12. Надання яких різновидів медичних послуг гарантує держава?

Законодавством встановлено перелік видів безоплатної медичної допомоги, що надається державними та комунальними закладами охорони здоров'я:

а) швидка та невідкладна - на догоспітальному етапі станціями (відділеннями) швидкої медичної допомоги, пунктами невідкладної медичної допомоги у стані, що загрожує життю людини;

б) амбулаторно-поліклінічна;

в) стаціонарна - у разі гострого захворювання та в невідкладних випадках, коли потрібне інтенсивне лікування, цілодобовий медичний нагляд та госпіталізація, в тому числі за епідемічними показаннями, дітям, вагітним та породіллям, хворим за направленнями медико-соціальних експертних комісій, лікарсько-консультативних комісій;

г) невідкладна стоматологічна допомога (у повному обсязі - дітям, інвалідам, пенсіонерам, студентам, вагітним, жінкам, які мають дітей до 3 років);

д) долікарська медична допомога сільським жителям;

е) санаторно-курортна допомога інвалідам і хворим у спеціалізованих та дитячих санаторіях;

є) утримання дітей у будинках дитини;

ж) медико-соціальна експертиза втрати працездатності (постанова Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 р. N 955 "Про затвердження Програми подання громадянам гарантованої державою безоплатної медичної допомоги").

13. Хто має право надавати спеціалізовану лікувально-профілактичну допомогу?

14. Хто має право надавати високоспеціалізовану лікувально-профілактичну допомогу?

15. В яких випадках медичні працівники зобов’язані надавати невідкладну безоплатну допомогу громадянам?

16. Основні напрями надання послуг у сфері охорони здоров’я.

17. Дайте визначення терміну “курорт”.

18. Що таке “лікувально-оздоровча місцевість”?

19. Дайте визначення “санаторно-курортні заклади”.

Санаторно-курортні заклади — розташовані на територіях курортів заклади охорони здоров'я, які забезпечують надання громадя­нам лікувальних, профілактичних і реабілітаційних послуг із вико­ристанням природних лікувальних ресурсів.

20.Хто визначає державну політику у курортній справі? На яких принципах вона грунтується? (ЗУ “Про курорти”  від 19 січня 2006 року N 3370-IV).

Законодавство про курорти базується на положеннях Конституції України ( 254к/96-ВР ) і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Стаття 3. Принципи державної політики у сфері курортної справи

Державна політика України у сфері курортної справи визначається Верховною Радою України і будується на принципах: законодавчого визначення умов і порядку організації діяльності курортів;

забезпечення доступності санаторно-курортного лікування для всіх громадян, в першу чергу для інвалідів, ветеранів війни та праці, учасників бойових дій, громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, дітей, жінок репродуктивного віку, які страждають на гінекологічні захворювання, хворих на туберкульоз та хворих з травмами і захворюваннями спинного мозку та хребта;

врахування попиту населення на конкретні види санаторно-курортних послуг при розробці та затвердженні загальнодержавних і місцевих програм розвитку курортів;

економного та раціонального використання природних лікувальних ресурсів і забезпечення їх належної охорони;

сприяння перетворенню санаторно-курортного комплексу України у високорентабельну та конкурентоспроможну галузь економіки.