МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Черкаський національний університет ім. Богдана Хмельницького

ННІ педагогічної освіти, соціальної роботи і мистецтва

Кафедра соціальної педагогіки, дошкільної та початкової освіти

Контрольна робота

З дисципліни «дитяча психологія» на тему:

«Формування психологічних передумов трудової діяльності дошкільника»

«Становлення трудової діяльності дошкільників»

Виконала

студентка 2-ПО курсу

Лесич А.М.

Черкаси 2011

1. Формування психологічних передумов трудової діяльності дошкільника

Сьогодні, якщо запитаємо дитину дошкільного або й старшого віку про те, що необхідно робити, аби життя складалося успішно і щасливо, то навряд отримаємо відповідь: «Працювати». У кращому випадку почуємо: «Добре вчитися». Ставлення сучасних людей до праці змінилося. Щоб поліпшити його, необхідно переглянути систему знань про працю дорослих членів суспільства, які отримують діти, змінити ставлення до людей праці і сформувати у дітей працелюбність як одну з базових якостей особистості. Знання стимулюють розвиток моральних почуттів дітей та спонукають їх до діяльності. Тому таким важливим є правильний вибір інформації про трудову діяльність дорослих, яку ми подаємо дітям, та методика її подання відповідно до потреб і запитів дошкільників. Залишаючись актуальною протягом всієї історії розвитку людства, проблема трудового виховання дітей дошкільного віку потребує сучасних підходів до свого розв'язання.

Розуміючи величезну роль праці у вихованні підростаючого покоління, у своїх роботах часто порушували цю тему. І Великий Ушинський, і А.. C. Макаренко, В.A. Сухомлинський, Н.К. Крупська.

Деякі з їхніх висловлювань я приведу в своїй роботі.

"Праця - перша основна умова всього людського життя і при тому в такій мірі, що ми в певному розумінні повинні сказати: Праця створила саму людину.

Великий педагог "В. О. Сухомлинський" писав, що праця стає великим вихователем, коли він входить у духовне життя наших вихованців, дає радість дружби і товариства, розвиває допитливість і допитливість, народжує хвилюючу радість подолання труднощів, відкриває все нову і нову красу в навколишній світ, пробуджує перший громадянське почуття - почуття творця матеріальних благ, без яких неможливе життя людини.

Радість праці - могутня виховна сила. У роки дитинства дитина повинна глибоко пережити це благородне почуття. Праця для народу є не лише життєвою необхідністю, без якої не подумки людське існування, але й сферою багатогранних проявів духовного життя, духовного багатства особистості. У праці поширюється багатство людських відносин. Виховати любов до праці неможливо, якщо дитина не відчує краси цих відносин. У трудовій діяльності народ бачить найважливіший засіб самовираження, самоутвердження особистості. Без праці людина стає порожнім місцем. Важлива виховне завдання в тому, щоб почуття особистої гідності, особистої гордості кожного вихованця грунтувалося на трудовому успіху.

В.А Сухомлинський.

"Вільний праця потрібна людині для розвитку та підтримки людської гідності"

К. Ушинський.

Думки Ушинського про трудове виховання досить глибокі. Ушинський стверджує що, матеріальні плоди праць складають людське надбання; але тільки внутрішня духовна сила праці служить джерелом людської гідності, а разом з тим і моральності та щастя.

Праця - найважливіший засіб виховання, починаючи з дошкільного віку; в процесі формується особистість дитини, складаються колективні взаємини.

Праця дітей дошкільного віку є найважливішим засобом виховання. Весь процес виховання дітей у дитячому саду може, і має бути організований так, щоб вони навчилися розуміти користь і необхідність праці для себе і для колективу. Ставитися до роботи з любов'ю, бачити в ній радість - необхідна умова для прояву творчості особистості, її талантів.

Праця - завжди був основою для людського життя і культури.

Тому й у виховній роботі праця повинна бути одним із самих основних елементів. А. С. Макаренка.

М.К. Крупська в своїх роботах неодноразово підкреслювала необхідність привчання дітей з ранніх років до найпростіших, доступним їм видів праці, помічаючи, що таким шляхом вони знайомляться з властивостями матеріалів, навчаються прийомам роботи з різними інструментами. У праці діти виявляють активність, кмітливість, наполегливість, прагнення досягти результату, у них формується бажання надавати посильну допомогу дорослим.

Особливе значення Н.К. Крупська надавала об'єднанню дітей у праці, вказуючи, що «спільну роботу дітей треба особливо цінувати, - це зародження колективної праці. У цьому колективній праці розгортаються найкраще сили дитини ».

Разом з тим вона закликала педагогів враховувати можливості дітей, особливості дитячої праці, його своєрідність, зв'язок з грою.

У дошкільному віці необхідно сформувати психологіч­ні передумови майбутньої трудової діяльності. Такими пе­редумовами є:

а) вміння діяти доцільно, відповідно до обставин і ви­мог інших людей;

б) розвиток довільних рухів руки, узгоджених з деяки­ми фізичними і функціональними особливостями предме­тів, що використовуються;

в) здатність раніше уявляти результати своїх дій, пла­нувати послідовність їх виконання;

г) різноманітні рухові навички.

Уже на першому році життя відбувається інтенсивне формування довільних рухів руки, закладаються основи узгодженої роботи руки й ока, з’являються результативні дії. Оволодіння дитиною мовленням створює передумови для словесного регулювання її дій, вироблення у неї здат­ності підпорядковувати свою поведінку вимогам тих, хто її оточує.

До початку дошкільного віку діти оволодівають віднос­но розвинутими діями, які мають результативний характер. Потім настає перехід від результативних до продуктивних дій. Малюк вже намагається не лише використати готовий предмет, а й перетворити його, у нього розвивається здат­ність уявляти результати своїх дій, планувати їх послідов­ність, прагнення досягнути конкретного результату.

Трудова діяльність передбачає наявність певних прак­тичних умінь (наприклад, уміння користуватися найпрос­тішими знаряддями), ознайомлення з властивостями ма­теріалів. Вона вимагає розвитку інтелектуальних якостей (здатність планувати свої дії і передбачати їх результати), певного рівня розвитку волі (стійке прагнення досягнути мети, отримати задуманий продукт, вміння підпорядкову­вати поведінку поставленим цілям).

У продуктивних видах діяльності (зображувальна, конструктивна) відбуваються загальний розвиток довіль­них дій, формування різноманітних рухових навичок. Са­мообслуговування, зображувальна діяльність, виготовлен­ня виробів із різноманітного матеріалу потребують певних умінь, пов’язаних із доцільним використанням предметів домашнього вжитку і найпростіших інструментів. Завдя­ки цьому, за П. Гальперіним, відбувається формування «знаряддєвих операцій» — специфічно людських навичок, які полягають в умінні підкоряти рухи руки логіці руху «знаряддя».Оволодіння ними має надзвичайно важли­ве значення для підготовки дитини до майбутньої трудової діяльності [1,ст. 189].

Особлива роль у становленні трудової діяльності нале­жить грі, в якій формуються і виявляються мотиви май­бутньої суспільно корисної діяльності. Збагачуючи дитину враженнями, спонукаючи її до гри, дорослі орієнтують її на суспільно корисну працю, сприяють виробленню пози­тивного ставлення до неї. У грі дитина відображає трудове життя дорослих, учиться будувати взаємини, засвоює дея­кі трудові операції. З огляду на специфічні ознаки праці дошкільників II. Булонський зауважував, що у цьому віці важко розмежувати її і гру, дитина не бачить між ними ве­ликої різниці, бо вища форма праці (творча праця), як і гра, містить у собі й елемент насолоди процесом діяльнос­ті. Тому, граючись, дитина готується до творчої праці.

Спостереження за сюжетно-рольовими іграми на по­бутові, виробничі теми дає підстави для висновків про ставлення дітей до праці, про те, що вони вважають у ній основним, які відносини відображають. Гра як провідний вид діяльності дошкільника допомагає формувати пози­тивне ставлення до праці, її суспільну мотивацію, мо­ральні взаємини. В іграх дитина засвоює особливості вза­ємин, мотиви трудової діяльності, якості людей, якщо все це є природним елементом гри, а не нав’язується зі сторони.

Наприклад, позитивне ставлення до праці з самообслу­говування, за спостереженням Я. Невзеровича, долає такі етапи:

1) розуміння дитиною значення запропонованої їй ро­боти для колективу, за одночасної нездатності розпочати і довести до кінця справу. їй потрібен систематичний кон­троль вихователя і дитячого колективу. Під впливом нага­дувань, похвали, осуду дитина починає засвоювати належ­ну систему поведінки;

2) здійснення самообслуговування без зовнішнього контролю. Це відбувається лише під час чергувань і в ме­жах безпосередніх обов’язків дитини;

3) самоініціативне виконання роботи, яку раніше дити­на виконувала лише під час чергувань, старання допомог­ти іншим. На цьому етапі виникає внутрішня потреба в ді­яльності;

4) організація діяльності на основі усвідомлення своїх обов’язків чергового, без зовнішнього контролю. Дитині вже не потрібно безперервно нагадувати про її обов’язки, підкріплювати її старання похвалою або осудом [1,ст. 190];

5) перенесення дитиною досвіду ставлення до людей і обов’язків в інші умови, інші сфери діяльності (заняття, ігри). У нових умовах вона також доводить справу до кін­ця, допомагає іншим, вболіває за якісне виконання спіль­ної справи. Отже, сформований в одному виді діяльності досвід стає основою поведінки дитини в іншому виді ді­яльності.

Не кожна дитина у розвитку самообслуговувальної праці обов’язково і з однаковою швидкістю долає всі ета­пи. У цій сфері простежуються суттєві індивідуальні від­мінності, які залежать від сформованого у дитини ставлен­ня до трудових обов’язків [1,ст. 191].

2. Становлення трудової діяльності дошкільників

На відміну від праці дорослих трудова діяльність дошкільника не створює об’єктивно значущого продукту, однак має велике значення для його психічного розвитку. Це зумовлено передусім тим, що підготовка дитини до майбутньої трудової діяльності починається задовго до її участі у суспільно корисній праці. Необхідні для цієї діяльності психічні якості особистості формуються під впливом умов життя і виховання. Трудова діяльність спрямована на створення суспільно корисних продуктів — необхідних людству матеріальних і духовних цінностей. Форми трудової діяльності дошкільника різноманітні: самообслуговування, виконання обов'язків чергового, доручень дорослих, догляд за кімнатними рослинами і тваринами, праця на ділянці дитячого садка, виготовлення виробів з паперу, картону, дерева, тканини тощо. У дошкільному віці трудова діяльність лише починає формуватися, тому особливо важливу роль в її організації та спрямованості відіграють дорослі. Вони повинні зацікавити дитину цією діяльністю, пояснити її значущість, спрямувати і скоригувати дії, оптимістично оцінити результати. Для вихователя важливо організувати спільну працю групи, знайти місце у ній для реалізації зусиль кожної дитини, допомогти освоїти раціональні прийоми взаємодії, сформувати у собі здатність працювати на загальну користь, уміння до кінця і якомога краще виконувати доручену справу. За недостатньої уваги дорослого у процесі трудової діяльності дошкільника може змінитися мотивація, і він працюватиме не в інтересах колективу, а задля задоволення від процесу праці, її результатів, наприклад від зробленої для себе іграшки. Це означає, що процес праці сам по собі ще не забезпечує збереження суспільного мотиву, його необхідно підкріплювати оцінюванням досягнень дитини, зосередженням її уваги на важливості спільної справи тощо. Без цього трудова діяльність дошкільника, особливо на початкових етапах її формування, нічим не відрізнятиметься від звичної для нього результативної діяльності. Упродовж дошкільного дитинства початкові форми трудової діяльності формують передумови для розвитку різних видів дитячої діяльності (насамперед, продуктивну та ігрову), довільності її поведінки, цілеспрямованості дій, запровадження елементів планування, оволодіння трудовими вміннями і навичками. Завдяки цьому відбувається становлення власне трудової діяльності, вкорінення у ній суспільних мотивів.

За твердженням психологів, праця є одним із провідних чинників всебічного розвитку дітей. Це положення вони аргументують тим, що дитина вже наприкінці молодшого дошкільного віку починає прагнути самостійності, заявляючи «Хочу сам». На думку Д. Ельконіна, два чинники спонукають дитину дошкільного віку до трудової діяльності: тенденція до самостійності та інтерес до всього, що стосується життя і праці дорослих. Однак ці прагнення дошкільнята можуть реалізувати не лише у трудовій, а і в інших видах діяльності. Тому необхідна педагогічно доцільна організація залучення дитини до праці. «Праця мусить збудити в дитячій душі найбільше самостійної, природної творчості, дати вільно розвинутися цільній гармонійній індивідуальності», — стверджувала С. Русова, виокремлюючи такі характерні риси дитячої праці, як вияв активності дитини, її безпосереднього свідомого бажання (інтересу, цікавості до чогось). Праця має завжди конкретне завдання і реальні наслідки (цим і відрізняється від гри). Вона є приємною дитині, яка самостійно знаходить засоби досягнення бажаної мети [2].

Із допомогою батьків і вихователів, під впливом їх ви­мог дитина спершу виконує окремі доручення, потім складніші завдання, результати яких потрібні не лише їй, а й іншим дітям, дорослим. Об’єктивна цінність цієї діяль­ності невелика, однак вона позитивно впливає на форму­вання вольових і моральних якостей особистості, підготов­ку її до майбутньої корисної діяльності.

На кожному віковому етапі трудова діяльність до­шкільника характеризується своїми особливостями.

У молодшому дошкільному віці праця має наслідуваль­ний характер. Однак це наслідування є не простим, а та­ким співробітництвом, у якому дитина, за П. Блонським, стає «помічником дорослих у їх побутовій праці: викону­ючи спочатку паралельно працю дорослого, якого вона ко­піює, дитина поступово, не без уваги дорослого, вступає у більш складне співробітництво з ним у ролі його помічни­ка, правда, і це дуже слабкого». Участь молодших дошкіль­ників в елементарній трудовій діяльності носить ігровий характер, оскільки приваблює своєю цікавістю.

Включення гри до праці дітей допомагає підвищити ефективність її виховного впливу, забезпечити основу для вироблення інтересу до праці, бажання трудитися. Однак не варто намагатися перетворити на гру будь-які трудові завдання чи якомога раніше відокремити працю від гри. Як зауважував А. Макаренко, несвоєчасне відокремлення гри від праці було б справжнім насильством над дитиною і викликало б у неї відразу до трудового зусилля та ще сильніше прагнення до гри. Дитину слід поступово готувати до усвідомлення того, що її трудові доручення, якими б простими чи складними вони не були, є обов'язковими. Гра, хоч і створює можливості для підготовки до праці, але не замінює власне трудової діяльності дошкільнят. Це особливо важливо стосовно дітей молодшого дошкільного віку, яким властиві нестійкі мотиви поведінки, ігрове ставлення до праці і яких слід спрямовувати на те, щоб трудовий процес не перетворювався на ігровий. Водночас цілком доречне використання у грі старших дошкільників результатів їхньої праці (пошитого лялькового платтячка, змайстрованого човника та ін.) [2].

Її своєрід­ний взаємозв’язок із грою зберігається у праці середнього, іноді і старшого дошкільника. Однак трудова діяльність дітей не повинна ґрунтуватися лише на інтересі, хоча і не слід виключати його. Завдяки вихованню основою дитя­чих трудових зусиль має бути не зацікавленість, а усвідом­лення їх корисності, необхідності. З розвитком дитини на­віть найнеприємніша праця приноситиме радість, якщо її суспільна цінність буде очевидна[1,ст. 191] .

Молодші дошкільники, за словами О. Запорожця, пра­цюють не для отримання результату, головне для них — задоволення від процесу діяльності. Невміння планувати свої дії, підпорядковувати їх свідомо поставленій меті, об­меженість трудових навичок не дас змоги молодшим дош­кільникам успішно справлятися зі складним трудовим завданням. Тому вони обмежуються лише простою пра­цею: допомагають накривати на стіл, поливають квіти, го­дують рибок тощо.

Ускладнюється й урізноманітнюється трудова діяль­ність у середньому дошкільному віці, коли дитина починає відрізняти працю як серйозну справу від гри, а її інтерес до неї поєднується з інтересом до її результату (продукту). Створення задуму дій починає передувати їх здійсненню, триває збагачення трудових навичок. У своїх трудових ді­ях, дитина виявляє більше самостійності, менше залежить від допомоги дорослих.

Старший дошкільник цікавиться не лише безпосеред­німи результатами своєї діяльності, а й їх значенням для інших людей. У його свідомості починають формуватися високі мотиви суспільно корисної праці, вольові якості, трудові навички. Діти вже захоплено працюють над виро­бами з паперу, дерева, із задоволенням допомагають дорос­лим, відповідальніше ставляться до отриманих доручень, їх трудова діяльність ускладнюється за обсягом, видами, змістом, ставленням до неї і спрямованістю.

Старші дошкільники особливо люблять допомагати до­рослим. Спершу ця допомога символічна, адже дитина ще не переймається відсутністю у себе умінь і навичок. Голов­не, що вона отримує задоволення від відчуття своєї належ­ності до серйозної справи, усвідомлює себе рівноправним учасником спільної діяльності. Завдяки цьому у неї з’яв­ляються зачатки працелюбства. Уміле підтримання її по­зитивних емоцій посилює інтерес до праці, бажання досяг­ти певного результату. Заради участі у праці, яка має об’єктивну користь, діти можуть поступитися грою або ін­шими цікавими заняттями.

Неабияке значення для дітей має результат їхньої тру­дової діяльності. Молодші дошкільники взагалі відмовля­ються виконувати завдання, якщо воно не завершується результатом, старші — самі надають зміст своїм діям. Без­результатна праця неприваблива для дітей, як і для дорос­лих. Однак маленькі діти ще не можуть ставити перед со­бою творчі цілі — це роблять дорослі, формулюючи конкретні завдання діяльності. Завдяки цьому в малюків пос­тупово розвивається цілеспрямованість — здатність намі­тити ціль і добиватися її досягнення [1,ст. 192-193].