Розділ I

Братські школи в Україні

Із здобуттям Україною незалежності питання щодо вивчення духовної спадщини нашого народу стоїть як ніколи актуально. Тут слід відзначити, що грамотність в нашій державі існувала вже в XI столітті. Особливу роль у розвитку української культури відіграли братства і засновані ними школи. Історія їх дуже давня. Початок заснування братств пов’язують ще з XI століттям, коли члени ремісничих гільдій та цехів почали об’єднуватися з метою взаємодопомоги та згуртуваня парафіян. А втім, джерела, що розкривають історію цього питання, досить обмежені. Ближчим до нас є історичний період напередодні та після унії 1596 року, коли конфлікт православ’я з католицизмом наприкінці XVI і в XVII столітті створив, за словами Дмитра Чижевського, “грунт для утворення двох явищ – релігійної полеміки і національної школи.” На думку вченого, “як релігійна полеміка вимагала вищих теологічних студій, так і народна школа, що постала й поширилася зусиллями релігійно-національних організацій – братств, і привела до зорганізування вищої освіти з релігійним забарвленням.” [10.79].

Загалом, у XVI – XVII столітті в Україні існувало п’ять груп шкіл, які хоч і були різні за своїм ідеологічним спрямуванням, але мали деякі спільні організаційні форми та методи навчання: братські школи і школи в полках; школи при монастирях і церквах (парафіяльні);школи протестантських общин – кальвіністів, лютеран, аріан; католицькі школи орденів єзуїтів і піар; школи Запорізької Січі.

Все ж таки, особливо велика заслуга у сраві пожвавлення шкільної освіти належить братствам – громадським організаціям православних міщан, а потім і селян в Україні і Білорусі XVI – XVIII століття. Адже братства були могутнім демократичним рухом, спрямованим на боротьбу проти національного гноблення й тиску, на ті основи християнства, які відповідали глибинним інтересам українського народу. Братські школи були найголовнішим засобом цієї боротьби.

Аналіз усіх аспектів роботи братських шкіл України свідчить про глибоку системну організацію педагогічного процесу в Україні. Головними елементами системної організації цього процесу є такі ідеї:

Ø Глибоке національне виховання, розвиток і освіта підростаючого покоління.

Ø Чітка організація педагогічного процесу.

Ø Ретельно розроблений і глибоко продуманий зміст процесу навчання.

Ø Чітке методичне забезпечення педагогічного процесу.

Вивчення документів, які стосуються братських шкіл, свідчить про те, що всі зазначені елементи тісно пов’язані з історією. Культурою, боротьбою за незалежність та збереження національної самобутності українського народу. Розглянемо кожен з цих елементів.

1. Глибоке національне виховання, розвиток та освіта підростаючого покоління.

Учні братських шкіл, як правило, вивчали рідну (“просту”) мову, слов’янську, грецьку, латинську й польську, але не однаковою мірою. Особлива увага приділялась вивченню слов’янської мови, У ній братчики бачили засіб збереження народності й зміцнення зв’язків з іншими слов’янськими народами. Викладання цієї мови в школах полягало у вивченні спочатку букв і складів, потім читання, граматики та церковного співу. Для кращого засвоєння мови учням заборонялось у школі розмовляти між собою розмовною мовою. Один запитував іншого грецькою мовою, а той, кого запитували, мав відповідати слов’янською. Цією мовою читались лекції, нею були складені й деякі підручники. Учителі розрізняли слов’янську і рідну мови, зазначаючи. Що не всі терміни можна перекласти із слов’янської на рідну мову. І. Вишенський рекомендував друкувати книги і статути слов’янською мовою. А що незрозуміле, просто тлумачити, викладати. Для навчання грамоти цією мовою в Україні було надруковано велику кількість букварів, Перший такий буквар склав Лаврентій Зизаній, назвавши його “ Наука к чтению и пониманию письма словенського “.

Крім вивчення слов’янської мови, у братських школах приділялося багато уваги мистецтву складати вірші цією мовою. Учні, змагаючись один з одним, не тільки складали вірші під час навчальних занять риторики та піїтики, а й у вільний час. Від них також вимагалось складати вірші до кожного великого свята, до кожної визначної події. Учителі та учні даних шкіл складали також історичні вірші, де прославляли подвиги запорізьких козаків. Мандруючи під час канікул і на свята Різдва і Великодня по всіх містах, групи учнів братських шкіл співали вірші на базарах, ярмарках, у будинках хуторян. Таким чином, деякі із складених спудеями (студентами) вірші ставали народними піснями України. Високим рівнем викладання співу братські школи значною мірою вплинули на народну музичну культуру України.

Важливе в братських школах відводилося моральному та фізичному вихованню. Обов’язковими рисами кожного сина вважалися сміливість, витривалість, хоробрість, невибагливість. Крім того, кожен юнак мріяв стати воїном Запорізької Січі.

2. Чітка організація педагогічного процесу.

Розглядаючи елементи класно-урочної системи навчання, потрібно зазначити, що в роботі братських шкіл вперше спостерігається групова організація навчальних занять. Чітка організація простежувалась уже з прийому учня до навчального закладу.

Потрібно зазначити, що спочатку один з основних принципів класно-урочної системи – одночасність прийому учнів до школи – часто порушувався. Спочатку учнів приймали до школи в різний час, але з часом це було відрегульовано й запроваджено новий поділ на класи. У Віденській школі вже в 1617 – 1619 роках було чітко скомплектовано п’ять класів – клас білоруської, клас слов’янської і три класи латинської мови. Ще в більш розвиненому вигляді класно-урочна система навчання застосовувалась в Києво-братській колегії. План організації навчання в ній свідчить, що використовувана в школах України групова система навчання була значно вдосконалена київськими професорами. Заняття тут починались одночасно. Спочатку лунав дзвінок – сигнал підготовки до першого уроку. Потім дзвонили класні дзвіночки в певному порядку, і всі мали йти в класи – нижчі, середні, вищі. Нарешті знову лунав загальний дзвін, і починалися заняття.

Учні в братських школах у певному, вказаному вчителем, порядку. Місця визначалися з успішністю в навчанні, але не за походженням чи матеріальним забезпеченням батьків.

Навчальний рік починався з 1 вересня. Були введені літні канікули (з липня до серпня) . Учні приходили до школи на 9 годину ранку, а в зимові дні – пізніше, у визначений вчителем час.

Характерною рисою братських шкіл України був тісний зв’язок між батьками та вчителями.

У школах такого типу певна увага приділялась систематичному засвоєнню учнями знань, умінь та навичок. Учитель мав суворо стежити за тим, щоб учні регулярно відвідували школу. Пропуски школи дитиною були небажані, бо вони завдавали шкоди вихованню. Про необхідність систематичного відвідування учнями школи й уважного ставлення до занять говориться в 5-му розділі луцьких “ Артикулів “.

Отже, учителі України вже в ті часи достатньо чітко розуміли важливість таких педагогічних вимог, як послідовність і систематичність у навчанні. Особливий інтерес становить розв’язання братськими школами питання покарання. Західноєвропейська школа все ще характеризувалася надзвичайно жорстокою дисципліною. Численні свідчення сучасників зображали її як місце тортур та знущань над учнями. Похмурі, затхлі приміщення європейської школи наповнювалися криком та плачем побитих дітей. Різка та інші види фізичних тортур вважалися основними виховними заходами. Я. Коменський писав, що “ у навчанні іноді застосовується настільки жорстокий метод, що школи перетворились у пугало для дітей і місця знущань для учнів, тому більша частина учнів з відразою ставилась до науки та книг і віддавала перевагу майстерням ремісників, а не школам”. [11.35].

Наша вітчизняна педагогіка з найдавніших часів вимагала уважного та чуйного ставлення до дитини. Гуманізм, який бере початок у глибокій давнині і є найхарактернішою рисою старослов’янської педагогіки, був надалі розвинений у нових історичних умовах у статутах братських шкіл.

Аналіз викладеного матеріалу свідчить, що організаційно-виховна робота, яка проводилася з учнями, далеко виходила за релігійні норми. Бесіди учителів з учнями наповнювалися глибоким соціальним та політичним змістом.