19

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ЗАПОРІЗЬКИЙ ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ТА ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до виконання Індивідуальних домашніх завдань (ІДЗ) з дисципліни

«ОБҐРУНТУВАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ РІШЕНЬ

І ОЦІНЮВАННЯ РИЗИКІВ»

для студентів спеціальності

6.030504 «Економіка підприємства»

Запоріжжя

2012

Методичні вказівки до виконання Індивідуальних домашніх завдань (ІДЗ) з дисципліни «Обґрунтування господарських рішень і оцінювання ризиків» для студентів спеціальності 6.030504 «Економіка підприємства» / укл. ст. викл. Волобоєв В.Д. – Запоріжжя: ЗІЕІТ, 2012. – 19 с.

Укладач: старший викладач Волобоєв Володимир Дмитрович

Затверджено на засіданні

кафедри менеджменту

протокол № 6

від «12» січня 2012 р.

Зав. кафедрою ____________

д.е.н., професор Рибінцев В.О.

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………		4
ПЕРЕЛІК ІНДИВІДУАЛЬНИХ ДОМАШНІХ ЗАВДАНЬ……………….		5
ІДЗ 1.	Розробка господарських рішень методом Ісікави……………………….	5
ІДЗ 2.	Критерії прийняття рішень в умовах ризику і невизначеності…………	7
ІДЗ 3.	Теорія корисності для прийняття рішень в умовах ризику……………..	10
ІДЗ 4.	Структура проектного ризику…………………………………………….	14
ІДЗ 5.	Кількісний аналіз ризиків господарювання……………………………..	15
ПЕРЕЛІК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………...		19

ВСТУП

В умовах економічної нестабільності, яка характерна для ринкового середовища, постійно виникає потреба у швидкому прийнятті науково обґрунтованих рішень щодо підвищення результативності діяльності суб’єктів господарювання. Радикальні зміни в зовнішньому та внутрішньому середовищі функціонування підприємств, що відбуваються в останні роки, потребують використання, поряд з традиційними, нових підходів і засобів розв’язання проблем обґрунтування господарських рішень для забезпечення сталого економічного розвитку. У цьому контексті вагомим чинником формування базису таких рішень є ґрунтовна фахова підготовка спеціалістів і керівників підприємств, яка враховує сучасну практику господарювання.

Курс «Обґрунтування господарських рішень та оцінка ризиків» є нормативною навчальною дисципліною для студентів, які навчаються за освітньо-професійною програмою бакалавра з напряму «Економіка підприємства». У методичних вказівках для самостійної роботи студентів:

• розглянуто комплекс питань організації самостійного вивчення дисципліни «Обґрунтування господарських рішень та оцінка ризиків»;

• наведено приклади для розв’язання практичних задач, контролю рівня засвоєння знань студентами.

В методичних вказівках з кожної теми наведено методичні поради, плани практичних занять, питання та літературу для поглибленого вивчення теми, термінологічний словник, навчальні завдання, завдання для перевірки знань, приклади розв’язання практичних задач.

Наведено завдання для блочно-модульного контролю знань за різними рівнями засвоєння навчального матеріалу, матеріали контрольної роботи, передбаченої у навчальному плані для студентів заочної форми навчання, розкриваються основні вимоги до отриманого рівня знань, критерії оцінювання знань під час підсумкового контролю.

Перелік індивідуальних домашніх завдань

ІДЗ 1. Розробка господарських рішень методом Ісікави

Завдання. Необхідно побудувати діаграму Ісікави, в рамках якої проаналізувати одну з наступних проблем у діяльності підприємства.

Примітка: кількість рівнів по кожному фактору має бути не менше 3.

Студент обирає варіант відповідно з порядковим номером по журналу (11й за списком відповідає варіанту № 1; 12й за списком відповідає варіанту № 2 і т.д.).

Теми:

1. Погіршення якості продукції підприємства.

2. Збільшення плинності кадрів підприємства.

3. Зниження ринкової частки підприємства.

4. Збільшення частки проблемної дебіторської заборгованості.

5. Зниження чистого доходу (виручки від реалізації продукції) підприємства.

6. Уповільнення темпів інноваційного оновлення технологій і обладнання.

7. Погіршення якості післяпродажного обслуговування.

8. Збільшення собівартості продукції.

9. Погіршення відносин із постачальниками сировини і матеріалів.

10. Зниження задоволеності споживачів продукції підприємства.

Методичні вказівки до виконання ІДЗ:

При побудові діаграми «риб'ячі кістки» виділяють такі кроки:

1. Перед початком побудови діаграми групі необхідно ще раз переконатися в тому, що всі учасники згодні з формулюванням проблеми. Потім в правій частині (по центру) великого листа або дошки слід записати формулювання проблеми, обвести її рамкою і провести до неї по центру аркуша пряму лінію (хребет риби).

2. Далі необхідно позначити головні рівні (ребра риби), які є загальними причинами, що впливають на дану проблему. Якщо існує проблема з визначенням головних гілок, то можна використовувати самі загальні заголовки (найкраще вони підходять для проблем, що вирішуються на виробництві). Це:

• Персонал (кваліфікація, досвід роботи, навчання, психологічний клімат);

• Навколишнє середовище (умови роботи, температурний режим у приміщенні, наявність шуму, запахів і т. д.);

• Методи і технології (все, що використовується при виконанні роботи);

• Виробництво (будівлі, цехи, обладнання в них, комп'ютерні системи);

• Обладнання (робочі інструменти, робочий одяг, меблі, канцелярське приладдя);

• Матеріали (сировина, яка використовується для переробки в ході виконання робочих функцій).

3. Необхідно відзначити, що можливі випадки, коли не всі наведені заголовки відносяться до справи або потрібні додаткові головні «ребра риби». В даний час причинно-наслідковий діаграма, будучи одним з семи основних інструментів контролю якості, використовується у всьому світі стосовно не тільки до показників якості, а й до інших областей. Тому список заголовків головних «ребер» може сильно відрізнятися від запропонованого.

4. У процесі конструювання діаграми «риб'ячі кістки» слід обміркувати розглянуту проблему в самому широкому аспекті. Необхідно розглянути навколишнє середовище як всередині організації, так і поза ним: політичні моменти (наприклад, політику уряду); проблеми персоналу організації; зовнішні фактори, такі як стан місцевої чи національної економіки. Безумовно, деякі з них лежать далеко за межами контролю команди, проте існує певна користь від розуміння впливу цих факторів.

5. На даному етапі важливо звернути увагу на те, щоб у процесі визначення причин різних рівнів були чітко вказані реальні зв'язки між різними причинами. Можливо, буде важко побудувати правильну діаграму відразу, тому надалі, після закінчення мозкового штурму, доведеться її проаналізувати і при необхідності по-іншому згрупувати причини вже після побудови діаграми.

ІДЗ 2. Критерії прийняття рішень в умовах ризику і невизначеності

Підприємство виробляє швидкопсувний продукт (наприклад, морозиво). Воно може вибрати одну з трьох стратегічних програм реалізації продукту:

A1 - реалізувати весь вироблений товар на протязі доби, після виготовлення.

A2 - покласти товар в холодильник для зберігання і реалізувати влітку, в період найбільшого попиту.

A3 - покласти товар в холодильник і реалізовувати у міру надходження замовлень.

На регіональному ринку може скластися одна з наступних трьох ситуацій:

S1 - попит буде залишатися високим протягом всього року.

S2 - попит на морозиво різко зростає у літні місяці.

S3 - попит на морозиво в літні місяці зростає, але й пропозиція аналогічного товару конкурентами різко зростає, що призведе до падіння попиту на продукцію даного підприємства. У таблиці подані оцінки виграшу підприємства при виборі кожної зі стратегій і настанні кожного з трьох фіналів.

У задачі необхідно визначити:

1. Яка стратегія підприємства є найбільш вигідною, якщо відомі значення ймовірностей станів ринку продукту в регіоні: 0,3, 0,6 і 0,1 відповідно.

2. Яка стратегія підприємства є найбільш вигідною, якщо інформація про ймовірності станів ринку відсутня і підприємству необхідно:

а) отримати мінімально гарантований виграш;

б) врахувати значення ризику від прийняття різних рішень;

в) визначити найбільш вигідну стратегію, якщо коефіцієнт песимізму дорівнює 0,3.

Варіант	A1			A2			A3
	S1	S2	S3	S1	S2	S3	S1	S2	S3
1	20	25	30	29	40	35	41	35	20
2	21	21	25	25	50	40	52	35	33
3	25	20	30	35	50	40	20	12	12
4	100	120	130	90	18	10	170	160	170
5	15	10	20	12	40	14	28	12	10
6	15	25	35	29	40	35	30	20	20
7	20	25	30	29	40	35	41	35	20
8	21	21	25	25	50	40	52	35	33
9	20	20	30	13	23	19	35	13	20
10	12	12	18	18	25	22	28	20	21

1. Оптимальну альтернативу за критерієм Байєса знаходимо за формулами:

для ; (7.1)

для . (7.2)

Ми знаходимо оптимальну альтернативу випуску продукції з погляду максимізації прибутків, тобто функціонал оцінювання має позитивний інгредієнт - F⁺ .

2. Критерій Лапласа характеризується невідомим розподілом ймовірностей на множині станів середовища та базується на принципі «недостатнього обґрунтування», який означає: коли немає даних для того, щоби вважати один зі станів середовища більш імовірним, то ймовірності станів середовища треба вважати рівними. Оптимальну альтернативу за критерієм Лапласа знаходимо за формулами:

для ; (7.3)

для . (7.4)

3. За правилом максимакс альтернативу знаходимо за формулою:

. (7.5)

4. Критерій Вальда вважається найобережнішим із критеріїв. Оптимальне альтернативне рішення за цим критерієм знаходимо за формулами:

для ; (7.6)

для . (7.7)

5. Для того щоб застосувати критерій Севіджа, потрібно побудувати матрицю ризику як лінійне перетворення функціоналу оцінювання.

Для побудови матриці ризику використаємо такі формули:

для (7.8)

для (7.9)

Після цього можна застосувати критерій Севіджа до матриці ризику за формулою:

. (7.10)

6. За допомогою критерію Гурвіца встановимо баланс між випадками крайнього оптимізму ат випадками крайнього песимізму за допомогою коефіцієнта оптимізму . Цей коефіцієнт визначається від нуля до одиниці та показує ступінь схильностей особи, що приймає рішення, до оптимізму чи песимізму. Якщо  = 1, то це свідчить про крайній оптимізм, якщо  = 0 — крайній песимізм. За умов задачі  = 0,6.

Оптимальну альтернативу за критерієм Гурвіца знаходимо за формулами:

для . (7.11)

для . (7.12)

Правило Байеса (критерій математичного сподівання)

Ґрунтується на припущенні, що відомі ймовірності настання можливих станів зовнішнього середовища . Обов’язкова вимога . Вона означає, що використано всі можливі стани природи, і інших бути не може. Критерієм вибору служить значення математичного сподівання альтернатив.

,	(8.1)
де - математичне сподівання випадкової величини Х.
- ймовірність i-ї величини.

Відповідно до правила Байєса оптимальною вважається альтернатива з більшим значенням математичного сподівання, ніж в інших альтернатив.

Оптимальну альтернативу за критерієм Байєса знаходимо за формулами:

для ; (8.2)

для . (8.3)

Критерій Лапласа

Критерій дає змогу відокремити кращий варіант у тому випадку, якщо жодна з умов не має істотної переваги.

Коли немає ніяких підстав вважати, що кожний окремий стан природи більш імовірний, порівняно з іншими, використовують припущення про те, що ймовірність виникнення кожного з можливих станів навко­лишнього середовища однакова. У такому випадку цінності кожної альтернативи можна обчислити за формулою звичайного середнього арифметичного всіх її можливих оцінок у різних станах природи. Оптимальною є та альтернатива, яка має найбільшу середню оцінку.

Оптимальну альтернативу за критерієм Лапласа знаходимо за формулами:

для ; (8.7)

для . (8.8)

ІДЗ 3. Теорія корисності для прийняття рішень в умовах ризику

Завдання 3.1

Особа, функцію корисності якої зображено на рис. 3.1, має кілька альтернативних варіантів інвестиційної діяльності. Перший пов’язаний зі стабільним доходом — А₁ грн., другий — з ризиком: або мати дохід А₂ грн., або дохід А₃ грн. з альтернативною ймовірністю 0,5, третій — з ризиком мати дохід А₄ грн з імовірністю 0,5 або не мати жодного доходу (табл. 3.1). Який варіант обрати особі?

Рис. 3.1. Функція корисності особи, яка приймає рішення

Таблиця 3.1

ДАНІ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ ВАРІАНТІВ ЗАВДАННЯ

Варіант	А1	А2	А3	А4
1	250	420	190	500
2	280	400	300	500
3	200	100	300	420
4	280	220	400	500
5	200	120	300	450
6	220	150	420	500
7	300	100	400	450
8	250	200	350	450
9	240	130	320	400
10	260	220	350	500
11	320	400	450	500
12	220	180	300	420

Завдання 3.2

Відомо, що головною метою функціонування ремонтної служ­би на підприємстві є утримання виробничого обладнання та транспорту в робочому стані за мінімальних витратах на проведення профілактичних ремонтів та аварійних робіт.

Під час розроблення програми, пов’язаної з підвищенням ефективності роботи ремонтної служби, одними з найcкладніших завдань є вибір показника оцінювання ефективності та продуктивності праці, на підставі якого можна оцінити діяльність служби до й після реалізації програми.

Іноді використовують методику, яка дає можливість оцінити ефективність ремонтної служби, обрати альтернативний варіант рішення з урахуванням ризику і визначити послідовність дій, потрібних для підвищення ефективності роботи ремонтної служби. Ця методика передбачає використання експертних процедур і теорію корисності на будь-якому підприємстві.

Маємо групу експертів із семи осіб, яка приблизно оцінила стан роботи обладнання на підприємстві. З усієї кількості пропонованих показників під час експертизи було відібрано 5 найістотніших за їхньої питомою вагою в загальній сумі оцінок (табл. 3.2).

Таблиця 3.2

Показники	Оцінки експертів							Сума оцінок
	1-й	2-й	3-й	4-й	5-й	6-й	7-й
1. Середня експлуатаційна го­товність обладнання (час роботи / [час роботи + простої]), %	5	5	4	1	4	2	5	26
2. Питома вага збоїв обладнання (кількість збоїв / кількість виконаних робіт), %	3	5	4	5	3	4	3	27
3. Ефективність витрат на ремонт [витрати на незапланований ремонт + збитки від простоїв обладнання] / балансова вартість обладнання), %	5	5	3	1	5	3	2	24
4. Середній час ліквідації збоїв, год.	5	2	2	2	2	2	2	17
5. Середній час простоїв облад­нання, год.	1	4	3	3	4	1	1	17
Разом								111

Отримано вибіркові значення функції корисності для кожного з цих показників (табл. 3.3).

Таблиця 3.3