3. Вулканічний попіл як ґрунтоутворююча порода
Вулканізм відіграє важливу роль в процесах ґрунтоутворення. В районах діючих і недавно згаслих вулканів сформувались так звані вулканічні ґрунти, які мають високу родючість. Такі ґрунти поширені в Італії, Чилі, Японії, Індонезії, на Філіппінах, Гавайських островах, в Центральній Америці та на інших територіях.
В наш час на Землі налічується близько 1000 згаслих вулканів, які діяли протягом четвертинного періоду, а діючих – близько 500. Діючі вулкани викидають велику кількість подрібнених уламків породи, попіл, різноманітні гази (CO2, CO, H2S, SO2, N2, Н, CH4), пари води, сірки, соляної кислоти тощо. Ці речовини випадають на поверхню ґрунту і займають сотні і тисячі квадратних кілометрів. З історії вулканізму відомо, яку колосальну масу попелу, пилу, води викидали вулкани Кракатау (Індонезія, 1883), Везувій (Італія) та ін.
Вплив вулканізму на ґрунтоутворення полягає в тому, що на існуючий у цій місцевості ґрунт періодично випадають «свіжі» вулканічні викиди. Ґрунт приростає догори. Гумусовий горизонт перекривається, процес ґрунтоутворення припиняється.
Мінералогічні складові вулканічних викидів дуже різноманітні. Серед них виділяють дацитові, андезитові, базальтові і нефелінові ультраосновні продукти. На свіжому покриві вулканічних опадів починається нове ґрунтоутворення. В умовах вологого клімату на пухких вулканічних туфах швидко розвивається трав’яниста і лісова рослинність. Наново утворений ґрунт, як правило, подібний до попереднього. Нове виверження вулкану знову перериває ґрунтоутворення, засипаючи ґрунт «свіжими» викидами. Таке може повторюватись десятки і сотні разів. Тому поблизу діючих вулканів знаходять десятки і сотні похованих ґрунтів.
Якщо вулканічний попіл випадає на поверхню ґрунту в незначній кількості, то він вбирається гумусовим горизонтом. В результаті регулярного надходження незначних порцій попелу утворюються ґрунти з потужним гумусовим горизонтом.
В Італії, Японії і на Філіппінах є території, де формуються алювіальні вулканічні наноси, на яких утворюються гігроморфні високородючі ґрунти (тераси, заплави, дельти річок).
Родючі вулканічні ґрунти, поряд з ґрунтами стародавніх і сучасних дельт річок Європи, Азії, Африки і Америки, були місцями поселення людини і розвитку стародавніх цивілізацій.