3) Складання підсумкових об'єднаних матеріалів, до яких входять:

фактичний та нормативний баланси використання робочого часу робітників;

фактичний та нормативний баланси використання фонду часу устаткування;

матеріальні баланси технологічного процесу;

норми виробітку продукції окремих агрегатів;

штатні нормативи та норми обслуговування;

планування заходів щодо вдосконалення виробничого процесу, організації виробництва і праці.

На етапі аналізу та висновків за матеріалами фотографій і самофотографій робочого дня і фотографій робочого процесу (як результатів реалізації цілей спостереження) слід обробити отримані матеріали за допомогою розрахунку низки взаємопов'язаних показників. Вони такі ж, як і при аналізі робочого часу виконавця: Кзайн (3.1), Ко.п.р. (3.2), Kopг-тех (3.3), Кдисц(3.4), Квтрат (3.5), Кущ (3.6), ПТорг_гех(3.7), ПТ дисц(3.8) та ПТ втр(3.9).

Таким чином, результативність фотографування робочого процесу переважає такі його недоліки, як певна складність та трудомісткість. Тому з підвищенням рівня технічного оснащення ви­робництва поширюється необхідність саме фотографування робочого процесу, в якому відображається комплексний підхід до встановлення норм праці з одночасним нормуванням матеріальних складових технологічного процесу.

3. Менш трудомісткою і тому більш прогресивною є форма вивчення втрат робочого часу так званим методом моментних спостережень. Але й результати, отримані цим методом, менш точні, а тому мають обмежену ділянку використання: як попередні дані для визначення необхідності проведення фото­графій робочого дня, як перевірка ритмічності виробництва, як база для складання загального уявлення про використання робочого часу та необхідність впровадження технічно обґрунтованих норм або перегляду існуючих норм праці. Цей метод широко використовують при вивченні багатоапаратних та багатоверстатних виробництв і процесів із залученням великої кількості робітників однієї ж професії, бригад з великою чисельністю робітників.

Сутність методу полягає у фіксуванні не окремої тривалості кожної з операцій протягом зміни, а у фіксуванні окремих (заздалегідь вибраних) випадкових моментів робочої зміни стану робітника (апарата, верстата, будь-якого виду устаткування) щодо виконання завдання: «працює» — «не працює», або «зайнятий підготовчо-завершальною операцією» — «не зайнятий підготовчо-завершальною операцією» і т. д.

З теорії ймовірностей випливає, що ймовірність здійснення якогось із кількох несумісних явищ дорівнює сумі їх ймовірностей. Це положення використовують при визначенні зайнятості робітника виконанням тієї чи іншої роботи (операції), на тому чи іншому устаткуванні, верстаті, апараті, машині.

Забезпечення надійності результатів спостереження, отриманих методом моменти цих спостережень, полягає у виконанні таких умов:

кількість спостережень має бути досить великою для достовірності відображення фактичної ситуації;

спостереження мають бути раптовими, випадковими та досить короткими, щоб фіксувати лише один елемент роботи (операції) у вільному, незалежному виконанні;

сумарна тривалість спостереження має забезпечити охоплення всіх без винятку операцій та елементів роботи; як правило, спостереження триває всю зміну.

Необхідна кількість вимірів розраховується за формулою:

де к — питома вага витрат робочого часу, пов'язаних з виконанням досліджуваної роботи, або часу роботи устаткування, машини, апарата, верстата (ймовірність зафіксувати робітника або устаткування у стані роботи); (1 — к) — питома вага перерв у роботі робітника або простоїв устаткування, машини, апарата, верстата (тобто ймовірність застати робітника чи устаткування у стані недіяльності); р — припустимий рівень відносної помилки результатів спостереження (звичайно приймається у процентах від величини к: як процент к, прийнятого за 1; звичайно значення р дорівнює 3— 10%); а — коефіцієнт, залежний від заданої ймовірності, тобто такий, що характеризує ймовірність невиходу помилки спостереження за встановлені межі. Для кожного виробництва коефіцієнт а буде різним:

д ля масового вироб­ництва може бути прийнято а = 1,4, тобто а2 = 2. Тому

д ля серійного та дріб- носерійного виробництва коефіцієнт може бути прий­нято а = 1,75, тобто а2 = 3. Тому

Крім розрахунків за формулами (3.10), (3.11) чи (3.12), кількість необхідних спостережень (моментів) може бути визначено за табл. 3.4.

Необхідну кількість моментів спостереження (вимі­рів стану об'єкта) можна отримати шляхом повторен­ня спостережень-обходів протягом кількох днів пев­ної кількості робітників, зайнятих обслуговуванням пев­ної кількості машин (верстатів, апаратів тощо). Для

Таблиця 3,4

Число моментів, що необхідно зафіксувати при проведенні спостережень, залежно від значень к та р [7]

Питома вага виду витрат робочого часу, k	В умовах масового виробництва для ймовірності, що дорівнює 0,84				В умовах серійного та дрібносерійного виробництва для ймовірності, що дорівнює 0,92
	Зазначений ступінь точності (допустима помилка)							р,%
	±3	+5	±8	±10	+3	±5	±8	±10
	Число моментів (спостережень)
0,05	42200	15200	5950	3800	63300	22800	8925	5700
0,10	20000	7200	2800	1800	30000	10800	4200	2700
0,15	12600	4500	1770	1130	18900	6750	2650	1800
0,2	8890	3200	1250	800	13320	480	1880	1200
0,25	6650	2400	940	600	10000	3600	1400	900
0,30	5180	1870	730	490	7780	2800	1100	700
0,35	4120	1500	580	370	6200	2250	870	550
0,40	3330	1200	470	300	5000	1800	700	450
0,45	2700	980	380	250	4050	1470	570	370
0,50	2200	800	310	200	3300	1200	470	300
0,55	1820	650	250	160	2730	980	370	240
0,60	1480	530	210	135	2220	800	310	200
0,65	1200	430	170	110	1800	650	250	165
0,70	950	340	130	85	1430	510	180	130
0,75	720	270	105	70	1080	400	160	105
0,80	560	200	80	50	840	300	120	75
0,90	250	90	35	22	380	140	50	35

забезпечення високої надійності та достовірності результатів спостереження для вибору порядку й чергування об'єктів спостереження слід використовувати таблиці випадкових чисел. Кожне таке число може визначати години та хвилини спостереження, порядковий номер робітника чи устаткування (машини, верстата, апарата), за якими здійснюється спостереження, витрат часу протягом робочої зміни (в цьому випадку вони мають бути визначені згідно з класифікацією витрат часу та відповідно промарковані: Т0, Тдоп, Тп, Тпз і т. ін.). Техніка запису відображає специфічність великої кількості фіксованих моментів: кількість об'єктів від 1 до 4 фіксують точками, з 5 до 10 — до точок додають відповідне число рисок:

Число моментів	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Умовні позначення

Етапи проведення нагляду методом моментних спостережень такі ж, як і при проведенні фотографій робочого часу і робочого процесу. Але дуже ретельно розробляється маршрут обходів, визначається необхідна кількість моментів, забезпечуються їх рап­товість і випадковість. Бланк спостереження за роботою при застосуванні методу моментних спостережень наведено у табл. 3.5.

Таблиця 3.5

Фіксація спостереження за роботою об'єкта методом моментних спостережень

Бланк спостереження за роботою

Найменування роботи Дата

Місце спостереження Початок зміни

Кількість устаткування Закінчення зміни

на робочому місті Обсяг виконаної роботи

Кількість одночасно працюючих робітників

Витрати робочого часу	Результати спостереження	Кількість моментів
		Сума	% до загального
Зайнятий роботою		66	61
Не працює		31	28
Відсутній	№	12	11
Разом		109	100

Первинна обробка результатів спостереження полягає у визначенні кількості зафіксованих моментів взагалі, розподілом їх за станом об'єкта та визначенні питомої ваги (у процентах) кожної кількості зафіксованих моментів кожного стану. Наприклад: всього 5000 моментів (100%), працює — 3000 моментів (60%), не працює — 1500 моментів (30%), відсутній на робочому місці — 500 моментів (10%). Висновок: лише 60% робочої зміни робітник зайнятий роботою.

Слід зазначити, що навіть таке досить схематичне дослідження в умовах великої чисельності робітників на дільниці, в цеху дозволяє отримати точну, узагальнену картину використання робочого часу чи устаткування.