4. Країни Західної Європи і Україна: цивілізаційна та геополітична складова відносин.

Здобуття Україною державної незалежності, потреба в її геоекономічному самовизначенні у світовому економічному просторі й інтеграція як самостійного суб'єкта зовнішньої та зовнішньоекономічної діяльності в системі міжнародних відносин зумовили необхідність творення й реалізації в державі нової ЗЕП. Посилення глобалізаційних процесів у світі підвищує значення розвитку зовнішньоекономічних відносин України, її участі в міжнародному поділі праці, фінансах, науково-технічному співробітництві. Водночас ЗЕП є засобом подолання кризових явищ в економіці України, відкриваючи доступ вітчизняній продукції на світові ринки й забезпечуючи надходження відповідних товарів і послуг до економіки України з інших країн світу.

Нині Україна є рівноправним учасником міжнародного спілкування, бере участь у загальноєвропейському процесі та європейських структурах, активно сприяє зміцненню загального миру й міжнародної безпеки.

Геополітичні стратегії України. У сучасному світі дуже стрімко розвиваються геополітичні процеси, що формують розподіл політичного, економічного, ресурсного потенціалу між країнами. У біполярній моделі світового порядку дедалі гостріше вирізняється безперечний лідер — США, що схиляє розвиток геополітичних процесів у бік монополярності. Намагаючись запобігти цій тенденції, в опозицію США стають країни Європи й Азії. Виникає конфронтація інтересів, яка, зі свого боку, висуває питання стратегічного партнерства. Ця проблема постає й перед Україною під час її виходу на суперечливу арену міжнародних відносин.

Одним з пріоритетних векторів геополітичної стратегії України є інтеграція до ЄС. У червні 1994 р. між Україною та ЄС було підписано Угоду про партнерство і співробітництво, а у грудні 1999 р. Європейська Рада затвердила загальну стратегію ЄС щодо України, згідно з якою виконання Україною всіх запланованих реформ може стати передумовою її майбутнього членства в ЄС, чому передуватиме здобуття нею статусу асоційованого члена.

До основних цілей ЗЕП України щодо ЄС належать такі:

• пошук засад взаємовигідного економічного, фінансового та науково-технічного співробітництва;

• стимулювання розвитку торговельних відносин з країнами ЄС і залучення інвестицій;

• використання фінансової й технічної допомоги країн — членів ЄС для проведення Україною ринкових реформ і створення соціально орієнтованого ринкового господарства;

• зміцнення економічної безпеки України.

Основними завданнями ЗЕП України щодо ЄС є такі:

• приєднання України до окремих європейських програм інтеграційного характеру у сферах енергетики, транспорту, сільського господарства, окремих галузей промисловості, охорони навколишнього середовища, освіти тощо;

• здобуття підтримки ЄС щодо приєднання України до системи ГАТТ/СОТ.

До основних чинників, що заважають вступу України до ЄС, належать:

• відсутність реально функціонуючої ринкової економіки;

• відмінність нормативно-правової бази України від єдиних законодавчих норм ЄС;

• невідповідність структури економіки України пріоритетам розвитку ринку ЄС;

• неспроможність українських підприємств конкурувати за єдиними правилами із західними компаніями;

• нездатність України робити внески до бюджету ЄС через важкий фінансовий стан тощо.

Україна у новій архітектурі Європейського геополітичного простору

Після останнього розширення ЄС Україна опинилась затиснутою між ЄС та Росією. Україна є важливою зоною, яка має бути контрольованою для обох сторін: у термінах ЄС це сусідство, у термінах Росії — зона пріоритетного впливу. Конфронтація, чи суперництво між двома сторонами негативно позначається на розвитку України, посилює конфліктні настрої в українській внутрішній політиці, ділить політичні сили та громадян на два непримиренні табори: прозахідний та проросійський.

У випадку реалізації будь-якої із запропонованих стратегій: російського проекту договору про європейську безпеку чи європейського залучення Росії до НАТО — градус напруги навколо України має знизитись. Створення спільного безпекового та цивілізаційного простору ЄС-Росія зняло б надмірну увагу із зовнішньополітичних пріоритетів та переорієнтувало б увагу українців на розбудову держави зсередини.

На жаль, створення такого простору та наповнення його не декларативним, а якісним змістом виглядає проблематичним. Адже Росія та ЄС засадничо спираються на різні концепції: ЄС розуміє відносини між країнами як конкуренцію та узгодження різних

проектів, Росія — як розмежування зон впливу. ЄС спирається на сумарний суверенітет, для Росії суверенітет — це перш за все спроможність держави. Зовнішня політика ЄС базується на нормативному та ціннісному підходах, а Росія оперує поняттями «інтересу держави» та «зони впливу». Головним інструментом ЄС є так звана м’яка сила (soft power), а Росія у ґрунтує свою спроможність на традиційній, мілітаристській силі. Крім того, ЄС бачить міжнародну політику як взаємопроникнення і взаємозалежність множинних інтересів, а Росія, декларуючи необхідність створення багатополярного світу, бачить його як взаємодію декількох геополітичних центрів з чітко розмежованими зонами впливу. Тим не менш розпочатий діалог має на меті зменшення конфліктності на континенті, що саме по собі можна вітати.

У нашій картині світу Захід з його культурної релігією, добробут, гуманізм, ввічливість, охайність, освіченість, прогрес та інші прекрасні речі існують в одній упаковці. А Схід, православ'я, відсталість, бідність, невігластво, побутової консерватизм, острах перед чужим, закритість - частини іншого пакета, де, як в радянському продуктовому наборі або в сучасних розпродажах (береш три футболки, платиш за дві), одне йде в навантаження до іншому. І ні боже мій, не окремо. Не будете брати, громадяночко? Тоді проходьте, не затримуйте чергу. Для простоти мислення зручно об'єднати разом все хороше. От би й насправді так само, то ні. Не бувало, щоб в навантаження до шпротам давали виключно ікру. Ось жорсткі цукерки «Шкільні» - це будь ласка. А то й гірше: чекаєш цукерок «Шкільних», а там, батюшки, пшоно. І благо змішане зі злом. І зло підсунули гірше, ніж думали, згіркле. Розпадання звичних ланцюжків не гірше, ніж на Сірос, можна спостерігати на Україну. Західні області України декларують свою приналежність Європі, а східні вважають частиною радянського, російського, темного, майже азіатського світу. Наша інтелігенція схильна з цим погодитися. Ще б: жителі західних областей Україні в два рази більше східних прагнуть до Європейського союзу і на президентських виборах голосують за проєвропейських кандидатів. Вони ж щиро захоплені збиранням доказів своєї європейської приналежності в минулому. Хоча чого тут збирати - провінції Польщі чи Австрії, і так ясно, що провінції Європи. Але в західноукраїнському наборі є і третя сторона. Купи дві футболки, отримав третю безкоштовно. Ось її якраз би не треба, вона все псує: на ній матірне написано або, приміром, дякую Пану Богу, Що я не москаль, не жид і не Тугарин-змій. Це додається до місцевої європейськості в навантаження. Якби Україна була Америкою, то Схід, Південь і Київ голосували б за Обаму, а Захід - за Маккейна і Сару Пейлін. Саме в західних областях Україні підвищена концентрація консервативних носіїв традиційних сімейних, національних, релігійних та інших грунтових і народних цінностей. Саме у «республіканської» аудиторії західних областей України мають успіх самородки начебто глави партії «Свобода» Олега Тягнибока або мера Ужгорода Сергія Ратушняка. Саме знаменитий вислів Тягнибока на заході на честь УПА в Івано-Франківській області в 2004 р. звучало так: «Треба віддати Україну, нарешті, українцям. Ці молоді люди і ви, сивоголовий, - це є та суміш, якої найбільше боїться москальско-жидівська мафія, яка сьогодні керує в Україні ». Приблизно з такою ж ідеологією - повновладдя української нації у своїй Богом даній країні - партія Тягнибока зайняла перше місце на виборах до Тернопільської облради 15 березня 2009 р. (154 000 голосів з 444 000). Про милий мій, ти будеш цар землі рідної! Після івано-франківській промови, Ющенко змусив Тягнибока вибачитися і пригрозив вигнати з партії «Наша України», але восени 2004 р. він був координатором штабу Ющенка в Європейському домі. Мер Ужгорода Сергій Ратушняк в серпні 2009 р. вилаяв кандидата Арсенія Яценюка «знахабнілим єврейчиком, який преться в президенти України» (подивитися на схоже виступ - «кримінальний елемент єврей Яценюк вирішив, що вибори до міської ради тут в Ізраїлі» - можна тут), а у вересні спростував слух про вручення нагороди рабину Берл Лазар, який приїхав відкривати пам'ятник в Ужгороді: «Жодних медалей чи орденів ми рабину не вручали. Рабину можемо хіба що квиток в одну сторону подарувати! ». Отак уранці жид поганий над козаком коверзував.