1.1.3 Порційне дозування

Для порційного дозування сипучих матеріалів розроблено пристрій, принципова схема якого показана на рисунку 1.1.3.1.

Пристрій складається з барабана 1, приводу 2, непарних лопатей 3 та парних - 4, приймальні ємності 5 з вхідним отвором 6 і вихідним отвором 7. З сторони вхідного отвору прийомна ємність забезпечена пластиною 8, яка нахилена до горизонту під кутом, рівним 10 – 60 °. На вихідному отворі встановлений затвор 9 з приводом 10. Привод 10 з'єднаний з синхронізатором положення лопатей 11. На похилій пластині 8, нижче вхідного отвору 6 приймальної ємності 5, встановлена рухома пластина 13 з приводом 14, який з'єднаний з синхронізатором положення лопатей 11. приймальня ємність виконана з можливістю контрольованого зміни обсягу ємності 5. Прийомна ємність може бути виконана з двох труб 15 і 16 з’єднаних по типу «труба в трубі» для контролю зміни об’єму порцій.

1 – барабан, 2,14 – привод, 3 – непарні лопасті, 4 – парні лопасті, 5 – приймальна ємність, 6 – вхідний отвір, 7 – вихідний отвір, 8 – пластина, 9 – затвор, 10 – привод, 11 – синхронізатор положення лопастей, 12 – вібратор, 13 – рухома пластина

Рисунок 1.1.3.1 – Схема порційного дозатору

Для стабілізації насипної щільності (ваги) приймальна ємність 5 може бути забезпечена вібратором 12, який з’єднаний з синхронізатором 11. Дозатор працює наступним чином. Сипучий матеріал, який підлягає дозуванню, засипається в барабан 1. З допомогою приводу 2 барабан приводиться в рух. Матеріал захоплюється лопастю 3 і при оберті барабану зсипається на пластину 8 і потім через вхідний отвір 6 потрапляє в приймальну ємкість 5. В цей час затвор 9 закритий. Після заповнення ємності 5 надлишки матеріалу зсипаються з пластини 8 назад в барабан 1. Кут нахилу пластини до горизонту вибирається рівним куту тертя руху сипучого матеріалу[2].

2. Конструкційні матеріали на основі заліза (чавуни і сталі), їх основні фізичні і механічні характеристики. Маркування

1. Класифікація сталей

На сьогодні не має єдиної класифікації спеціальних сталей. Існує багато ознак за якими класифікують сталі, але як правило вони не можуть бути однозначними для багатьох числа марок сталей.

Розглянемо класифікацію сталей за найбільш загальними ознаками.

За хімічним складом сталі і сплави чорних металів умовно ділять на вуглецеві (нелеговані) сталі, низьколеговані сталі, леговані сталі, високолеговані сталі, сплави на основі заліза.

Вуглецеві сталі не містять спеціально введених легованих елементів. Їх кількість в цих сталях повинно бути в межах, регламентованих для домішок відповідно до ГОСТів.

В низьколегованих сталях сумарний вміст легованих елементів повинна бути не більше 2,5% (крім вуглецю), в легованих – від 2,5 до 10%, високолегованих –не більше 10% при вмісті в них заліза не менше 45%.

Сплави на основі заліза містять заліза менше 45%, але його кількість більша, ніж іншого іншого легуючого компоненту.

В залежності від наявності тих чи інших легуючих компонентів сталі називають марганцевими, хромистими, нікелевими, а такожхромнікелевими, хром марганцевими,хром ванадієвими.

За призначенням спеціальні сталі діляться на конструкційні, інструментальні, сталі з особливими фізичними властивостями.

Конструкційною сталлю називається сталь, яка застосовується для виготовлення різних деталей машин, механізмів і конструкцій в машинобудуванні і будівництві і яка володіє певними механічними, фізичними і хімічними властивостями.

За способом виробництва розрізняють мартенівську, бусмеровську, томасівську, киснево-конвертну, тигельну і електросталь, за хімічним складом – вуглецеву і леговану сталі, за призначенням – конструкційну, інструментальну і сталі спеціального призначення.

Конструкційні сталі в свою чергу поділяються на будівельну і машинобудівельну.

До будівельних сталей відносять швелери, двотаврові балки, уголки, арматура та інший прокат, який призначений для виготовлення металоконструкцій, залізобетонних елементів будівель і споруд.

Для виготовлення сосудів і апаратів застосовуються конструкційні сталі, які представлені у вигляді листового і сортового прокату, труб і проковок.

Інструментальною сталлю називається сталь, яка застосовується для обробки матеріалів різанням чи давленням і яка володіє високою твердістю, міцністю і ряд інших властивостей.

Вуглецеві сталі представляють собою залізовуглецеві сплави, які містять від 0,06 до 2% вуглецю. Чим більше вуглецю знаходиться в сплаві, тим вища міцність сталі, але при цьому знижується її пластичність. Сталі, які містять невеликий вміст домішок кремнію, марганцю, сірки, фосфору і інших елементів, які мають великий вплив на механічні властивості.

Шкідливими домішками являються сірка і фосфор, які підвищують крихкість і холодоломкість. Хром, нікель, молібден, ванадій, титан і деякі інші елементи покращують механічні властивості сталі.

Сталі звичайної якості (ГОСТ 380 – 71) у вигляді різного прокату нашли широке застосування для виготовлення зварної апаратури.