2.Фінансові результати фірми та їх аналіз.

Ефективність виробничої, інвестиційної і фінансової діяльності п-ва виражається в досягнутих фінансових результатах.

Для визначення фінансового результату діяльності п-ва за звітний період необхідно порівняти доходи звітного періоду і витрати, понесені для одержання цих доходів.

Доходи п-ва - це збільшення економічних вигод у вигляді надходжень активів або зменшення зобов'язань, які приводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Доходи - витрати = прибуток чи збиток

Прибуток - перевищення доходів звітного періоду над витратами звітного періоду.

Збиток - перевищення витрат звітного періоду над доходами звітного періоду.

Для визначення фінансового результату діяльності підприємства за звітний період необхідно дотримуватись принципів визначення доходів і витрат, а саме: нарахування, відповідності, періодичності.

Принцип нарахування передбачає відображення результатів господарських операцій у тому звітному періоді, коли вони відбулися, а не на момент отримання чи сплати грошових коштів, оскільки ці періоди часу не завжди співпадають.

Принцип відповідності полягає у порівнянні доходів та витрат у звітному періоді, тобто витрати, що здійснені у звітному періоді, повинні порівнюватись з доходом, задля якого здійснені витрати цього звітного періоду.

3.Порівняння правового становища промислово-фінансової групи та інших господарських об’єднань.

Промислово-фінансова група (ПФГ) - об’єднання, до якого можуть входити промислові підприємства, сільськогосподарські підприємства, банки, наукові й проектні установи, інші установи й організації всіх форм власності, що мають на меті отримання прибутку, й яку створюється за рішенням уряду України на певний термін із метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва й структурної перебудови економіки України, включаючи програми згідно із міждержавними договорами, а також виробництва кінцевої продукції.

Об’єднання підприємств здійснюється на добровільних засідках із метою спільної діяльності на основі комерційного розрахунку та самофінансування. Відповідно до ст. 3 Закону “Про підприємства в Україні” підприємці можуть об’єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству. У зв’язку із цим, однією з важливих функцій Антимонопольного комітету України є проведення аналізу діяльності існуючих й створюванних об’єднань підприємств, для виявлення, запобігання, обмеження та недопущення в їхні діяльності монополізму.

Підприємства, що входять у склад об’єднань, також зберігають за собою статус юридичної особини й не змінюють форми власності. Об’єднання не відповідають за зобов’язаннями підприємств, що входять у склад й, навпаки, підприємства - члени об’єднань несуть субсідіарну відповідальність за зобов’язанням останніх, тобто якщо об’єднання над змозі виконати свої зобов’язання, то ці зобов’язання виконують підприємства засновники. Умови, розміри та порядок такої відповідальності визначаються, як правило, в межах внеску шкірного з засновників у статутний фонд, що відображається у засновницьких документах.

Білет № 26

1. Економічна ефективність спеціалізація та кооперування підприємств об’єднання.

2. Управлінський облік в системі вартісного регулювання діяльності об’єднань підприємств.

3. Характерні риси сучасного етапу розвитку промислово-фінансових груп.

4. Виробниче підприємство ВАТ «Злагода» передбачає реалізувати інноваційно-інвестиційний проект вартістю 200 тис.грн., практичне здійснення якого спрямоване на виробництво нового виду продукції. Очікуються наступні грошові потоки: 1 рік - 40 тис.грн., 2 рік - 40 тис.грн., З рік - 60 тис.грн., 4 рік - 50 тис.грн. Необхідно визначити чистий приведений дохід за умови, що дисконтна ставка дорівнює 5%.

1.Економічна ефективність спеціалізація та кооперування підприємств об’єднання.

Економічна ефективність спеціалізації й кооперування - результат організаційно-планових заходів і підвищення технічного рівня виробництва. Ефективність, організаційно-планових заходів проявляється в зниженні собівартості внаслідок росту продуктивності праці й зменшення умовно-постійних видатків, що доводяться на одиницю продукції. Основна частка економічного ефекту від спеціалізації доводиться на підвищення технічного рівня виробництва і якості продукції. Обоє ці напрямки збільшення ефективності виробництва діють одночасно.

Спеціалізація – важливий фактор підвищення ефективності суспільного виробництва, тому що вона відкриває простір для широкого використання нової високопродуктивної техніки, для усе більше повної механізації й автоматизації виробництва, робить економічно виправданим її застосування в масовому виробництві, тому що це різко підвищує продуктивність праці і якість продукції, що випускається.

Спеціалізація, таким чином, сприяє науково-технічному прогресу.

Раціональний розвиток спеціалізації дуже впливає на всі сторони вдосконалювання суспільного виробництва й на підвищення його ефективності. Для визначення економічної ефективності спеціалізації виробництва використовуються три основних показники:

1. Економія поточних витрат на виробництво продукції й транспортних видатків на її доставку споживачам.

2. Економія капітальних вкладень і строк їхньої окупності.

3. Річний економічний ефект від спеціалізації виробництва продукції.

Економічна ефективність спеціалізації й кооперування промислового виробництва визначається поруч факторів:

• Спеціалізація створює умови для розчленовування процесу виробництва продукції на більше дрібні операції, кожна з яких закріплюється за робітниками місцями, розташованими по ходу технологічного процесу.

• Спеціалізація, деталізуючи й розчленовуючи виробничі процеси, створює передумови й сприятливі умови для впровадження ефективних коштів комплексної механізації й автоматизації виробництва.

• Спеціалізація забезпечує більше повне використання діючого встаткування. Будь-яка високопродуктивна машина може бути використана на повну потужність тільки при постійному випуску конструктивно й технологічно однорідної продукції на основі її уніфікації, типізації й стандартизації. Чим вище продуктивність машини, тим вище повинна бути масовість виробництва продукції, для виготовлення якої вона призначена.

• На спеціалізованих підприємствах технічний рівень виробництва значно вище, ніж на універсальні.

• Спеціалізація дозволяє максимально спростити виробничу структуру підприємств, тобто число основних, допоміжних і обслуговуючих цехів і господарств. Чим уже номенклатура технологічно однорідної продукції (іншими словами, чим глибше спеціалізоване виробництво), тим менше число структурних підрозділів входить до складу підприємств.

• На основі спеціалізації й кооперування виробництва виникають більше стійкі зв'язки з постачальниками й споживачами, а отже, спрощуються матеріально-технічне забезпечення й збут. Для спеціалізованого підприємства потрібна обмежена номенклатура сировини, матеріалів і комплектуючих виробів, що поставляються по кооперуванню.

• Спеціалізація виробництва сприяє розвитку й зміцненню малого бізнесу.

Розвиток спеціалізації й кооперування виробництва приносить не тільки позитивний ефект, але негативний. При всіх перевагах спеціалізованого виробництва (використання передової техніки й технології, скорочення виробничого циклу, зниження собівартості, ріст продуктивності праці, підвищення кваліфікації кадрів, розвиток стандартизації й уніфікації, підвищення якості випускається продукції, що, і, отже, ріст конкурентоспроможності підприємств) воно стає занадто залежним від стану ринку. При коливаннях попиту на продукцію, що випускається вузькоспеціалізованим підприємством, його стабільність виявляється нижче, ніж у неспеціалізованого підприємства. Прагнення виробників знизити ризик збитків від коливань попиту й падіння цін привело до виникнення тенденції до диверсифікованості виробництва.

До недоліків спеціалізації й кооперування варто віднести такі моменти:

• ріст транспортних видатків на одиницю продукції внаслідок збільшення радіуса кооперування;

• монотонність у роботі, тому в цьому випадку необхідно вживати певних заходів по зниженню негативного впливу цього явища на працівника.

Всі перераховані вище позитивні й негативні сторони необхідно враховувати при плануванні й розвитку спеціалізації й кооперування з метою знаходження оптимального варіанта.