45. Сталого розвитку суспільства

Сталий розвиток – це розвиток, який задовольняє потреби нинішнього покоління і не ставить під загрозу можливість майбутніх поколінь задовольняти їхні власні потреби (WCED, 1987).

Різноманітність трактувань сталого розвитку пов’язане частково із неточним перекладом самого терміна, але в більшості із різними методологічними та науково-технічними підходами. В цілому ж на початку ХХI століття між фахівцями досягнута згода перш за все на підставі неокласичної економічної школи, яка виступає за ціновий, ринковий механізм природокористування, на відміну від неокейнсіанської школи державного регулювання, та також на підставі того, що базою сталості повинна бути деяка неспадна в часі, від покоління до покоління, ступінь соціального добробуту Однак, велика кількість фахівців та політиків, на нашу думку, справедливо  вважають, що запровадження «торгівлі» квотами на забруднення довкілля, страхування, «зеленого кредитування», інших ринкових важелів та конкурентних засад недостатньо для вирішення складних глобальних проблем, це потребує посилення втручання державних органів, інститутів громадянського суспільства та міжнародних

Отже, сутність сталого розвитку полягає в узгодженому розвитку навколишнього природного середовища, економічних і соціальних процесів. Системне збалансування цих трьох складових є надзвичайно складним завданням.

46-47. Концепція і стратегія сталого розвитку.

Концепція сталого розвитку ґрунтується на синтезі трьох змістовних компонентів: економічного, соціального та екологічного. Економічна складова ґрунтується на вимозі збереження та розвитку сукупного капіталу, за допомогою якого забезпечується створення необхідних для суспільства та індивіда ресурсів у вигляді сукупного соціального доходу. Пріоритетною метою є оптимальне використання обмежених ресурсів і використання ресурсозберігаючих технологій. Хоча на сьогодні концептуально невирішеними залишаються питання щодо співвідношення завдань збереження природного та людського капіталів, основним управлінським завданням як мінімум є незменшення природного капіталу, як максимум - створення передумов для зростання відновлюваної складової природного капіталу.

Для формування системи державного управління переходом до сталого розвитку першочерговим завданням є операціоналізація концепції сталого розвитку, її редукування до комплексу цільових завдань, які можуть бути поставлені як цілі трансформації діяльності органів державної влади там місцевого самоврядування. Заходи економічного характеру, які необхідні для оптимізації входження країни до глобального процесу екологізації виробництва в межах стратегії сталого розвитку, мають бути підпорядковані загальній меті забезпечення високого статусу України та механізмів впливу для захисту своїх національних інтересів на основі використання власного економічного потенціалу [2]. Такими заходами є:

Структурна трансформація національної економіки з орієнтацією передусім на той сегмент глобального ринку, Визначення екологічної продукції та екологічного виробництва як пріоритетів захисту вітчизняного товаровиробника з боку органів державної влади 2Вжиття заходів, спрямованих на підвищення ефективності використання закордонних екологічних програм в Україні 3Упровадження нових моделей співпраці з зарубіжними партнерами в галузі екологізації вітчизняної економіки.4Зменшення залежності України від зовнішнього впливу на вітчизняну політику переходу до сталого розвитку.