Літературна мова п1

Літературна мова – варіант загальнонародної мови. Вона протиставляється діалектам, просторіччю, жаргонам. Українська літературна мова, що належить до найбільш розвинених мов світу, існує в усній та писемній формах.

Загальнонародна мова — це сукупність слів, граматичних форм, особливостей вимови й наголошення, що їх викорис¬товують люди, для яких українська мова є рідною. Загальнонародна мова охоплює діалекти, просторіччя, професійну лексику, жаргони тощо. Вищою формою загальнонародної мови є літературна мова.

Діалектна мова — різновид національної мови, який побутує в усній формі. Це цілісна система, яка характеризується єдністю лек¬сичних, фонетичних і граматичних ознак. Має ієрархічну побудову, до неї входять споріднені структурно й суміжні територіально діа¬лектні підсистеми — говірка, говір, наріччя. Діалектна мова є осно¬вою літературної мови, джерелом її норм і законів.

Основним джерелом вивчення діалектів, найбільш масовим і найбільш достовірним, є запис діалектного матеріалу діалектологічним експедиціями і окремими збирачами діалектних матеріалів різних рівнів(фонетичного, лексичного і т..)п за спеціально розробленими програмами(анкетами), магнітофонні записи. Значний діалектний матеріал міститься в численних діалектологічних працях, виданих рядом мовознавців-діалектологівпротягом попередніх десятиліть.Надійним джерелом для подальших досліджень є діалектологічні атласи. У пригоді стають також етнографічні та фольклорні матеріали.

Для більш точної передачі фонетичних особливостей говірок діалектний матеріал записується лише фонетичним письмом, або фонетичною транскрипцією. Вона являє собою систему графічних знаків, побудовану, як і в літературній мові, за чисто фонетичним принципом. За ним, кожен знак (літера) має бути використаний для позначення лише одного звука, а кожен звук завжди позначається одним(тим самим) графічним знаком (літерою) з додатковим знаком або без нього. Українська транскрипція будується на базі

українського алфавіту. Правда, існують	її спрощений	і більш складний
варіанти.

Існує два основні методи збирання діалектного матеріалу: анкетний і

експедиційний. Обидва вони базуються на спеціально				підготовленій для
цього анкеті (програмі).
При першому з них підготовлена анкета(програма) розсилається в
попередньо визначені	населені	пункти(наприклад, у	школу, вчителю
української мови) з проханням дати відповіді на				питання		програми
матеріали надіслати за зворотною адресою. При цьому наявний виграш у часі
і програш у ступені достовірності матеріалу.
У другому випадку працює спеціально підготовлена експедиція(напр..,
група науковців чи	студентів	під час проходження				діалектологіч

практики). У такому разі виграшний і програшний компоненти міняються

місцями.

Діалектологія, займаючи в системі лінгвістичних(мовознавчих) наук власне, виразно окреслене місце, тісно пов’язана з рядом як мовознавчих, так

іне мовознавчих наук – насамперед:

-з історією мови (з історичною граматикою). Зберігаючи давні (архаїчні) риси, діалектна мова дає історії мови основний і першочергової ваги матеріал для дослідження мовних явищ;

- з	сучасною	українською	літературною		мовою. Діалектна	мова
допомагає з’ясувати ряд мовних закономірностей, що діють у ній, а також є
надійним джерелом збагачення української літературної мови;
- з історією літератури і				літературознавством. В історії розвитку
літератури (літературної мови) були певні періоди, коли багато бралося з
розмовної,	суто діалектної мови.		Крім того, окремі		письменники	часто

свідомо вдавалися (і вдаються) в тій чи іншій мірі до діалектних засобів, вживаючи в своїх творах діалектизми для відтворення місцевого мовного колориту. Тому при аналізі художніх творів дані діалек літературознавцям, історикам літератури в їх роботі;

- діалектологія має тісні зв’язки з історією, археологією, етнографією. Діалектний матеріал є важливим джерелом для вивчення історії народу:

для дослідження групування населення в минулому, міграційних та колонізаційних напрямів, процесів заселення чи дозаселення нових земель, зв’язків з сусідніми народами тощо. Іноді вивчення території поширення діалектних одиниць для історика є основним джерел, колим відсутні відповідні писані пам’ятки.

Історія народу, з свого боку, дає важливий матеріал для дослідження діалектів.

Певні зв’язки має історична діалектологія з археологією, яка вивчає історію народу за пам’ятками матеріальної культури, переважно до появи писемності. Так, наприклад, на основі археологічних даних встановлюється територія розселення слов’янських(в тому числі й східнослов’янських)

племен, що для діалектології має першорядне значення.

Зв’язок діалектології з етнографією ґрунтується на залежності між лексичним складом говорів і етнографічними рисами , побутурізних предметів, будівель, речей домашнього вжитку, місцевого ремесла та .ін Назви цих предметів становлять, як правило, відмінності словникового складу територіальних говорів. Дуже часто діалектологові взагалі не можна орієнтуватися в записах лексичного матеріалу певної говірки, якщо він не обізнаний з елементами матеріальної культури даної місцевості, з місцевими етнографічними особливостями.

Основним джерелом вивчення діалектів, найбільш масовим і найбільш достовірним, є запис діалектного матеріалу діалектологічним експедиціями і окремими збирачами діалектних матеріалів різних рівнів(фонетичного, лексичного і т..)п за спеціально розробленими програмами(анкетами), магнітофонні записи.

Значний діалектний матеріал міститься в численних діалектологічних працях, виданих рядом мовознавців-діалектологівпротягом попередніх десятиліть.

ДІАЛЕКТ - ГОВІР -

НАРІЧЧЯ - ГОВІРКА

Діалект, -у, лінгв. Місцевий

різновид загальнонародної мови,

об'єднання близьких за структурою

говірок.

Говір, говору. 1. Те саме, що

діалект.

2. Звуки розмови, розмова; гомін.

Жду — не діждусь я з панею цього дня.

Тільки й говору було — коли б поїхать

(Д.Мороз); Після обідні піднімається

радісний шум і говір (О.Воропай);

Всюди гамір, всюди говір, повно скрізь

народу (С.Руданський).

Наріччя, р. мн. -іч. Сукупність

таких різновидів (діалектів, говорів) на

більшій території.

Говірка. Такий різновид,

поширений на невеликій території (в одному

якомусь селі чи кількох селах).

ДІАЛЕКТНИЙ -

ДІАЛЕКТОЛОГІЧНИЙ - ДІАЛЕКТИЧНИЙ

Діалектний. Прикм. від діалект:

діалектний вислів, діалектний наголос,

діалектна лексика, діалектні групи,

діалектні особливості, діалектні риси.

Діалектологічний. Прикм. від

діалектологія — галузь мовознавства,

яка вивчає діалекти: діалектологічний

атлас, діалектологічний матеріал,

діалектологічний словник,

діалектологічна нарада, діалектологічні

дослідження.

Діалектичний. Прикм. від

діалектика — вчення про рух і розвиток,

метод пізнання і перетворення світу:

діалектичний аналіз, діалектичний

зв язок, діалектична логіка

.