Міністерство аграрної політики та продовольства україни
ЕКОЛОГІЧНИЙ КОЛЕДЖ
ЛЬВІВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО АГРАРНОГО УНІВЕРСИТЕТУ
Тема 9. Міжкультурна комунікація План
Виникнення мовних сімей, причини їх формування та еволюція.
Мова культури.
Мова та її роль в культурі.
Основні поняття і терміни: мова, культура мови.
Література:
Петрушенко В. Л., Пинда Л. А., Подольська Є. А. та ін. Культурологія. Навч. посіб./ За заг. ред. проф. В. М. Пічі – Львів „Магнолія плюс”, 2005. Подольська Є. А., Лихвар В. Д, Іванова К. А. Культурологія: Навч. пос.: Вид. 2-ге, - К: 2005.
Бокань В. Культурологія: Навч. посіб. - - К.: МАУП, 2004.
А. В. Яртись, С. М. Шендрик та ін. Лекції з історії світової та вітчизняної культури: Навч. посібник. Вид. 2-ге, перероб. і доп. / За ред. проф. А. Яртися та про. В. Мельника. – Львів: Світ, 2005.
Багацький В. В., Кормич Л. І. Культурологія: історія і теорія світової культури ХХ століття: Навч. посібник. – К.: Кондор, 2007.
Виникнення мовних сімей, причини їх формування та еволюція.
Від манери нашого спілкування багато в чому залежить успіх в нашій роботі і наш особистий успіх в просуванні по службі. Серед багатьох визначень мови – і строгих науково-термінологічних, і художньо-образних, емоційних – проступає спільна ідея: нерозривна єдність людини і мови.
Мова – це скарбниця духовних надбань нації, досвіду співжиття, праці і творчості багатьох поколінь. У її глибинах – філософський розум, витончений естетичний смак, поетичне чуття, сила надзвичайної чутливості до найтонших переливів людських почуттів і явищ природи. Разом з тим мова – це і є своєрідний оберіг звичаїв і традицій, запорука інтелектуального зростання. Існує мова у вигляді різноманітних актів мовлення, що повторюються усно та фіксуються письмово.
Схилилась над колискою мати, і перші звуки колискової пісні, музика рідної мови переливаються в її кровинку. Психологи досліджують, від якого моменту починається спілкування людини з навколишнім світом, коли дитина починає сприймати, розрізняти звуки людської мови. Одне не викликає сумніву: пестливі, ніжні руки матері, її лагідний голос – то вже і є спілкування, що дає імпульс повному розкриттю всіх можливостей людини, закладених у її генетичному коді. Через це спілкування створюється неповторний емоційний світ єднання поколінь, у якому живе рідне слово. Дитина ще не скоро вимовить його, але дитячу пам’ять уже влилися звуки рідної мови.
Мова – «безпосередня дійсність думки» (К. Маркс), мова – «жива схованка людського духу» (І. Франко), мова – «життя духовного основа» (М. Рильський),
мова – «генофонд культури» (О. Гончар) – цей список афористичних висловів можна продовжувати. Мислителі, письменники в усі часи намагалися розкрити таємниці людської мови, її роль не тільки як засобу спілкування, а й у знаряддя формування і вираження думки, як основу духовності народу, як міцну і надійну опору самоусвідомлення особистості, бачення себе в соціальному і культурному контексті, як самоусвідомлення особистості, бачення себе в соціальному і культурному контексті, як імпульс до творчого самовираження людини не тільки в національній культурі, а й у світовій цивілізації.
Серед майже шести тисяч мов, які налічуються в сучасному світі, більшість не мають своєї писемності й державного статусу, ними послуговується незначна кількість мовців. Українська мова належить до давньописемних мов, її писемність налічує понад тисячу років. Наша мова, як і будь-яка інша, посідає своє унікальне місце. Вона належить до східнослов’янської гілки індоєвропейської сім’ї мов, і найближчою до неї є білоруська. Іноземні дослідники часто підкреслюють милозвучність і лексичне багатство української мови, найчастіше зіставляючи її з італійською. Показово, що 1934 р. в Парижі було проведено своєрідний курс мов світу, на якому українська посіла третє призове місце, після французької і перської мов. Українська літературна мова сформувалася на базі середньо наддніпрянських говірок. Основоположником нової української літературної мови є Тарас Шевченко, який своїм творчим подвижництвом підніс її на високий рівень суспільно-мовної та словесно-художньої культури.
Завжди ідуть у парі мова й думка. Не випадково О. О. Потебня наголошував: «мова є засіб не виражати готову думку, а створювати її … вона не відображення світогляду, який вже склався, а діяльність, що його складає». Навчаючи дитину мови, вчимо її мислити, сприймати світ у всій різноманітності звуків, барв. Видатні педагоги усвідомлювали значення рідної мови для виховання дитини. Основоположник вітчизняної народної педагогіки й народної школи в Росії К. Д. Ушинський в умовах царської політики, коли на Україні заборонялися школи рідною мовою навчання, відстоював думку про те, що «рідна мова – органічний витвір народної думки і почуття, в якому виявляються результати духовного життя народу». Добре розумів, який тонкий різець в руках педагога слово, В. О. Сухомлинський. Саме мова зовні непомітно здатна розкрити, збудити талант мислення і талант діяння – праці. Він зазначив, що школа стає справжнім осередком культури лише тоді, коли в ній панують чотири культури:
культ Батьківщини;
культу людини;
культ книжки;
культ рідного слова.
Закон «Про мови в Укр.. РСР». Який було прийнято 1989 р. попри всі негаразди набуває юридичної сили і дає змогу українській мові посісти належне їй місце, що й закарбовано в ст.. 10 Конституції України: «Державною мовою в Україні є українська мова. Держав забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України».
Упродовж століть Україна зазнавала від своїх найближчих сусідів спланований і жахливий за своїми наслідками акції геноциду, голодомору, лінгвоциту й денаціоналізації. На найвищому державному рівні видавалися закони, постанови та розпорядження про заборону, викорінення й асиміляцію української мови. Результати цієї політики відлунюються у сьогоденні. Мова однієї з найдавніших націй почала втрачати природну якість, натомість у багатьох регіонах утворився її своєрідний покруч – «суржик».