Властивості факторів виробництва:

взаємодоповнюваність — спроможність задовольняти потре­би лише в комплекті один з одним;

взаємозамінність — спроможність задовольняти потреби зарізних комбінацій:

а)повна — витрати одного з факторів виробництва можуть бути цілком замінені кінцевим збільшенням витрат іншого;

б)часткова — певна кількість одного з може бути заміщена до­датковою кількістю іншого.

мобільність — переміщення фактора виробництва у просторі, а також зміна його функції.

Внутрішня рівновага — стан товаровиробника, за якого співвідношен­ня «витрати — випуск» поліпшити неможливо (див. Оптимум (рівновага) виробника).

Критерії формування виробництва:

максимум випуску — варто так скомбінувати ресурси для за­даного розміру витрат (бюджету), щоб максимізувати випуск,

максимум ефекту — варто так скомбінувати ресурси і вибра­ти обсяг випуску, щоб Макс. різницю «виторг - витрати == прибуток = ефект»;

мінімум витрат — варто так скомбінувати ресурси для зазда­легідь заданого випуску, щоб мінімізувати витрати.

Гранична норма технічнологічної заміни:

і-го ресурсу )-м ресурсом — кількість /-го ресурсу, яка може бути вивільнена «в обмін» на збільшення застосування ресур­су на одиницю так, щоб загальний обсяг продукції залишився не­змінним;

капіталу працею — величина капіталу, що її може замінити оди­ниця праці, не викликаючи при цьому зміни обсягу виробництва;

праці капіталом — величина праці, що її може замінити одиниця капіталу, не викликаючи при цьому зміни обсягу виробництва.

Граничні витрати на ресурс — приріст сукупних витрат на виробниц­тво у зв'язку із застосуванням додаткової одиниці змінного ре­сурсу.

Граничний продукт у грошовому вимірі — приріст доходу, який отримує підприємець у результаті використання однієї додаткової одиниці змінного фактора.

Детерміновані моделі — аналітичне подання закономірності, за якої для даної сукупності вхідних значень параметрів на виході систе­ми може бути отриманий єдиний результат.

Динамічні моделі— моделі, в яких ураховується час.

Статичні моделі — моделі, в яких не враховується елемент часу.

Стохастичні (ймовірнісні) моделі — моделі, які на відміну від де­термінованих мають випадкові елементи, тобто за заданої су­купності вхідних значень параметрів моделі на її виході мо­жуть бути отримані відмінні результати залежно від дії випадкового фактора.

Довгострокові граничні витрати — приріст довгострокових сукупних витрат у разі збільшення випуску ще на одну додаткову одиницю.

Довгострокові середні витрати — довгострокові сукупні витрати в розрахунку на одиницю випуску.

Довгострокові середні витрати за зростаючого ефекту масштабу: мають спадну форму, тобто негативний нахил.

Довгострокові середні витрати за постійного ефекту масштабу: дорівнюють довгостроковим граничним витратам, графічно опи­суються горизонтальною лінією.

Довгострокові середні витрати за спадного ефекту масштабу: збіль­шуються зі зростанням обсягу виробництва.

Довгострокові сукупні витрати — економічно необхідні витрати для виробництва визначеного обсягу продукції £> у довгостроковому періоді

Еквімаржинальний принцип: зважені за цінами граничні продукти факторів виробництва мають бути вирівняні.

Еластичність заміщення факторів — показник, який виявляє, на скіль­ки відсотків зміниться співвідношення витрат двох взаємозамін­них факторів, якщо гранична норма їхнього заміщення зміниться на 1 % (за інших рівних умов, тобто за сталості витрат усіх інших факторів і незмінного випуску).

Еластичність масштабу — показник, який виявляє, на скільки відсо­тків зміниться випуск, якщо обсяг застосування факторів збіль­шиться на 1 % (за інших рівних умов).

Еластичність випуску за змінним фактором — показник, що харак­теризує ступінь реакції випуску продукції на зміну кількості змінного фактора за інших рівних умов.

Еластичність витрат за випуском — показник, що характеризує ступінь реакції витрат на зміну обсягів випуску за інших рівних умов.

Ефект випуску — та частина зміни обсягу споживання ресурсу, що зу­мовлена зміною обсягу випуску в результаті зміни ціни одного з ресурсів, які формують комбінацію факторів, що мінімізує витра­ти виробництва.

Ефект заміни — та частина зміни обсягу споживання ресурсу, що є результатом зміни його ціни.

Закон неминучого зростання граничних витрат: залучення у вир-во все більшої кіл-ті змінного ф. за незмінних обся­гів усіх інших фа-ів призводить до того, що гр. продукт змінного ф-а починає зниж., а граничні та серед­ні витрати (крім АРС) починають зростати.

Закон спадної віддачі змінного фактора: залучення у виробництво все більшої кількості змінного фактора за незмінних обсягів усіх ін­ших факторів призводить зрештою до того, що віддача (продук­тивність, граничний продукт) змінного фактора починає знижува­тися, тобто кожна наступна одиниця змінного фактора дає менший приріст випуску, ніж попередня.

Закон економії на масштабі виробництва — зменшення приросту ви­трат за умови збільшення випуску на одиницю у разі оптимально­го сполучення всіх ресурсів.

Багатопродуктова економія на масштабі — результат дії двох сил: однопродуктової економії на масштабі та економії на розмаїтті.

Ізокванта — геометричне місце точок у просторі факторів виробницт­ва, кожна з яких характеризує комбінацію факторів використання яких забезпечує однаковий обсяг випуску продукції.

Ізокліна — лінія, що на ізокостно-ізоквантній діаграмі з'єднує точки з однаковою граничною нормою заміщення між двома факторами.

Ізокоста — геометричне місце точок у просторі факторів виробництва, кожна з яких характеризує комбінацію факторів, які можуть бути придбані на обмежений бюджет за сформованих ринкових цін на ресурси.

Карта ізоквант — сукупність ізоквант, кожна з яких показує макси­мально можливий випуск продукції за певних комбінацій факто­рів виробництва.

Технічно ефективна ділянка ізокванти — область на карті ізоквант, що обмежується множиною точок, які характеризують нульові значення граничного продукту факторів виробництва.

Карта ізокост — множина ізокост, що характеризує доступні вироб­никові комбінації факторів за різних бюджетів і незмінних цін на ресурси.

Класичні виробничі функції — виробничі функції, що ґрунтуються на законі спадної продуктивності змінного фактора виробництва, яким властиві периферійне заміщення факторів виробництва, а також ділянки початкового зростання і наступного зниження гра­ничного продукту за часткової варіації затрат факторів.