4. Інтонація
Членування мовлення на фонетичні відрізки пов’язане з інтонацією.
Інтонація (лат. intonatio від intono “голосно вимовляю”) – рух, зміна, динаміка тону, що супроводжує висловлювання, ритміко-мелодійний малюнок мовлення.
Інтонація складається з мелодики, інтенсивності, пауз, темпу і тембру мовлення.
Мелодика мовлення (від гр. melоdikos “мелодійний, пісенний”) – зміна частоти основного тону, його діапазонів, інтервалів, підвищень і понижень, напрямку його руху (вгору, вниз, рівно тощо).
Інтенсивність (фр. intensif від лат. intensio “напруження”) – підвищення і посилення голосу на слові, яке хочуть виділити (логічний наголос).
Пауза (від лат. pausa “припинення”) – перерва у звучанні, зупинка в потоці мовлення. Паузи впливають на ритміку мовлення, сприяють виділенню певного змісту. Пор.: Моя сестра, артистка, в Києві і Моя сестра – артистка в Києві. У першому реченні акцентується на тому, що сестра знаходиться в Києві, а в другому, що вона працює артисткою в Києві.
Темп мовлення (італ. tempo від лат. tempus “час”) – швидкість мовлення, вимірювана кількістю виголошуваних за секунду складів. Темп мовлення передає ставлення мовця до висловлюваного: вагоме вимовляється повільніше, неважливе – швидше. Крім того, темп виконує ще низку інших функцій.
Тембр мовлення – емоційне забарвлення (схвильоване, веселе, сумне, грайливе тощо). Тембр мовлення не слід сплутувати з тембром голосу і тембром звука.
Усі елементи інтонації взаємопов’язані і становлять єдність.
Інтонація відіграє найважливішу роль у розрізненні й характеристиці фраз. У фразах розрізняють висхідний і низхідний рухи тону. Висхідний рух тону має попереджувальну функцію: показує, що речення ще не закінчене.
Якби ви вчились так, як треба...
Низхідний тон має завершальну функцію: вказує, що речення закінчене.
...То й мудрость би була своя (Т. Шевченко).
У кожній мові інтонація має свої особливості. Порівняймо інтонацію англійського речення Does he live in Kyiv? з його українським відповідником Він живе у Києві? В англійській мові тон, який виражає запитання, не досягає висоти першого наголошеного складу, а в українській має місце різке підвищення тону (див. схему).
Загалом інтонація виконує такі функції: розрізняє комунікативні типи висловлювання (розповідь, запитання, спонукання), частини висловлювання за їх смисловою важливістю, оформлює висловлювання в єдине ціле, одночасно розчленовуючи його на ритмічні групи; виражає конкретні емоції; розкриває підтекст висловлювання; характеризує мовця і ситуацію спілкування.