Ирвинг Фишер (27 февраля 1867 - 29 апреля 1947)

в Саургетисе (штат Нью-Йорк) - американский экономист, представитель неоклассического направления в экономической науке. (нобелевскую премию не получил). Окончил Ельский университет, доктор философии родного университета, преподаватель там же с 1893 по 1935, президент американской экономической ассоциации в 1918. Вывел "формулу Фишера" - уравнение, описывающее связь между темпом инфляции, номинальной и реальной процентными ставками. i=r+пи Закон денежного обращения: MV=PQ Самое известное произведение: "Покупательная сила денег".

Милтон Фридман ( 31 июля 1912 — 16 ноября 2006— американский экономист, Закінчив Рутджерський і Чикагський університет. Лауреат Нобелівської премії 1976 р. «за досягнення в галузі аналізу споживання, історії грошового обігу і розробки монетарної теорії, а також за практичний показ складності політики економічної стабілізації» ВНЕСОК В МАКРО: Кількісна теорія грошейі теорія адаптивних очікувань Мілтон Фрідман і гіпотеза постійного доходу Фрідман запропонував розглядати поточний дохід Y як суму двох компонентів: постійного доходу Yp і тимчасового доходу Yt , т.е. Y= Yt +Yp Він започаткував теорію монетаризму - це економічна теорія, за якою кількість грошей в обігу є визначальним фактором формування господарської кон'юнктури та існує прямий зв'язок між зміною маси грошей в обігу та величиною валового й національного продуктів.Також він написав книку «Монетарна історія США, 1867—1960»

Пахомов Юрій Миколайович

Вчений у галузі економіки, соціології та глобалістики, громадський діяч. Академік Національної академії наук України (1988), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2002).

Народився в 1928 р. у м. Кунгур Пермської обл. (Росія). У 1953 р. закінчив юридичний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Його наукова діяльність розпочалась у Слов'янському педагогічному інституті. Після закінчення у 1962 р. навчання в аспірантурі Київського інституту народного господарства та захисту дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук, працював в Міністерстві вищої та середньої спеціальної освіти УРСР, викладав у Київському інституті народного господарства. У 1966-1969 рр. обіймав посаду завідувача кафедри політичної економії Київського інституту цивільної авіації. У 1970 р. Ю. М. Пахомов захистив докторську дисертацію, звання професора отримав у 1973 р. У 1979 р. його обрано членом-кореспондентом, а у 1988 р. — академіком НАН України.

У 1970-1976 рр. Ю. М. Пахомов очолював відділ, а у 1979-1980 рр. працював заступником директора Інституту економіки АН УРСР. У 1976-1979 рр. Ю. М. Пахомов завідував кафедрою, а у 1980-1987 рр. був ректором Київського інституту народного господарства. У цей час він також очолював Комісію Мінвузу СРСР по реформуванню вищої економічної освіти (м. Москва). У 1987-1993 рр. працював директором Інституту соціології НАН України та академіком-секретарем Відділення економіки НАН України (1988-1993). З 1992 р. академік Ю. М. Пахомов очолює Інститут світової економіки та міжнародних відносин НАН України, де заснував і очолив відділ, що займається дослідженням глобальних проблем сучасної цивілізації.

Академік Ю. М. Пахомов є засновником ряду наукових шкіл та напрямів у галузі економіки, соціології, глобалістики, які визнані науковими колами в Україні та за її межами. Ним зроблено вагомий внесок у визначення метаісторичних принципів аналізу. Він є автором теорій порівняльного соцекогенезу, конкурентної міжцивілізаційної регуляції, моделі економіки конкурентного типу, збудованої на базі ринкової трансформації центрально-керованого господарства, основи якої сформулював ще наприкінці 70-х років, концепції типології світових ринкових моделей та її використання в процесах реформування економіки України.

Юрій Миколайович є автором понад 350 наукових праць, зокрема 32 монографій. Під його керівництвом захищено 18 докторських та понад 50 кандидатських дисертацій. Наукову роботу він поєднує з активною викладацькою діяльністю у вищих навчальних закладах.

Артур Сесіль Пігу (1877 - 1959) Англія, навчався в Кембріджі. Наступник Маршалла. «Економічна теорія добробуту» (1924) Пігу розвинув принцип «найбільшого блага для найбільшої кількості людей». Запропонував ідею перерозподілення доходів через активну податкову політику держави. Відкрив "Ефект Пігу"-ефект росту ВВП і зайнятості. Ввів поняття "цінова дискримінація", яка має 3 види.

Джон Хікс(1904-1989) Країна Великобританія, навчався в Оксфорді. Отримав Нобелівську премію в 1972 році "За новаторський внесок у загальну теорію рівноваги та теорію добробуту " В 1945 році написав книгу"Суспільний лад: вступ в економічну теорію ", яка стала дуже популярною як навчальний посібник в англомовних країнах

Альфред Маршалл ( 1842 -1924 ) Англия засновник Кембриджської школи економіки головна праця "Принципи економічної науки" 1890 р Главным вкладом Маршалла в экономическую науку является соединение воедино классической теории и маржинализма. Придумав графічний аналіз . Ножиці Маршалла - рівноважна ціна на ринку точка перетину попиту і пропозиції . Маршалл ввел в экономическую теорию категории: «эластичность спроса», «излишек потребителя». Ему принадлежат понятия «долгосрочного» и «краткосрочного» периодов. Различие между «реальной» процентной ставкой и «номинальной» процентной

Мико́ла Дми́трович Кондра́тьєв

(*4 березня 1892 — †17 вересня 1938) — російський та радянський економіст; з 1905 — есер, входив товаришем міністра продовольства в останній склад Тимчасового уряду Олександра Керенського; засновник та директор Інституту кон'юнктури (1920—1928); засновник теорії великих циклів економічної кон'юнктури (кризи довгої хвилі); репресований 1930 р., засланий в табори 1932 р.; розстріляний 1938 р. Реабілітований 1987 р.^[1]

[ред.] Праці

• Кондратьев, Н. Д. Большие циклы конъюнктуры. М.: РАНИОН, 1928.

• Кондратьев, Н. Д. Проблемы экономической динамики. М.: Экономика, 1989.

Елінор Остром

(англ. Elinor Ostrom) (нар. 7 серпня 1933, Лос-Анджелес) — американська економістка та політолог.

Стала лауреатом Нобелівської премії з економіки у 2009 році з формулюванням «за дослідження в галузі економічної організації» ставши при цьому першою жінкою, яка отримала премію в цій номінації.

Основні твори

• «Управління суспільством: еволюція інститутів колективних дій»

Ян Тінберген

(нід. Jan Tinbergen, *12 квітня 1903 — †9 червня 1994) — голландський економіст, разом з норвежцем Раґнаром Фрішем став першими лауреатами тільки що заснованої Нобелівської премії з економіки за "За створення та застосування динамічних моделей до аналізу економічних процесів"

Я.Тінберген один із перших почав застосовувати математичний апарат до вивчення економічних процесів і створювати моделі для їхнього опису

Нобелівська премія та інші досягнення

У 1969 році Я.Тінбергена і Р.Фріша нагородили Нобелівською премією з економіки «за розвиток і застосування динамічних моделей до аналізу економічних процесів». На початку 70-х років він проаналізував розподіл особистих прибутків. 1973–1975 рр. працював професором у Лейденському університеті.

Останнs 20-років життя присв'ятив пошуку шляхів розв’язання глобальних світових проблем і побудови оптимального економічного устрою суспільства^[3][1]. Я.Тінберген був редактором часопису «Внесок в економічний аналіз». Помер 9 червня 1994 році.

Джо́зеф Юджин Сті́гліц (англ. Joseph Eugene Stiglitz; нар. 9 лютого 1943) — американський економіст і професор Колумбійського університету (Нью-Йорк); лауреат Нобелівської премії з економіки 2001 року за дослідження ринків з асиметричною інформацією.

Нагороджений медаллю Джона Бейтса Кларка (1979). Лауреат премії Ректенвальда (1998). Голова Ради економічних консультантів при президентові США (1995—1997); Шеф-економіст Всесвітнього банку (1997—2000). Є іноземним членом Секції економіки відділення суспільних наук Російської академії наук.

Основні твори

• «Капітал, заробітна плата і структурне безробіття» (Capital, Wages and Structural Unemployment 1969);

• «Деякі подальші результати виміру нерівності» (Some Further Results on the Measurement of Inequality, 1973, в співавторстві Майклом Ротшильдом);

• «Рівновага на ринках продуктів з недосконалою інформацією» (Equilibrium in Product Markets with Imperfect Information 1979).

• «Глобалізація та її тягар» (Globalization and Its Discontents) Нью-Йорк, Лондон, 2002. Українською мовою в перекладі Андрія Іщенка вийшла в 2003 році, Київ, видавництво "КМ Академія"^[1].

Роберт Емерсон Лукас, мол.

(англ. Robert Emerson Lucas, Jr., *15 вересня 1937, Якіма, Вашингтон) — американський економіст, лауреат Нобелівської премії з економіки (1995)^[1][2], про­фесор Чиказького університету, став засновником політекономічної школи, котра поставила в 70-х pp. під сумнів справедливість ба­гатьох положень як кейнсіанської, так і монетаристської доктрин. Цей напрямок відомий під назвою «нової класичної школи еконо-мікс». Він заперечував будь-які форми державного втручання в еко­номіку і базувався на суб'єктивістському підході до аналізу еконо­мічних явищ^[3]. Теорія раціональних очікувань не передбачає державного втручання в економіку. Саме за величезний внесок у розвиток і практичне застосування гіпотези про раціональні очікування Королівська академія наук Швеції нагородила Р.Лукаса Нобелівською премією з економіки 1995 році^[1]. Теоретичні дослідження Лукаса опубліковані в багатьох його працях, зокрема, це «Очікування і нейтральність грошей» (1972), «Рівноважна модель в економічному циклі» (1975), «Нариси з теорії економічного циклу» (1981), «Нова класична макроекономіка» (1984) та ін.

Валерій Михайлович Ге́єць — Народився 20 квітня 1945 року в селі Сезьки Ічнянського району Чернігівської області.доктор економічних наук, професор, академік НАН України; Заслужений діяч науки і техніки України (2000), Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2002), нагороджений Орденом «За заслуги» ІІІ ступеню (2004), Лауреат премії ім. В. С. Міхалевича за видатні досягнення в галузі інформатики, теорії оптимізації і системного аналізу (2005), Лауреат премії «Людина року — 2005»; академік-секретар Відділення економіки НАН України (1998 — квітень 2009 р.), віце-президент НАН України (з квітня 2009 р.), директор Державної установи «Інститут економіки та прогнозування НАН України» (з 1997 р.), 15 жовтня 2009 удостоєний звання «Почесний доктор Київського національного університету імені Тараса Шевченка»^[1]. За результатами наукових досліджень Геєць В. М. опублікував понад 200 робіт, серед яких 29 індивідуальних і колективних монографій, у тому числі «Трансформація моделі економіки України: ідеологія, протиріччя, перспективи» (1999); «Економіка України: підсумки перетворень та перспективи зростання» (2000); «Нестабільність та економічне зростання» (2000); «Інноваційна стратегія українських реформ» (2002); «Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку» (2003); «Трансформаційні процеси та економічне зростання в Україні» (2003); «Україна у вимірі економіки знань» (2006); «Стратегічні виклики ХХІ століття суспільству та економіці України: В 3 т.» (2007). Під його науковим керівництвом захищено 9 докторських і 15 кандидатських дисертацій.

Джеймс Тобін (англ. James Tobin; 5 березня 1918, Шампань, Іллінойс — 11 березня 2002 Нью-Гейвен, Коннектикут) — американський економіст.

Відомий у зв'язку з: аналіз стану фінансових ринків і їх впливу на політику ухвалення рішень у галузі витрат

Нобелівська премія (1981)

Основні твори:

• «Американське економічне кредо» (American Business Creed, 1956);

• «Економічні есе» в 3-х тт.(Essays in Economics, 1972 — 1982).

Роберт Александер Манде

л (англ. Robert Alexander Mundell; народився 24 жовтня 1932, Кінгстон, Канада) — канадський економіст. Лауреат Нобелівської премії з економіки 1999 року за створену ним теорію оптимальних валютних зон. В своїй роботі опублікованій ще на початку 1960-х роках він показав, що міжнародні фінансові потоки можуть впливати на здатність урядів керувати їх економіками шляхом зміни відсодкових ставок і податкової та бюджетної політики. Найвідоміші статті:

• «Міжнародна грошова система: конфлікт і реформа» (англ. The International Monetary System: Conflict and Reform, 1965)

• «Монетарна Теорія: відсотки, інфляція і зростання в світовій економіці» (англ. Monetary Theory: Interest, Inflation and Growth in the World Economy, 1971)

Ро́берт Ме́ртон Со́лоу (англ. Robert Merton Solow; *23 серпня 1924, Нью-Йорк) — американський економіст.

Лауреат Нобелівської премії з економіки 1987 року «за фундаментальні дослідження в області теорії економічного росту». Навчався у Гарвардському та Колумбійському університетах. Професор Массачусетського технологічного інституту. Нагороджений Медаллю Джона Бейтса Кларка (1961).

Твори

• «Політика повної зайнятості» (Policy of Full Employment, 1962);

• «Економіка ресурсів та ресурси економіки» (The Economic of Resources and the Resources of Economics, 1974).

Джон Ме́йнард Ке́йнс,

1-ий барон Кейнс (англ. John Maynard Keynes, 5 червня 1883, Кембридж — 21 квітня 1946, маєток Тілтон, графство Сассекс)) — англійський економіст, книга якого «Загальна теорія зайнятості, відсотків і грошей» (The General Theory of Employment, Interest and Money, 1936) запропонувала спосіб уникати фінансових криз і безробіття шляхом корекції урядового контролю за кредитами і валютою. Він займався тією частиною економіки, що зараз називається макроекономікою.

«Загальна теорія зайнятості, відсотків і грошей» Таким чином, можуть виникнути невикористані засоби виробництва, що, в свою чергу, може спричинити неповну зайнятість, оскільки протягом короткого строку ціни та заробітна плата не є гнучкими. Кейнс також намагався довести, що збільшення доходів населення внаслідок збільшення загального попиту призведе до збільшення заощаджень, але не автоматично до збільшення інвестицій, як це припускалося класиками, оскільки люди вичікують на кращі можливості інвестування (отже, тримають їх в так званій спекулятивній касі тощо). Внаслідок цього зменшується попит, бо підприємства отримують насамперед сигнал зменшити пропозицію. Таким чином, заощадження громадян, оскільки вони не інвестуються, зменшують загальний попит. Проблемою є для нього також інвестиційна діяльність підприємства, яка не є систематичною, особливо коли здійснюється за умови невизначеності. Схильність підприємств до інвестицій залежить від очікуваної прибуткової ставки з інвестицій, а також ставки на ринку. Інколи навіть в разі низької ставки на ринку інвестиції не здійснюються, навпаки — люди та підприємства тримають гроші. Таку ситуацію називають «грошовою западнею». В цьому випадку державі є сенс інвестувати, оскільки ефект мультиплікатора збільшує позитивний ефект інвестицій в кілька разів; наскільки — залежить від нахилу до споживання громадян. Збільшується попит на товари, збільшується відповідно і попит на ринку праці. Задля прогнозування інвестиційного клімату ним була розроблена Кейнсіанська функція.

Кейнс також пропагував експансивну грошову політику для збільшення інвестицій. Вважав, що єдиною причиною поганої кон'юнктури є відсутність попиту.

Праця Кейнса політичних рекомендацій не містила. Він також не пропагував «deficit spending»/антициклічну економічну політику (зазначений термін був вперше використаний Абба Лернером).

Васи́ль Васи́льович Лео́нтьєв

(5 серпня, 1905, Мюнхен, Німеччина^[2] — 5 лютого, 1999, Нью-Йорк, США) — американський економіст російського походження,

Нобелівській премії (1973) «за розвиток методу „витрати — випуск“ і застосування до важливих економічних проблем»

Твори

• «Структура американської економіки» (The Structure of American Economy, 1941);

• "Економіка «витрати-випуск» (Input — output economics, 1966);

• «Економічні есе» (Essays in Economics: Theories and Theorizing, 1966).

Франко Енріко Модільяні (*18 червня 1918 — † 25 вересня 2003) — італійський економіст, лауреат Нобелівської премії з економіки, професор МІТу^[1][2].

Досягнення і зацікавлення

Роботи Модільяні присвячені циклам ділової активності, ринкового механізму, фінансової сфери, приватних заощаджень і способів їх доцільного використання, заробітній платі і безробіттю, побудові моделей «життєвого циклу» для пояснення механізму заощаджень і споживання, інфляції, динаміці фінансових ринків. Один з авторів «теореми Модільяні-Міллера», засновник школи «раціональних очікувань».