Тема 3 Фінансове право та фінансова політика Тестові завдання

1. Фінансове право — це :

1) самостійна галузь пуб­лічного права, що регулює суспільні відносини в сфері мобілізації, розподілу і використання централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів держави з метою забезпечення виконання нею своїх завдань і функцій;

2) самостійна галузь цивільного права, що регулює суспільні відносини в сфері мобілізації, розподілу і використання централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів держави з метою забезпечення виконання нею своїх завдань і функцій;

3) самостійна галузь пуб­лічного права, що регулює суспільні відносини в сфері мобілізації, розподілу і використання централізованих фінансових ресурсів держави;

4) самостійна галузь цивільного права, що регулює суспільні відносини в сфері мобілізації, розподілу і використання централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів держави.

2. Предметом фінансового права є :

1) суспільні відносини, що виникають в процесі фінансо­вої діяльності держави;

2) економічні відносини, що виникають в процесі фінансо­вої діяльності держави;

3) правові відносини, що виникають в процесі фінансо­вої діяльності держави;

4) юридичні відносини, що виникають в процесі фінансо­вої діяльності держави.

3. Основним методом фінансово-правового регулювання виступає:

1) метод владних приписів;

2) метод фінансового важеля;

3) метод правового регулювання;

4) вірні відповіді 2) і 3).

4. Найдинамічнішою частиною фінансової політики є:

1) стратегія керування фінансами;

2) тактика керування фінансами;

3) фінансовий механізм;

4) функціональна система керування.

5. Хто є основоположником регулюючої фінансової полі­тики:

1) А. Сміт;

2) Д. Рікардо;

3) Дж. Кейнс;

4) Т. Мальтус.

6. Які є напрями діяльності, що визначають довго- і середньострокову перспективи використання фінансів:

1) Тактика керування фінансами;

2) організація фінансових відносин;

3) стратегія керування фінансами.

7. Невтручання держави в економіку — це основна ознака певного типу фінансової політики, а саме:

1) класичного;

2) регулювального;

3) планово-директивного.

8. Яке із тверджень не правильне:

1) основою фінансової системи служать фінанси підпри­ємств;

2) фінансова система не має єдиного джерела ресурсів усіх ланок;

3) до фінансів суб'єктів господарювання належать фінан­сові ресурси державних і колективних суб'єктів;

4) фінанси виконують дві функції: розподільну і контрольну;

5) фінансисти вирізняють не одну концепцію щодо поняття "роботи", яку виконують фінанси.

9. Які особливості фінансового механізму регулюючого типу фінансової політики вирізняють:

1) стимулювання державних витрат, за рахунок яких фор­мується додатковий попит;

2) законодавче закріплення прибуткового податку з прогре­сивних ставок з метою вилучення доходів, що використову­ються як заощадження;

3) обмеження державних витрат.

10. Які завдання належать до фінансового контролю:

1) контроль за дотриманням фінансово-господарського за­конодавства;

2) оцінювання економічної ефективності фінансово-госпо­дарських операцій;

3) делегування відповідальності за окремими сферами фі­нансової роботи;

4) оцінювання доцільності зроблених витрат;

5) здійснення фінансової стратегії.

11. Вирізняють класифікаційні ознаки видів контролю:

1) час проведення;

2) суб'єкти;

3) планування;

4) сфери фінансової діяльності;

5) методи проведення;

6) аудиторський і відомчий.

12. Завданнями державного фінансового контролю є:

1) розробка, затвердження і виконання бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів;

2) контроль за фінансовою діяльністю державних підпри­ємств, установ, банків;

3) вибір системи оплати праці;

4) контроль недержавної сфери економіки;

5) встановлення обов'язкового для всіх підприємств, організа­цій і посадових осіб порядку здійснення фінансової діяльності.

13. Який вид контролю має попереджати можливі зловжи­вання у процесі отримання і витрачання коштів:

1) президентський;

2) поточний;

3) валютний;

4) податковий;

5) попередній.

14. Які органи виконавчої влади України здійснюють фі­нансовий контроль:

1) Секретаріат Президента України;

2) Кабінет Міністрів України;

3) Національний банк України;

4) аудиторські фірми;

5) Контрольно-ревізійне управління.

15. За методом проведення вирізняють такі види конт­ролю:

1) аудиторський;

2) кредитний;

3) ревізія;

4) поточний;

5) обстеження.