Политэкономика. №5

1.   Функції політичної економії. Політекономія виконує насамперед пізнавальну функцію. Вона покликана вивчати і пояснювати процеси і явища економічного життя суспільства на основі наукового доказу.    Будь-яке знання цінне тим, що може служити керівництвом до практичних дій для суспільства. Тому політична економія не повинна обмежуватися простою констатацією фактів. Наука зобов’язана відкривати закони, що управляють економічними процесами, і розробляти шляхи їх використання. Отже, з пізнавальною функцією політичної економії тісно пов’язана її практична функція.    Практична функція політичної економії полягає в тому, щоб допомагати людям зрозуміти наше суспільство: описати, пояснити і спрогнозувати економічний прогрес, наприклад, необхідність переходу до соціально орієнтованої економіки. Віддача від політекономічних досліджень найбільша тоді, коли економічні знання застосовуються в розробці політики, яка спрямована на побудову кращого суспільства. Ця відмінність між теорією науки та її застосуванням на практиці є центральною для сучасної політекономії.    Політична економія виконує також ідеологічну функцію. Багато питань політичної економії мають прямий вихід на ідеологічну сферу, зачіпають ідеологічну боротьбу різних суспільних сил, волю яких виражають відповідні партії. Так, в Україні діють ліві партії (комуністична і соціалістична), праві партії (ліберально-демократична, народний рух України, республіканська тощо), центристські партії (соціал-демократична, народно-демократична і т.д.). Ідеологічна функція нашого навчального посібника полягає в обґрунтуванні для України вибору відповідної моделі змішаної економічної системи, яка повинна замінити соціалістичну систему радянського зразка.    Цілком очевидно, що цю функцію політична економія має виконувати на основі наукового доказу, шляхом розкриття й узагальнення реальної дійсності, вироблення сучасного економічного і політичного мислення. Потрібно довести на системі фактів, що, наприклад, одержавлена соціалістична економіка не може мати майбутнього через певні суттєві недоліки чи вади, характерні для неї.    Ще одна функція політекономії — методологічна. Політична економія виступає як теоретичний фундамент цілого комплексу економічних наук — галузевих (економіка промисловості, сільського господарства, будівництва, транспорту та ін.) і функціональних (економіка праці, фінанси, грошовий обіг і кредит, економічна статистика). Крім того, низка економічних наук перебувають на стику різних галузей знання — економічна географія, теорія управління (менеджменту), історія народного господарства та ін., для яких політична економія теж є теоретичною основою

2. ОСНОВНИЙ КАПІТАЛ - узагальнюючий показник, що характеризує в грошовомувираженні весь капітал підприємства, компанії, як фізичний, так і грошовий.Основний капітал включає довгостроково функціонуючі матеріальні цінності (земельну власність, будівлі, машини, устаткування), фінансові вкладення(власні цінні папери, вкладення в інші підприємства, борги інших підприємств), нематеріальні активи (патенти, ліцензії, товарні знаки, проекти).

АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО - господарське товариство, статутний капітал якого розділений на певне число акцій. Акціонери відповідають за зобов'язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністютовариства, у межах вартості належних їм акцій; орган управління акціонерноготовариства - рада директорів, що обирається загальними зборами. Закритеакціонерне товариство поширює свої акції у формі закритої підписки за рішенням засновників. Відкрите акціонерне товариство поширює свої акції за допомогою відкритого продажу.

ОНКУРЕНЦІЯ (від лат. Concurrentia - стикатися) - змагання між виробниками (продавцями) товарів, а в загальному випадку - між будь-якими економічними, ринковими суб'єктами; боротьба за ринки збуту товарів з метою отримання більш високих доходів, прибутку, інших вигод. Конкуренція цивілізовану, легалізовану форму боротьби за існування і один з найбільш дієвих механізмів відбору і регулювання в ринковій економіці. Розрізняють такі види конкуренції: o чиста, ідеальна, досконала конкуренція, що має місце на ринку з безліччю продавців і покупців схожого, взаємозамінного товару. На такому ринку жоден з продавців і покупців не здатний зробити вирішального впливу на ціну і масштаби продажів; - Монополістична конкуренція, що має місце на ринку з великою кількістю продавців і покупців при значній різноманітності товарів, що продаються за різними цінами; - Олігополістична конкуренція, що має місце на ринку з невеликою кількістю великих продавців товару, здатних впливати на ціни, за якими продається цей товар; - Недобросовісна конкуренція, учасники якої порушують прийняті на ринку правила і норми конкуренції, вступають у змову проти інших конкурентів, прагнуть їх зганьбити, дискредитувати, використовують неправдиву рекламу своєї продукції, встановлюють дискримінаційні, іноді демпінгові ціни. Не-добросрвестную конкуренцію в найбільш злісних формах називають хижацької; - Недосконала конкуренція - конкуренція в умовах ринку, що значно відрізняються від ідеальних, яка не відповідає теоретичним уявленням про чистої конкуренції; - Цінова конкуренція - конкуренція, здійснювана за допомогою зниження цін; - Нецінова конкуренція - конкуренція, здійснювана за допомогою поліпшення якості продукції та умов продажу при незмінних цінах.

НЕОБХІДНИЙ ПРОДУКТ - термін марксистської політичної економії, що означаєчастину виробленого працівником, власною працею створеного продукту, необхідного для відтворення витрачених фізичних і духовних здібностейпрацівника і перебувають на його утриманні членів сім'ї. Парна категорія -додатковий продукт

Доходи бюджету - безоплатне і безповоротне надходження грошових коштів до бюджету. Доходи формують дохідну частину бюджету, вступаючи у розпорядження органів державної влади. Доходи бюджету поділяються на дві частини: податкові надходження до бюджету неподаткові надходження до бюджету

№ 21.

1. Будь-яке суспільство для забезпечення нормального створення (достатньо комфортного) рівня своєї життєдіяльності займається безліччю видів конкретної праці. З цією метою працездатні люди створюють певні організації, тобто організаційні формування (трудові колективи), які спільно виконують ту чи іншу місію (організують програму або мету) і діють на основі певних правил і процедур. Проте мета і характер діяльності таких численних організацій різні. За цією ознакою усі організації можна поділити на дві групи: підприємницькі (комерційні), що функціонують і розвиваються за рахунок власних коштів, і непідприємницькі (некомерційні), існування яких забезпечується бюджетним фінансуванням держави. Організації з підприємницьким характером діяльності являють собою підприємства.

Підприємство — це. організаційно відокремлена і економічно самостійна основна (первинна) ланка виробничої сфери народного господарства, що виготовляє продукцію (виконує роботу або надає платні послуги).Кожне підприємство має історично сформовану конкретну назву — завод, фабрика, шахта, електростанція, майстерня, ательє тощо; може включати декілька виробничих одиниць — заводів або фабрик (комбінат, виробниче об'єднання). У більшості країн з розвинутою ринковою економікою такі виробничі одиниці називають фірмами. Під ними розуміють підприємства, що здійснюють господарську діяльність в галузях промисловості, будівництва, сільського господарства, транспорту, торгівлі тощо з метою одержання кінцевого фінансового результату ~ прибутку. Кожна з них привласнює собі певне фірмове найменування, під яким вона значиться у державному реєстрі своєї країни. Фірмове найменування звичайно містить у собі ім'я та прізвище одного чи декількох власників фірми; відображає характер діяльності, правовий статус та форму господарювання. В окремих країнах досить поширені більш конкретні найменування фірм. Наприклад, в Англії вони мають назву компаній, США — корпорацій, країнах континентальної Європи — товариств.При цьому важливо знати, що кожне підприємство або фірма є юридичною особою, має закінчену систему обліку та звітності, самостійний баланс, розрахунковий рахунок в банку, печатку з власною назвою, а також товарний знак (марку) у вигляді певного терміну, символу малюнка або їх комбінації. Такий фірмовий знак (марка) слугує для ідентифікації товарів або послуг продуцента (продавця) та їх вирізнення від продукції (послуг) конкурентів на ринку.Для ефективного господарювання істотним є визначення цілей створення і функціонування підприємства (фірми). Генеральну (головну) мету підприємства, тобто чітко окреслену причину його існування, у світовій економіці прийнято називати МІСІЄЮ. У більшості випадків місією сучасного підприємства (фірми) можна вважати виробництво продукції (послуг) для задоволення потреб ринку і одержання завдяки цьому максимально можливого прибутку.На основі загальної місії підприємства формулюються і встановлюються загальнофірмові цілі. Останні повинні відповідати певним вимогам.• По-перше, цілі підприємства мають бути конкретними і вимірюваними. Формулювання цілей в конкретних формах створює вихідну базу відліку для наступних правильних господарських та соціальних рішень Щодо діяльності підприємства (фірми). Завдяки цьому можна більш обгрунтовано визначити, наскільки ефективно підприємство (фірма) діє у напрямку здійснення своїх цілей.• По-друге, цілі підприємства повинні бути Орієнтовані у часі, тобто мати конкретний горизонт прогнозування. Цілі звичайно встановлюються на тривалі або короткі проміжки часу. Довготермінова мета має горизонт прогнозування, що дорівнює п'яти рокам, інколи більше (7-10 років) — для передових у технічному відношенні фірм; короткотермінова — в межах одного року.• По-третє, цілі підприємства мають бути досяжними, аби слугувати підвищенню ефективності його діяльності. Недосяжні або досяжні частково цілі спричинюють певні негативні наслідки, зокрема блокування прагнення працівників ефективно господарювати і зменшення рівня їх мотивації, погіршення показників інноваційної, виробничої і соціальної діяльності підприємства, зниження конкурентоспроможності його продукції на ринку.• По-четверте, з огляду на динаміку ефективності виробництва множинні цілі підприємства повинні бути взаємно підтримуючими, тобто дії і рішення, що необхідні для досягнення однієї мети, мають не перешкоджати реалізації інших цілей. Супротивне може привести до виникнення конфліктної ситуації між підрозділами підприємства, (фірми), відповідальними за досягнення встановлених цілей.Зрештою цілі підприємства (фірми) мають бути чітко сформульовані для кожного виду його (її) діяльності, що є важливим для суб'єкту господарювання і здійснення якого він прагне спостерігати і вимірювати. Узгодженість місії підприємства, його множинних цілей та видів діяльності показана на рис. 1.1.Варто також знати, що цілі підприємства (фірми) будуть значущою частиною стратегічного планування у тому випадку, якщо вони не лише правильно сформульовані і ефективно систематизовані, але й про них достатньо інформовано весь персонал і відпрацьовано дійову систему стимулювання їх здійснення.

2. ЗБАЛАНСОВАНИЙ РИНОК [СБАЛАНСИРОВАННЫЙ РЫНОК] - 1. Ринок товарів (продукції, послуг), на якому пропозиція відповідає попиту за якістю, кількістю й асортиментом. 2. Ситуація на ринку, коли обсяги, структура і якість товарної пропозиції (товарної маси) повністю відповідають (зба-лансовані) обсягам, структурі та якості по-питу. За сприятливої кон'юнктури досягається стабільність цін, з'являються можли-вості для повного задоволення попиту, стабільного збуту, одержання прибутків.Чистий продукт суспільства - це сукупний суспільний продукт за вирахуванням матеріальних витрат. Він створюється живою працею працівників у даному році. Чистий продукт підрозділяється на необхідний і додатковий. Необхідний продукт - частина чистого продукту, яка потрібна для нормального відтворення робочої сили, тобто для підтримки її працездатності, включаючи і підготовку нового покоління працівників, що заміщають тих, хто втратив здатність до праці. Необхідний продукт покриває витрати на харчування, одяг, утримання житла, на задоволення сформованих культурних і соціальних потреб, на екологічні потреби і т.д. Додатковий продукт - частина чистого продукту, створена понад необхідний продукта.Подэффективностью зазвичай розуміють поняття, що характеризує співвідношення обсягу виробничих економічних благ (результатів) і кількості ресурсів (витрат). Готівкові ресурси, як правило, обмежені або рідкісні. Рідкість - характеристика економічних благ, що відображає обмеженість ресурсів для задоволення безмежних потреб суспільства Під обмеженістю мають на увазі недостатність виробничих ресурсів для одночасного задоволення всіх потреб усіх членів суспільства. Тому виникає проблема вибору: що робити? Економічний вибір - це вибір найкращого серед альтернативних варіантів, при якому досягається максимізація корисності в результаті використання обмежених ресурсів.

ПОДАТКИ - обов'язкові платежі, що стягуються центральними та місцевимиорганами державної влади з фізичних та юридичних осіб, що надходять до державного та місцевого бюджетів. Податки - основне джерело коштів, що надходять у державну скарбницю. Одночасно податки служать одним із способів регулювання економічних процесів господарського життя. Системаподатків володіє розгалуженою структурою, у ній представлено безлічрізноманітних видів і типів податків, величина податкових ставоквстановлюється звичайно в законодавчому порядку. За рівнями справлянняподатки поділяються на федеральні, республіканські, місцеві. По виду об'єктівоподаткування податки поділяються на прямі, що стягуються безпосередньоодохода (прибутковий податок, податок на прибуток, заробітну плату і її приріст), і непрямі - у вигляді надбавок до ціни товарів і послуг (акцизні збори, податок зпродажів, частково податок на додану вартість). Податки і податкові ставкирізні в різних країнах і періодично змінюються. Податки стягуються переважно у грошовій формі, але відомі і натуральні податки.

 У багатьох країнах при визначенні розмірів заробітної почасової плати визначається одиниця виміру ціни праці — ціна години праці — погодинна ставка оплати праці. Погодинна ставка оплати праці (Зг) розраховується діленням установленої величини заробітної плати (за день, тиждень, місяць — Зп) на нормативну кількість годин праці (відповідно за день, тиждень, місяць — Г):

Зг = Зп / Г.

   Погодинна заробітна плата зазвичай застосовується на підприємствах, де переважає чітко регламентований технологічний режим. Так, у масово-поточному виробництві виробіток працівників визначається швидкістю руху конвеєра. Ще більшою мірою це стосується частково автоматизованих операцій і виробництва з переважанням апаратурних процесів (хімічні, технології, термічна обробка і т. ін.). Вигода від застосування погодинної заробітної плати для підприємця пов’язана з тим, що вона дозволяє легше підвищувати інтенсивність праці без підвищення заробітної плати.    В останні два-три десятиліття погодинна зарплата у багатьох країнах перетворилася у головну форму оплати праці. Вона охоплює приблизно 70% робітників обробної галузі промисловості США і Франції та до 60% промислових робітників Великобританії і Німеччини.    Особливо вигідно застосовувати погодинні ставки заробітної плати, оскільки у цьому разі робітникові оплачується не денна (або тижнева чи місячна) вартість його робочої сили, а тільки фактично відпрацьована кількість годин. Переводячи робітників на погодинну оплату праці, підприємець таким чином може зменшувати оплату праці відповідної кількості працюючого персоналу.

Позичковий відсоток є винагородою, яку одержує власник грошей за те, що надав їх підприємствам або приватним особам для використання. За гроші, які підприємства беруть у позику, вони купують фактори виробництва (верстати, сировину, робочу силу) і виготовляють готову продукцію. Оскільки частину продукції одержано завдяки використанню позичених грошей, підприємство (підприємець) повинне не лише повернути борг, а й заплатити за користування грошовим капіталом. Ціна, що сплачується за користування грошима, називається нормою (ставкою) позичкового відсотка. Наприклад, якщо позичено 20 000 грн, а боржник має повернути через рік 21 000 грн, то річна ставка відсотка становитиме 5 %: .