Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.
Техніка безпеки - складова частина охорони праці - система організацій та технологічних заходів, що запобігають впливу на працівників шкідливих виробничих факторів. Вимоги щодо додержання т. б. стосуються як виробничого середовища, виробничого процесу, обладнання, так і самих працівників.
Виробнича санітарія — це система організаційних та технічних заходів, які спрямовані на усунення потенційно небезпечних факторів і запобігання професійних захворювань та отруєнь.
Пожежна безпека — стан об’єкта, при якому з регламентованою ймовірністю виключається можливість виникнення та розвиток пожежі і впливу на людей її небезпечних факторів, а також забезпечується захист матеріальних цінностей.
Гігієна праці — галузь гігієни, що вивчає вплив на організм людини трудових процесів і навколишнього виробничого середовища.
Безпека праці — умови праці на об'єктах промисловості, що виключають вплив небезпечних і шкідливих факторів на працюючих.
Шкідливий виробничий фактор - виробничий,фактор, вплив якого може призвести до погіршення стану здоров’я зниження працездатності працівника. Фактор, действие происходит постепенно и приводит к заболеванию человека или ухудшению состояния ОС. Небезпечний виробничий фактор — виробничий фактор, дія якого за певних умов може призвести до травм або іншого раптового погіршення здоров’я працівника. Фактор,воздействие которого на человека или ОС приводит к резкому ухудшению (состояния здоровья или среды) вследствие нанесения ущерба. Приклади: рухомі машини та механізми; хімічні речовини такі, що впливають на репродуктивну функцію; патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси); фізичні (статичні та динамічні) і нервово-психічні перевантаження.
Небезпечні та шкідливі фактори за природою дії поділяються на такі групи: фізичні, хімічні, біологічні та психофізіологічні.
До фізичних НТШВФ належать: рухомі машини та механізми; пересувні частини виробничого устаткування; підвищена запиленість та загазованість повітря робочої зони; підвищена чи знижена температура поверхонь устаткування, матеріалів чи повітря робочої зони; підвищений рівень шуму, вібрацій, інфразвукових коливань, ультразвуку, іонізуючих випромінювань, статичної електрики, електромагнітних випромінювань, ультрафіолетової чи інфрачервоної радіації; підвищені чи знижені барометричний тиск, вологість, іонізація та рухомість повітря; відсутність чи нестача природного світла;
Хімічні небезпечні та шкідливі виробничі фактори - хімічні речовини, які за характером дії на організм людини поділяються на загальнотоксичні, подразнюючі сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні такі, що впливають на репродуктивну функцію.
Біологічних небезпечні та шкідливі виробничі фактори - патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, мікроскопічні гриби та ін.) та продукти їх життєдіяльності, а також макроорганізми (рослини та тварини).
Психофізіологічні небезпечні та шкідливі виробничі фактори - фізичні (статичні та динамічні) і нервово-психічні перевантаження (розумове перенапруження, перенапруження органів чуття, монотонність праці, емоційні перевантаження).
По времени проявления отрицательных последствий:
- импульсивные, последствия котороых проявляются в процессе воздействия или сразу после воздействия;
- кумулятивные, проявляющиеся после неоднократного воздействия.
По характеру воздействия:
- активные, воздействие которых не зависит от самого человека (например, высокое электрическое напряжение сети);
- пассивные, воздействие которых зависит от самого человека (например, повышенная скорость движения воздуха при открытом окне или двери, когда их можно закрыть).
По последствиям:
- факторы, вызывающие утомление или чувство некомфортности;
- факторы, вызывающие незначительные повреждения;
- факторы, вызывающие травмы средней тяжести;
- факторы, вызывающие тяжелые травмы;
- факторы, вызывающие нетрудоспособноть;
- факторы, вызывающие смертельный исход.
По наносимому ущербу:
- факторы, наносящие социальный ущерб;
- факторы, наносящие экономический ущерб;
- факторы, наносящие технический ущерб.
По сфере проявления:
- факторы, проявляющиеся в бытовой сфере;
- факторы, проявляющиеся в производственной сфере;
- факторы, проявляющиеся в спорте;
- факторы, проявляющиеся в дорожно-траспортных проишествиях;
- военные факторы опасноти.
Основні складові частини охорони праці: трудове законодавство, виробнича санітарія, техніка безпеки і протипожежна техніка.
Основна аксіома БЖД: абсолютної безпеки неможливо досягти в жодній сфері людської діяльності. Будь-яка діяльність є потенційно небезпечною.
Безпека – стан, при якому явища, процеси, об’єкти, не можуть завдати шкоди, несумісної із здоров’ям та життям людини, її благополуччям.
Небезпека – це центральне поняття безпеки життєдіяльності і являє собою явища, процеси, об’єкти, властивості, які здатні за певних умов завдати шкоди здоров’ю чи життю людини як прямо, так і згодом.
Класифікація:
Техногенно-виробничі небезпеки(антропогенні небезпеки) - обумовлені господарською діяльністю людини;
Природно-екологічні небезпеки - обумовлені причинами природного характеру;
Соціально-економічні небезпеки - обумовлені причинами соціального, економічного й психологічного характеру;
В окрему групу можна виділити військові небезпеки - обумовлені воєнними діями, роботою військово-промислового комплексу, терористичними актами.
Второй вариант:
• за походженням — природна, техногенна, антропічна (частіше називають антропогенна), екологічна, змішана;
• за часом дії негативних наслідків — імпульсна і кумулятивна;
• за локалізацією — пов'язана з атмосферою, літосферою, гідросферою, космосом;
• за наслідками — втомлення, захворювання, травми, смертельні випадки;
• за збитками — соціальна, технічна, екологічна;
• за сферою прояву — побутова, спортивна, дорожньо-транспортна, виробнича, військова та ін.;
• за структурою — проста і похідна (породжується взаємодією простих);
• за характером дії на людину — активна і пасивна (утворюється за рахунок енергії людини).
Аналізатори людини(Аналізатори — складні нервові механізми вищих тварин і людини, що здійснюють сприймання й аналіз подразнень з зовнішнього і внутрішнього середовища): слуховий, зоровий, рівноваги, чуття
Аналізатори людини складаються з:
Вухо як орган слуху забезпечує сприйняття звукових коливань. Завдяки слуху розрізняють звуки навколишнього середовища. Людина спроможна визначити напрямок звуку з джерела, що дає змогу орієнтування в навколишньому середовищі, а також висоту, тембр, силу звуку. Слух є одним із чуттів людини, які сприяють психічному розвитку повноцінної особистості. З слухом пов'язані звукові, мовні спілкування. Орган слуху розташований в отворі слухового проходу скроневої кістки черепа. Він складається з трьох основних відділів:
зовнішнього вуха
середнього вуха
внутрішнього вуха
Перші два беруть участь тільки в проведенні звукових коливань, а третій відділ містить звукосприймальний і вестибулярний апарат.
Функція регуляції положення тіла в просторі і рівноваги забезпечується вестибулярним апаратом, який утворюється рецепторами мішечків і напівколових каналів внутрішнього вуха. Коли змінюється положення голови або людина рухається, рецептори збуджуються, виникають нервові імпульси. Вони проходять по нервових шляхах у середній мозок, мозочок і кору великих півкуль. Завдяки аналізатору контролю рівноваги і положення тіла забезпечується прямоходіння.
Орган зору людини складається з очного яблука і допоміжного апарату. Очне яблуко розміщене в очній ямці черепа. Має кулясту форму і складається з трьох оболонок:
зовнішньої — щільної білкової, яка захищає очне яблуко від пошкоджень та проникнення сторонніх тіл ззовні (спереду вона переходить у прозору і проникну для світла рогівку), до неї прикріплюються м'язи, які рухають око;
середньої — судинної (пронизаною густою сіткою кровоносних судин, що постачають кров очному яблуку);
внутрішньої — сітчастої (в ній розміщені рецептори ока — палички і колбочки), де під дією світла виникають нервові збудження, які по зоровому нерву передаються в зорову зону кори головного мозку.
Дотик — це сприйняття форми, розміру, щільності, температури різних предметів. У слизових оболонках шкіри містяться дотикові рецептори. Найбільше їх на губах, кінчику язика, пальців, а також на долоні. Користуючись дотиком, людина може визначити фізичні властивості предметів такі, як форма, твердість, м'якість, характер поверхні, тепло або холод, орієнтуватися в темряві, блискавично реагувати на загрозливу небезпеку.
Нюх — це сприйняття запахів різних речовин. Велика кількість нюхових рецепторів міститься в слизовій оболонці порожнини носа. Від нюхових рецепторів нервові імпульси передаються у проміжний мозок, потім у лобову частку кори, де проходить аналіз речовин, що вдихаються. За запахом людина відрізняє недоброякісну їжу, вловлює появу в повітрі шкідливих для її здоров'я домішок.
Смак — це сприйняття смакових особливостей речовин, що потрапляють в ротову порожнину. Рецептори смаку розташовані в смакових цибулинах виростів слизової оболонки язика — сосочків на стінках глотки і м'якого піднебіння. Збудження від рецепторів передається по волокнах язикового нерва у довгастий мозок, міст, до скроневої кістки, де формується сприйняття у вигляді різних смакових відчуттів. Смак допомагає людині визначити якість їжі, сприяє виділенню травних соків і проходження процесу травлення в цілому.
Закон Вебера- Фехнера Сумісності людини з іншими елементами в системі “Л-М-С”.
Вебера-Фехнера: інтенсивність відчуття прямо пропорційна логарифму сили подразника
де Ε – величина відчуття, а С – константа, що враховує варіабельність відчуттів серед людей. Закон Вебера-Фехнера справедливий для середньої ділянки діапазону чутливості аналізатора.
Аналіз системи «людина-машина-середовище» проводить наука - ергономіка. Системи, які можуть функціонувати тільки з участю людини-оператора, називають ергастичними і всі елементи в ній тісно пов’язані. Такі системи набувають властивостей, які відсутні в окремих її елементах - це ефект системності, або синергізму, який зумовлений дією закону переходу кількісних відношень в якісні.
Вариант 2:
Ділимо елемент «людина» на три функціональні частини. Позначимо:
Л1 – це людина, яка виконує управління «машиною», головним чином для виконання основної задачі системи — виробництва кінцевого продукту, а також забезпечення можливості цього виробництва, цей елемент є об'єктом вивчення інженерною психологією та іншими ергономічними дисциплінами;
Л2 — це людина, яка розглядається з точки зору безпосереднього впливу на навколишнє середовище (за рахунок тепло - та вологовиділення, споживання кисню та ін.);
ЛЗ — це людина, яка розглядається з точки зору її фізіологічного стану під впливом чинників, впливаючих на неї у виробничому процесі, цей елемент вивчається з позиції охорони праці та суміжних з нею дисциплін, стан цього елемента системи є вхідним пунктом процесу декомпозиції, що проводиться.
Елемент «машина» виконує основну технологічну функцію — вплив на предмет праці, допоміжну — формування параметрів навколишнього середовища. В елементі «машина» закладена функція аварійного самоконтролю. Таким чином, елемент «машина» можна поділити на три елементи:
МІ – елемент, який виконує основну технологічну функцію;
М2 — елемент функції аварійного захисту ;
МЗ — елемент впливу на навколишнє середовище та людину.
Загальна структура розроблена для абстрактного виробництва та в цьому сенсі вона універсальна.
Вариант 3:
БЖД насамперед залежить від самої людини і при забезпеченні БЖД значну роль грають мотиваційні, емоційні, вольові і психомоторні процеси, психічні характеристики особистості, психофізіологічний стан людини, у тому числі при впливі на нього наркотичних, лікарських і інших речовин. Для розуміння цих питань необхідно розглянути:
а) складові психічної діяльності людини (психічні процеси, психічні стани, психічні властивості особистості);
б) типи особистості (холерик, сангвінік, меланхолік, флегматик);
в) характер людини (экслозивный, торпидный, тривожний);
г) взаємозв'язок «стан особистості – безпека», звернувши увагу, що емоційна напруженість, втома, різні труднощі, що виникають у процесі діяльності, породжують у людини схильність до нещасливих випадків;
д) основні реакції людини при небезпеці (тривога, конфлікт, незадоволеність, поводження зриву), і їхнього прояву (пасивне, активне, агресивне);
є) психологічний клімат при колективній діяльності;
ж) створення психологічного настроя на безпечну діяльність.
Джерелами небезпеки є:
"людина" → діяльність і стан людини;
"машина" → робота й технічний стан машини;
"середовище" → стан середовища;
"предмет праці" → стан предмета праці;
"зовнішнє середовище" → стан середовища, що оточує систему «Л-М-С».
Риск – количественная характеристика действия опасностей, формируемых конкретной деятельностью человека, т.е. отношение числа неблагоприятных проявлений опасности к их возможному числу за определенный промежуток времени (частота реализации опасности).
R = n / N; где R – риск (1/год);
n – число неблагоприятных проявлений опасности за определенный промежуток времени (год);
N – возможное число проявлений опасности за тот же период.
Индивидуальный риск характеризует реализацию опасности определенного вида деятельности для конкретного индивидуума.
Групповой, или социальный риск представляет собой зависимость между частотой происшествий (аварий, катастроф, стихийных бедствий) и числом пострадавших в них людей.
Прийнятний ризик - соціально, економічно, технічно і політично обґрунтований ризик, який не перевищує гранично допустимого рівня.
Гомосфера — пространство (рабочая зона), где находится человек в процессе рассматриваемой деятельности.
Ноксосфера — пространство, в котором постоянно существуют или периодически возникают опасности.
Совмещение гомосферы и ноксосферы недопустимо. Методы:
Пространственное или временное разделение гомосферы и ноксосферы. Это достигается средствами дистанционного управления, автоматизации, роботизации, организации и др.
Нормализация ноксосферы путем исключения опасностей. Это совокупность мероприятий, защищающих человека от шума, газа, пыли, опасности травмирования и т. п. средствами коллективной защиты.
Использование различных приемов и средств, направленных на адаптацию человека к соответствующей среде и повышению его защищенности. Метод реализует возможности профотбора, обучения, психологического воздействия, средств индивидуальной защиты.
Основними принципами забезпечення безпеки життєдіяльності населення в межах чинного законодавства України є:
встановлення основних пріоритетів охорони навколишнього середовища;
визначення стратегії і тактики гармонійного розвитку виробничого та природничого потенціалу на рівні:
роботи галузей виробництва;
вирішення питань у сфері використання, поховання і регенерації відходів;
військової діяльності і конверсії військово-промислового комплексу;
забезпечення державної системи екологічного моніторингу;
формування єдиної державної системи запобігання травмуванням, захворюванням, аваріям, катастрофам та надзвичайним ситуаціям і реагування на них;
визначення і реалізація основних заходів щодо збалансованого використання і відновлення природних ресурсів;
механізм реалізації основних напрямків державної політики України в галузі екологічної безпеки, безпеки праці та іншого за рахунок: .
розробки і запровадження системи законодавства;
організаційних засад охоронних заходів і засобів;
впровадження економічних механізмів безпеки життєдіяльності;
впровадження відповідної регіональної політики в сфері безпеки життєдіяльності;
розвитку міжнародного співробітництва.