МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра міжнародної економіки

та менеджменту зовнішньоекономічної

діяльності

Курсова робота

з дисципліни «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності»

на тему: « Оцінка експортного потенціалу промислового українського підприємства на прикладі ЗАТ завод «Південкабель» ».

Виконав студент факультету МЕВ, 5 курсу

6 групи, спеціальність

206 «Менеджмент ЗЕД» Ляненко А.А.

Перевірив :

к.е.н., доц.. Полякова Я.А.

Харків, 2011

Зміст

Вступ………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ№1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ОЦЫНКИ ЕКСПОРТНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА …………………………………………….5

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ЕКОНОМІЧНОЇ ТА ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗАТ « ПІВДЕНКАБЕЛЬ»………………………………………………… …14

РОЗДІЛ № 3. ОЦІНКА ЕКСПОРТНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ЗАТ «ПІВДЕНКАБЕЛЬ» ТА РОЗРОБКА РЕКОМЕНДАЦІЙ ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ ВАРТОСТІ ЕКСПОРТУ ЗАТ « ПІВДЕНКАБЕЛЬ»…………………………………………………… …..21

Висновок………………………………………………………… …..29

Список літератури…………………………………………………...30

ВСТУП

Процес становлення та розвитку України як незалежної самостійної держави тісно пов’язаний з необхідністю надбання нею гідного місця в світовому господарстві та визначенні ступеня участі в світовому розподілі праці, перш за все за допомогою її визнання повноцінним та повноправним суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності. Прискорення такого визнання можливе лише за допомогою виявлення потенційних можливостей підприємств – експортерів і всестороннього сприяння держави зовнішньоторговим операціям вітчизняних промислових та комерційних структур на зарубіжних ринках. Експорт в умовах кризових процесів сьогодні виступає стабілізуючим фактором, джерелом валютних та матеріально-технічних надходжень для структурної перебудови економіки.

Кожне підприємство перебуває в умовах, що постійно змінюються. Щоб успішно функціонувати на ринку, підприємство має чітко визначити параметри дослідження зовнішнього середовища і вибрати чинники, які найістотніше впливають на діяльність підприємства.

Щоб розробити оптимальні рекомендації, насамперед, потрібно дослідити ринок, тобто зібрати, проаналізувати та систематизувати інформацію. Інформація має бути високоякісною, тобто достовірною, повною, точною, актуальною, цінною та корисною.

Маючи високоякісну інформацію, підприємство може одержати конкурентні переваги, знизити рівень фінансового ризику, визначити ставлення споживачів, а також стежити за зовнішнім середовищем, підвищувати ефективність роботи, вирішувати інші важливі проблеми. На підприємстві аналіз ринку є основою для розробки загальної стратегії управління експортним потенціалом, виходу товару на ринок, обґрунтування господарських рішень щодо формування асортименту товарів, обсягів їх виробництва, визначення термінів та умов їх виходу на ринок, методів збуту, вибору каналів руху товарів, методів маркетингових комунікацій.

Одним із пріоритетних напрямків дослідження, котре пов’язане з управлінням зовнішньоекономічною діяльністю підприємства є управлінням експортним потенціалом підприємства , оцінка існуючої ситуації на конкретних ринках, і розробка прогнозу розвитку ринку. Програма такого комплексного вивчення залежить від особливостей факторів, які формують експортний потенціал підприємства, характеру діяльності підприємства, масштабу виробництва експортної продукції та інших факторів. Тому тема дослідження експортного потенціалу підприємства є досить актуальною.

Отже, метою даної роботи є оцінка експортного потенціалу українського промислового підприємства на прикладі ЗАТ «Південкабель» . А кінцевим результатом має стати запропонування заходів щодо підвищення ефективності управління експортним потенціалом ЗАТ «Південкабель».

У даній роботі об’єктом є експортний потенціал промислового підприємства. А предметом виступає управління розвитком експортного потенціалу промислового підприємства ЗАТ «Південкабель».

Розділ 1. Теоретичні засади оцынки експортного потенціалу підприємства

Сучасний розвиток суб’єктів світової економічної системи відбувається в умовах глобалізації ринків товарів і послуг. Тому участь країни в міжнародному переміщенні факторів виробництва та продуктів споживання є ознакою рівня розвитку її господарства. Потоки експорту, які генерує країна, в сою чергу, залежать від експортного потенціалу підприємств.

Витоки наукового осмислення проблеми управління розвитком експортного потенціалу прослідковуються в працях Томаса Мана, Давида Рікардо, Фрідріха Листа, Йозефа Шумпетера. Вагомий вклад в дослідження проблеми зроблено такими вченими, як К.Г. Воблий, С.Г. Струмилін, В.С. Нємчинов, О.І.Анчишкін, Л.І. Абалкін, В.М. Архангельський.

Експортний потенціал підприємства розглядали вітчизняні вчені– Афанасьєв К.М. , Горячев А.А., Шагалов Г.А. та зарубіжні дослідники Алєксєєва М.М., Берковітц Э., Білка В., Гітлоу Х., Градов А.П., Гроте Г., Долгов С.., Кавусгіл Т., КартбіДж., Пєшкова К.П., Покровська Е.В., Фамінський І.П. та ін.

Афанасьєв К.М. у своїй праці “Економіко-математичне моделювання експортного потенціалу підприємства” розробив імітаціонну модель експортного потенциалу підприємства, в котрій розгядає внутрішній потенціал фірми, потенціал експортных бар’єрів і потенціал зарубіжного ринку. Внутрінній потенціал фірми визначається як взаємодія потенціалів управління, виробництва, фінансів и маркетингу. Потенціал експортних бар’єрів міжнародним середовищем, середовищем країни фірми-експортера. Потенціал зарубіжного ринку характеризується можливими обсягами продажу підприємст-експортерів, ємкістю, темпами росту ринку, а також ключовими факторами успіху [19, с.35].

С.І.Долгов та І.П.Фамінський звертають особливу увагу на аналіз експортних можливостей підприємства, на оцінку його можливостей уже виробляти конкурентоспроможну продукцію чи налагодити

Її випуск в необхідні сроки, до того ж, при економічно виправдвних затратах.

У своїх дослідженняхх К.П.Пєшкова зазначила: ” підприємство має випускати такі види продукції, які максимально відповідають характеру та специфіці попиту споживання на ринку країни імпортера» [21, с.146].

На думку А.П.Градова, “для забезпечення конкурентоспроможності на зовнішньому ринку підприємство повинне постійно турбуватись про найбільш повне та ефективне використання ресурсів, котрі знаходяться в роспорядженні”[20, с.98].

Є.В.Покровська вважає : “ організаційна структура підприємства, яка активно займається його зовнішньоекономічною діяльністю, повинна бути чіткою, щоб підприємство своєчасно могло корегувати свою діяльність в залежності від тенденцій світового ринку”[22, с.187].

Х.Гітлоу відзначає : “ велике значення має те, яку частину виробленої продукції займає експорт чи, іншими словами, яка частина потужностей підприємства працює на зовнішній ринок”[22, с. 165].

Традиційно в полі зору наукових досліджень знаходяться проблемні аспекти експортної політики на рівні національної економіки, регіонів та галузей, тоді як теоретичним, методологічним і прикладним питанням розвитку експортного потенціалу промислових підприємств не приділяється достатньої уваги. Зокрема відсутній системний підхід до діагностування експортного потенціалу підприємства, недостатня увага приділяється стратегічним аспектам його розвитку та вдосконаленню моделей управління ним.

Незважаючи на неабияку цінність, ці дослідження визначають експортний потенціал промислового підприємства в цілому, не враховуючи специфіку підприємств, які направлені на ринок телекомунікаційного обладнання з їх специфічною, характерною технологією виробництва.

Сьогодні управління експортним потенціалом є невід’ємною частиною механізму управління експортоорієнтованою політикою підприємства.

Т акож цей термін визначають як сукупність необхідних для функціонування або розвитку системи різних видів ресурсів. До складових потенціалу в цьому розумінні відносять відповідні трудові, матеріальні, фінансові та інформаційні ресурси, які залучаються у сферу вдосконалення виробництва. Сюди ж включають і сукупність ресурсів, яка забезпечує необхідний рівень організації виробництва та управління, ресурси сфери освіти і перепідготовки кадрів. З іншої точки зору потенціал розглядають як систему матеріальних та трудових факторів, що забезпечують досягнення мети виробництва. Експортний потенціал концентрує одночасно три рівні зв'язків і відносин [26, c.13 ].

Рис.1.1. Рівні зв’язку експортного потенціалу підприємства.

По-перше, він відображає минуле, тобто сукупність властивостей, нагромаджених системою в процесі її становлення. У цьому плані поняття «потенціал» фактично набуває значення поняття «ресурс».

По-друге, він характеризує рівень практичного застосування і використання наявних можливостей. Це забезпечує розмежування реалізованих і нереалізованих можливостей. У цій своїй функції поняття «потенціал» частково збігається з поняттям «резерв».

По-третє, він орієнтується на розвиток (на майбутнє). Потенціал містить елементи майбутнього розвитку[20, с. 44].

Отже, потенціал підприємства характеризується трьома основними рисами:

перша риса. Потенціал підприємства визначається його реальними можливостями в тій чи іншій сфері соціально-економічної діяльності, причому не тільки реалізованими, а й нереалізованими з будь-яких причин;

друга риса. Можливості будь-якого підприємства здебільшого залежать від наявності ресурсів і резервів, не залучених у виробництво;

третя риса полягає в тому, що потенціал підприємства визначається ще й навичками персоналу.

З урахуванням викладеного можна чіткіше уявити не тільки сутність потенціалу підприємства, а і його структурну побудову.

Під структурою системи, якою є потенціал підприємства, розуміють мережу найсуттєвіших, стійких (інваріантних) зв'язків між елементами.

Структура економічного потенціалу визначається:

обсягом та якістю наявних у нього ресурсів (кількістю зайнятих працівників, основними виробничими і невиробничими фондами або матеріальними запасами, фінансовими та нематеріальними ресурсами – патентами, ліцензіями, інформацією, технологією);

можливостями керівників та інших категорій персоналу створювати певні види продукції, інакше кажучи, їхнім освітнім, кваліфікаційним, психофізіологічним та мотиваційним потенціалом;

можливостями менеджменту оптимально використовувати наявні ресурси підприємства (професійною підготовкою, талантом);

інформаційними можливостями, тобто можливостями підприємства генерувати і трансформувати інформаційні ресурси для використання їх у виробничій, комерційній та управлінській діяльності;

інноваційними можливостями підприємства щодо оновлення техніко-технологічної бази виробництва, переходу на випуск нової конкурентоспроможної продукції, використання сучасних форм і методів організації та управління господарськими процесами;

фінансовими можливостями залучення коштів;

іншими можливостями.

Разом усі ці можливості створюють сукупний (економічний та соціальний) потенціал підприємства, який стосовно аналогічного потенціалу, будь-якого іншого підприємства відображає рівень його конкурентоспроможності.

Якщо розглядати експортний потенціал взагалі, то можна сказати, що експортний потенціал – це експортні можливості підприємства, що визначаються здатністю суб‘єкта господарювання виробляти конкурентоспроможну продукцію, направлену на зовнішній ринок [22, c.36 ].

Слід зазначити й те, що не можна ототожнювати категорії експортного потенціалу та виробничого потенціалу підприємства. Це обумовлено тим, що організація та здійснення експортної діяльності мають специфічні ознаки, які відділяють її від промислово-виробничих фаз існування суб’єкта ВЄД.

На формування і реалізацію експортного потенціалу підприємства впливають такі ключові фактори: конкурентоспроможність, обсяги продажу, ресурсне забезпечення, товаропровідні зв’язки, збутова система, характер комунікацій, наявність відділу ЗЕД.

Рис.1.2. Ключові фактори впливу на формування і реалізацію експортного потенціалу підприємства.

Рис.1.3. Ключові фактори впливу на формування і реалізацію експортного потенціалу промислового підприємства.

Що стосується промислових підприємств, то можна виділити ключові фактори формування і реалізації експортного потенціалу на них: система стратегічного планування, система маркетингового планування, організація виробництва, організація праці, організація допоміжного виробництва, затрати, наявність зареєстрованого товарного знаку та знаку обслуговування, система бренд – менеджменту, інноваційна компонента, частина імпорту в ціні експорту продукції, фінансовий стан підприємства. Також слід звернути увагу на ринки збути, куди буде направлений експортний потенціал підприємства. Тут можна виділити основні ключові фактори, які впливають на формування експортного потенціалу у розрізі зовнішніх ринків: регламентація зовнішньоторгових операцій, валютний курс, система міжнародних розрахунків, транспортна логістика, система посередників, імпорт ресурсів, міжнародні ділові комунікації, контрафакт, франчайзинг, система зовнішньоторгових ризиків, система міжнародних стандартів.

Сьогодні існують різні методики оцінки експортного потенціалу підприємства.

У таблиці 1 представлені досягнення та недоліки методик розрахунку експортного потенціалу [ 11, с. 49 ].

Таблиця 1.1