- •9.Тематична та жанрова своєрідність байок п.Гулака-Артемовського.
- •10.Поетикальна своєрідність байки-казки «Пан та Собака» п.Гулака-Артемовського
- •11.Романтичні елементи в в баладах «Рибка», «Твардорвський» п.Гулака-Артемовського.
- •12. Жанрово-стильова специфіка балади у творчості л.Боровиковського.
- •13.Проблематика байок е.Гребінки.Поетикальний аналіз байок «Ведмежий суд», «Вовк та вогонь».
- •14.Романтичні тенденції в романі «Чайковський»є.Гребінки.
- •15.Просвітницькі та сентименталістські стильові елементи в прозі г.Квітки-Основ’яненка.(1778-1843)
- •16.Специфіка композиції, засоби образотворення, характер конфлікту в повісті «Конотопська відьма» г.Квітки-Основ’яненка.
- •17.Засоби творення образів головних героїнь в повістях «Маруся», «Сердешна Оксана» г.Квітки-Основ’яненка.
- •19.Періодизація, школи українського романтизму.Типологічні різновиди вітчизняного романтизму.
- •Київський осередок(2етап)
- •Журнал «основа»(3етап)
- •20.Наукова, громадсько-політична діяльність Костомарова.Втілення ідейних засад Кирило-Мефодіївського братства в «Книзі буття укр.Народу».
- •21. Стильові особливості поетичних збірок м.Костомарова «Історичні балади», «Вітка».
- •22.Засоби творення образу Сави Чалого в однойменній драмі Костомарова.
- •23.Новаторство драматургії Костомарова. Суть і специфіка конфлікту в трагедії «Переяславська ніч»м.Костомарова.
- •24.Етнографічно-фольклористична та літературна діяльність «Руської трійці».Альманах «Русалка Дністрова»(1837)
- •25. Творчість в.Забіли, основні теми й мотиви.Аналіз поезій»Пісня», «Не щебечи, соловейку».
- •26.Ідейно-естетичні засади творчості м.Шашкевича.Аналіз поезій «Веснівка», «Руська мова».
- •27.Психологічно-особистістна лірика м.Петренка.Поетикальний аналіз поезії «Дивлюся на небо…»
- •29.Основні мотиви творчості а.Метлинського в контексті історичного романтизму.Поетикальний аналіз поезії «Степ».
- •30.Специфіка романтичного герояв баладі «Мадей» і.Вагилевича.
- •31.Життєвий шлях Тараса Шевченка.Періодизація творчості.
- •32.Кобзар т.Г.Шевченка 1840р.Загальна характеристика, композиції, основні тематичні напрямки.
- •33.Жанр балади у творчості Шевченка.Поетикальний аналіз балади «Причинна» романтичні тенденції.
- •34.Мотив фатуму в поемі «Катерина»Шевченка.Специфіка образу покритки в поезії митця .
- •35.Специфіка художньої інтерпретації національної історії в поеміТ.Шевченка «Гайдамаки».
- •36.Поетична інвектива в поемах т.Шевченка «Кавказ», «Сон». Проблема духовної кризи в посланні Шевченка «і мертвим, і живим…»
- •38. «Журнал»т.Шевченкаяк зразок мемуарно-публіцистичної прози.
- •39.Автобіографізм повістей т.Шевченка.Для тогочасного кріпака-інтелегента в повістях «Художник» та «Музыкант».
- •40.Шевченкознавство 19ст.Пошуки альтернативної інтерпретації(г.Грабович, п.Зайцев, і.Дзюба, о.Забужко, в.Шевчук та ін.)
- •41.Загальна характеристика творчості ю.Федьковича.Національно-визвоньний пафос поеми «Лук’ян Кобилиця».
- •42.Художня специфіка «Народних оповідань» Марка Вовчка:характер оповідача, образ жінок-селянок, комплекс мотивів, специфіка оповідної манери.
- •44.Розвиток байкарської традиції у творчості л.Глібова.
- •45.Синтез фольклорного таромантичного у «Вечерах на хуторе близ Диканьки» м.Гоголя.
- •46.Риси української ментальності та засоби їх репрезентації в романі «Тарас Бульба» м.Гоголя.
- •47.Характеристика творчості а.Свидницького.Історія написання та публікації роману «Люборацькі».
- •48.Жанрова специфіка роману «Люборацькі», тематико-проблемний спектр.
- •49.Життєвий і творчий шлях п.Куліша у світлі його громадянської, світоглядної позиції.
- •50.Жанрово-стильовий аналіз роману «Чорна рада»п.Куліша. Система образів, засоби творення образів представників українського козацтва.
23.Новаторство драматургії Костомарова. Суть і специфіка конфлікту в трагедії «Переяславська ніч»м.Костомарова.
У 1839р. свiт побачив трагедiю «Переяславська нiч», переклади на українську мову Байрона. Для 24-лiтнього юнака це був немалий доробок, який засвiдчував про народження нового таланту.
Думку про необхідність примирення українців і поляків як рівних з рівними Костомаров висловлював не один раз. І саме ця ідея покладена ним в основу п'єси «Переяславська ніч».
у п'єсі «Переяславська ніч» позначилися й риси теорії античної драми, про що Костомаров писав в автобіографії, згадуючи свою п'єсу, «написанную пятистопным ямбом без рифм, не разбивая на действия, со введением хора, что придавало ей вид подражания древней греческой трагедии». До цього слід додати єдність часу, місця і дії, хронологічну послідовність події (без інших паралельних дій), типовий мотив боротьби між почуттям кохання до ворога та обов'язком перед вітчизною.
Моральна свобода може проявлятися тільки в боротьбі з чуттєвими бажаннями, внаслідок чого сама суть земного існування, як це і є у «Переяславській ночі», не має великої цінності.
Оскільки отець Анастасій представляє головну ідею твору (боротьба за національну незалежність може увінчатися успіхом тільки через реалізацію принципу християнського братолюбства), він виступає ідеальним героєм. Його особистісні риси повністю розчинені в образі християнського праведника, який покірливо терпить знущання ворогів і готовий піти на смерть («За віру вмерти — Моя потреба перша»).
Переяславський полковник Лисенко уособлює другу суспільну силу — козацтво. Це смілива, діяльна, романтична натура, яка характеризується безпощадністю до ворогів, не зупиняючись навіть перед порушенням християнської моралі («Уранці всі ми будем християне, Увечері сьогодні будем звірі»).
Хранителькою роду, уособленням безкомпромісного національного духу, який ніяк не може примиритися з духом підступності й ворожнечі — польської шляхти, виступає сестра Лисенка — Марина. Це принципово новий у тогочасній український літературі образ, що не вкладається в суто побутові традиційні виміри. Вона є суб'єктом нового конфлікту, що виникає на рівні зіткнення інтимного почуття й суспільного обов'язку.
І, нарешті, від ворожого табору виступає староста Францішек — постать досить безлика й бездіяльна, яка з'являється тільки у фіналі твору. Епізодичною постаттю є єврей-орендатор Оврам — слухняне знаряддя в руках польських властей. Отже, всі дійові особи — не суверенні характери, а носії родових рис певних суспільних верств персоніфіковані ідеї.
Сюжетно конфлікт між Анастасієм і Лисенком проявляється не в їхніх діях, а діалогах-диспутах, як це й належить бути в драмі ідей. Вони не є непримиренними антагоністами — обидва виступають як захисники народу — суперечка ведеться власне про тактику визвольної боротьби. Тому у фіналі Анастасій не перемагає Лисенка, а лише переконує його в тому, що кривава помста веде до нового кровопролиття, що зло породжує тільки зло, тоді як «нам не помсти треба, а свободи». Остання ж може бути досягнена примиренням ворогуючих народів, представників двох конфесій на спільній для них основі християнського братолюбства. Роздвоєність Марини між моральною і фізичною природою обертається для неї (як і в «Саві Чалому») проблемою морального вибору. Почуваючи себе українкою, вона з власної волі покохала польського старосту, тобто зробила свідомий вибір на користь інтимного почуття. Зустрівши свого брата, вона видає старосту на смерть. Отже, за перший свій вибір їй доводиться платити зрадою, яку вона виправдовує патріотичним обов'язком. І коли конфлікт між Лисенком і Францішком вичерпався та зникла перешкода для шлюбу, Марина вдруге відрікається від коханого. І тут аргументом для неї служить уже органічна неспроможність внутрішнього примирення українця й поляка через відсутність спільних морально-етичних засад, бо вони у свідомості героїні не оперті на ідею християнського братолюбства.
У порівнянні з героями «Сави Чалого» і «Переяславської ночі» З'ЯВЛЯЄТЬСЯ НОВИЙ ТИП позитивного героя — державного діяча, головним побудником діяльності якого є не особисті інтереси, а всенародна справа. Автор намагається показати Хмельницького не тільки як рупор ідей, що характерно для ідеологічної драми, а як живу людину. Він — і гостинний господар, що знається на старих народних звичаях, і досвідчений дипломат, і тонкий психолог, який бачить наскрізь своїх опонентів, і державний муж, здатний обійняти своїм зором і зрозуміти сенс великих історичних подій.