції індустріально-ринкового господарства, виявлення важливих рис капіталістичної економічної системи;

- розвиток теорії суспільного відтворення і його циклічності;

- поглиблення трудової теорії вартості.

Водночас сучасна оцінка економічної теорії К. Маркса дає змогу виявити її суттєві обмеження та вразливі місця, у тому числі:

- тенденційність, політичну упередженість і запрограмованість кінцевих результатів наукового дослідження;

- претензію на володіння абсолютною істиною, жорстку непримиренність до інших теоретичних позицій, визначення власного учення єдино науковим;

- переконання у тому, що стрижень історії становить боротьба класів на основі антагоністичності їх інтересів;

- однофакторний аналіз вартості, ціни та доходів на основі визнання пріоритетності єдиного ресурсу – праці.

Незважаючи на висловлені зауваження, сучасні дослідники вважають теоретичну систему К. Маркса одним із важливих напрямків світової економічної думки, якому притаманні наукові помилки і прозріння і без якого неможливо уявити сучасну економічну науку.