1. Система юриспруденції. Розвиток традиційних юридичних наук. Нові сфери

юриспруденції.

Юриспруденція - це система ідей, понять, судження про державу і право. Її часто ототожнюють з юридичною наукою, але вона містить не тільки наукові знання, а й філософські.

Система: синтезують дисципліни - ТГП, філософія права, соціологія права, історія держави і права, історія політичних і правових навчань; 2.галузеві дисципліни - традиційні - конституційне,цивільне, кримінальне, адміністративне; комплексні - банківське, податкове,

морське; 3.прикладні - криміналістика, кримінологія, статистика, юрпсихологія. 4.організаційні - судоустрій, прокуратура, адвокатура, нотаріат; 5.міжнародні - міжнародне публічне та приватне право; 6.регіональні - право ЄС, право ОБСЄ. ТГП має функціональне значення для всієї юриспруденції, вона висловлює єдині методи, категоріально-понятійний апарат для ін дисциплін. Нові юр. дисципліни: загальна теорія права людини; інформаційне право, інвестиційне право. Отримують нове значення

і зміст такі як римське, торгове, нотаріат. ТГП забезпечує єдність всієї юриспруденції.

2. Об'єкт і предмет юридичної науки. Правознавство та державознавство

У системі юриспруденції теорія держави і права виступає в якості універсального і необхідного знання. Теорія держави і права містить у собі дослідницькі процедури, посеред-ством яких формується загальнотеоретичне юридичне знання, складається категоріальний апарат юридичної науки. При цьому головне, що теорія держави і права дає раціональне пояснення складного об'єкта юридичного пізнання (держави і права), визначає його емпірично - через змістовність, предметність і репрезентативність, і теоретично - через доказовість, універсальність і самототожність.

У юридичній науці висловлюється думка, що об'єктом дослісліджування тут може бути або право, або держава. По суті стверджується, що об'єкт юридичної науки може бути тільки простим. Тим часом сам розвиток юриспруденції свідчить про складність її об'єкта, тобто держава і право одночасно, в їх відмінності і взаємодії.

Що стосується предмета теорії держави і права, то він формується за допомогою знань про складний об'єкт, в якості якого виступає держава і право. Найбільш поширеним визначенням предмета теорії держави і права є закономірності виникнення, розвитку та функціонування держави і права. Не заперечуючи значення виділення закономірностей при характеристиці предмета теорії держави і права, звернемо увагу на значення випадковостей в існуванні права і держави, тільки в призмі яких і можна найчастіше уловити різноманіття державних утворень і правових культур, проникнути в специфіку окремої держави і в особливості її правової системи. Тому в якості предмета теорії держави і права слід розглядати систему знань про закономірності і випадковості виникнення, розвитку та функціонування держави і права, їх ролі в сучасних цивілізаціях і культурах.

Ідея складного об'єкта юриспруденції, в якості якого виступають держава і право, не повинна стояти на шляху формування двох найважливіших предметів дослідження, окремо знань про право та окремо знань про державу. У цьому напрямі фактично склалася диференціація юридичної науки на правознавство і державознавство. Досить давно вчених-юристів поділяють на правознавців і державознавців. Між тим у багатьох випадках юриспруденція ототожнюється з правознавством, що не дозволяє повною мірою розвивати сферу державознавства. Можна звернути увагу на те, що в Україні юристи як і раніше отримують спеціальність правознавство, чим принижується значення державознавчої підготовки сучасного юриста.

3.

Зміст методології юриспруденції: концептуальні ідеї, методологічні принципи і методи.

Методологія ТГП - сукупність методів і походів до вивчення явищ д. та п. Зміст методології юриспруденції становлять методи, принципи, концепції, категорії за допомогою яких пізнається д. і п.

Принципи: історизму, об'єктивності, раціоналізму, плюралізм.

Метод - комплекс способів, логічних прийомів пізнання закономірностей виникнення, розвитку та функціонування д. та п. Методи: 1.Загальні - стосуються всіх наук (діалектичний, системний, синергетичний (самоорганізація). 2. Приватно-наукові - застосовуються до конкретних наук (формально -логічний; соціологічний; інструментальний, пізнавально-процедурний, аксіологічний. 3.спеціальні - додатковий, допоміжні (математичний, кібернетичний). Діалектичний - дає всебічно проаналізувати явища, виявити їх генезис, розвиток, ознаки, перспективи. Системний - пізнати цілісність системи в сукупності окремих правових явищ у їх взаємозв'язку. Формально-логічний - допомагає сформувати поняття, провести їх опис, класифікацію. Соціологічний - досліджує держ. і право на базі соціальних факторів, використовує статистику, експерименти, анкетування. Герменевтики - досягти ясності у прочитанні правових текстів, їх тлумачення, роз'яснення змісту тих чи інших явищ. Аксіологічний - розкриття змісту основних державно-правових цінностей-справедливість, законність, правопорядок. Компаративістський (порівняльний) - зіставлення подібних явищ, проведення різних між ними і специфіки. Категорій - від того який сенс вкладається в певні поняття, залежить і сприйняття правової реальності. Концепції - концепції правової і соц. д-ви, дії права, юр відповідальність.