Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
МП ответы.docx
Скачиваний:
10
Добавлен:
06.08.2019
Размер:
220.62 Кб
Скачать
  1. Поняття, характерні риси і види принципів міжнародного права.

Основні принципи сучасного міжнародного права — це система найзагальніших, вихідних і взаємопов'язаних норм загального міжнародного права, що регулюють в узагальненому ви­гляді поведінку держав та інших суб'єктів міжнародно­го права в усіх сферах міжнародних відносин, мають імперативний характер і відповідно є критерієм дійсності інших міжнародно-правових норм і визначають у концентрованому вигляді основний зміст та цілеспря­мованість міжнародного права.

Характерні озна­ки та особливості основних принципів міжнародного пра­ва:

1) основоположними засадами, внутрішньою нормативною основою всієї системи міжнародного права;

2) найважливішими загальними, загальновизнаними, уні­версальними нормами (нормами-принципами) міжна­родного права;

3) мають імперативний характер, їм ма­ють бути відповідними інші міжнародно-правові норми;

4) вони є критерієм міжнародної законності.

Основні принципи міжнародного права формулю­ють права, обов'язки й законні інтереси безвідносно до суб'єктів міжнародного права. Основний принцип міжнародного права може бути змінено або скасовано тільки новим принципом.

Міжнародне право досить жорстко підходить до форму­лювання основних принципів. Зазвичай беруться до уваги три джерела, в яких держави прямо ставили за мету сфор­мулювати основні принципи міжнародного права: Статут ООН, Декларація про принципи міжнародного права і За­ключний акт Гельсінкі 1975 р.

Види принципів МП:

1) незастосування сили або за­грози силою;

2) мирного вирішення міжнародних спорів;

3) невтручання;

4) співробітництва;

5) рівноправ'я і само­визначення народів;

6) суверенної рівності держав;

7) доб­росовісного виконання зобов'язань за міжнародним правом.

  1. Поняття і види джерел міжнародного права.

Джерело міжнародного права — це будь-який аргумент, що використовується в міжнародних домаганнях для підтвердження існування певного прави­ла чи норми.

До основних джерел МП можна віднести:

1.Міжнародний договір

2. Міжнародний звичай.

Водному з найважливіших міжнародно-правових доку­ментів сучасності — Статуті ООН — особливо вирізняєть­ся міжнародний договір як джерело міжнародного права.

Міжнародний договір є універсальним джерелом між­народного права, бо його юридична сила випливає із за­гального міжнародного права, а не з конкретного, спе­ціального джерела, яким є, наприклад, статут для право-суб'єктності міжнародної організації.

Наголошуючи на перевагах міжнародного договору як джерела міжнародного права, не слід забувати й про його недоліки. Більшість договорів є результатом компромісу, якого вдалося досягти в результаті переговорів. Але часто це досягається за рахунок чіткості, ясності формулюван­ня. Значна більшість принципів та універсальних норм міжнародного права навіть у найавторитетніших міжна­родних угодах формулюється дещо звужено (на відміну від того, як вони функціонують століттями у звичаєвому між­народному праві). Багато таких угод за кількістю її сторін часто поступаються відповідним міжнародним звичаям, які визнають сучасні суб'єкти міжнародного права.

Міжнародний звичай не може бути джерелом пра­вового регулювання тих галузей міжнародних відносин, які потребують детальної, чіткої регламентації. Між­народний звичай базується на чинній практиці, не може бути інструментом випереджувального регулювання.

В сучасному міжнародному праві міжнародний звичай відіграє значну роль як джерело права, як форма відобра­ження норм міжнародного права і як процедура створен­ня таких норм. У разі відсутності конвенційного регулю­вання звичай заповнює відповідні прогалини. Часто він регулює міжнародні відносини паралельно з міжнародним договором, трапляються випадки, коли ця практика пе­редбачається в самих міжнародних договорах (Віденська конвенція 1969р).

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]