3. Індивідуальні завдання

Підписи викладачів:				(Горобців В. А.)
				(Гуляєва Т. О.)
				(Подозьорова А. В.)
				(Чебукін В. Г.)
				(Яковенко С. М.)

« _______ » ________________________ 200____ р.

Список літератури

Основна

1. Жданов Л. С., Жданов Г. Л. Фізика. М. «Просвещение». 1978.

2. Гончаренко С. У. Фізика  10 – 11. Підручник для 10 та 11 класу середньої загальноосвітньої школи. Київ. «Освіта». 2002.

3. Гладкова Р. А. Зборник задач по физике. М., «Наука», 1980.

4. Альбом звітів лабораторних робіт з фізики. Херсон. ХПТК ОНПУ. 2004.

5. Методичні рекомендації до виконання лабораторних робіт з фізики. Херсон. ХПТК ОНПУ. 2004.

Додаткова

6. Бутко Н. Д. Физика ч. I – II. М. «Высшая школа». 1980.

7. Рымкевич А. П. Рымкевич П. А. Сборник задач по физике. М. «Просвещение». 1980.

8. Курс лекцій з загальної фізики. Навчальний посібник для студентів технічних навчальних закладів I II рівнів акредитації. Херсон. ХПТК ОНПУ. 2004.

Розробка викл. фізики Яковенко С. М.

Пояснювальна записка

Програма курсу фізики для вищих навчальних закладів освіти І – II рівнів акредитації розрахована на 184 – 210 годин. Вона передбачає виконання 16 – 17 лабораторних робіт та дві обов'язкові контрольні семестрові роботи. Така кількість годин обумовлена тим, що фізика є не просто одним з загальноосвітніх предметів, але вона великою мірою готує молодих людей до освоєння вибраної ними професії. З цього погляду фізика є фундаментальною наукою і, в багатьох випадках, наукою професійно орієнтовною.

Високий рівень розвитку фізичної науки  це надбання людської цивілізації, а отже складова людської культури. Більше того, фізика сьогодні – це основа технічного прогресу, резервуар нових ідей і нових технологій.

В вищих закладах освіти, особливо технічного спрямування, фізика має забезпечити майбутньому фахівцеві не тільки знання сучасного виробництва, але й озброїти його таки­ми знаннями, які б дозволяли йому вносити в виробництво нові, більш прогресивні методи, більш економічні енергозберігаючі і природозберігаючі технології.

Для досягнення цієї мети необхідно пройти всі етапи пізнання: «Від живого спогля­дання до абстрактного мислення, а від нього до практики ...».

Біда нашої школи в тому, що ми часто-густо «до практики» не доходили, тому маючи передову науку відставали на десятиліття в технологіях. Виходячи з цих міркувань, вивчення курсу фізики має допомогти студентам розвинути вміння застосовувати основні принципи і закони фізики в практичній діяльності. Виконання лабораторних робіт має бути побудовано так, щоб це було дослідження, а його результат невеличкий крок до пізнання істини. Більш глибокому засвоєнню курсу має сприяти фізичний експеримент, та розв'язування задач, в тому числі якісних та задач-оцінок.

На виконання лабораторних робіт відводиться 32 – 34 навчальних години.

Якщо виконання будь-якої роботи неможливе через відсутність обладнання, то вона може бути замінена іншою. При проведенні розрахунків необхідно користуватись правилами на­ближених обчислень, та ширше використовувати обчислювальну техніку і персональні комп'ютери.

Всі зміни сітки годин, що вносяться в робочу програму, розглядаються на засіданні цик­лової (предметної) комісії і затверджуються заступником директора з навчальної ро­боти.

Оскільки, серед переліку дисциплін шкільного компоненту немає предмету «Астрономія», то в курсі фізики відводиться 16 годин на розгляд узагальнюючих відомостей з астрономії.

Питання програми, відзначені зірочкою (*), вивчаються коротко, у порядку ознайом­лення.

КритеріЇ оцінок

з дисципліни «Фізика» для студентів I курсу

Фізика являє собою фундаментальну науку і є однією з основних загальноосвітніх дисциплін. Вона в значній мірі професійно орієнтує і готує молодих людей до опанування обраною професією.

Звертаючи увагу на те, що було впроваджено атестування студентів за дванадцятибальною шкалою рівня знань, предметною комісією були розробленій критерії оцінок для студентів усіх спеціальностей з дисципліни «Фізика».

Отже, добре підготовлений студент, який володіє глибокими знаннями, орієнтується в різноманітті природних явищ, формулює і пояснює фізичні закони з записуванням їх у математичній формі, надає приклади їх практичного застосування взагалі та у своїй спеціальності зокрема, має можливість отримати максимальну дванадцятибальну оцінку своїх знань.

За одну відповідь 12 (дванадцять) балів ставиться, коли студент:

• виявляє правильне розуміння фізичного змісту явищ і закономірностей, що розглядаються, дає точне визначення і тлумачення основних понять, законів і теорій, а також правильне визначення фізичних величин, їх одиниць вимірювання і способів вимірювання;

• правильно виконує креслення, схеми і графіки, які супроводжують відповідь;

• будує відповідь за власним планом, супроводжує її власними прикладами, вміє застосовувати знання в новій ситуації, може встановити зв’язок між матеріалами різних тем;

• при розв’язанні задачі підвищеного рівня складності правильно і повно записує вихідні дані в системних одиницях, дає скорочене пояснення рішення та виведення рівнянь, за допомогою яких знаходяться невідомі величини, а правильність відповіді перевіряє розмірністю отриманої величини.

За одну відповідь 11 (одинадцять) балів ставиться:

• якщо виявляється правильне розуміння фізичного змісту явищ і закономірностей, що розглядаються, дається точне визначення і тлумачення основних понять, законів і теорій, а також правильне визначення фізичних величин та їх одиниць вимірювання;

• якщо правильно виконуються креслення, схеми і графіки, що супроводжують відповідь;

• якщо відповідь будується за власним планом і супроводжується прикладами, встановлюється зв’язок між матеріалами різних тем;

• якщо при розв’язанні задачі правильно і повно записуються вихідні дані в системних одиницях, дається скорочене пояснення розв’язання та виведення рівнянь, за допомогою яких знаходяться невідомі величини, а правильність відповіді перевіряється розмірністю отриманої величини.

За одну відповідь 10 (десять) балів ставиться:

• якщо виявляється правильне розуміння фізичного змісту явищ і закономірностей, що розглядаються, дається точне визначення і тлумачення основних понять, законів і теорій, а також правильне визначення фізичних величин та їх одиниць вимірювання;

• якщо правильно виконуються креслення, схеми і графіки, що супроводжують відповідь;

• якщо відповідь супроводжується прикладами, встановлюється зв’язок між матеріалами різних тем;

• якщо при розв’язанні задачі правильно і повно записуються вихідні дані в системних одиницях, наводиться виведення рівнянь, за допомогою яких знаходяться невідомі величини, а правильність відповіді перевіряється розмірністю отриманої величини.

За одну відповідь 9 (дев’ять) балів ставиться:

• якщо відповідь задовольняє основні вимоги до відповіді на 10 (десять) балів, але в ній не використовується власний план, не наводяться приклади, не виявляються вміння застосовувати знання в новій ситуації, фізичні величини визначаються неправильно; при розв’язанні задачі немає скороченого пояснення, виведення формул, за допомогою яких знаходиться відповідь на питання.

За одну відповідь 8 (вісім) балів ставиться:

• якщо відповідь задовольняє основні вимоги до відповіді на 9 (дев’ять) балів, але дається неправильне визначення фізичних величин та їх одиниць вимірювання, виникають труднощі з виконанням креслень, складанням схем і графіків, що супроводжують відповідь; при розв’язанні задачі правильність відповіді не перевіряється розмірністю отриманої величини.

За одну відповідь 7 (сім) балів ставиться:

• якщо відповідь задовольняє основні вимоги до відповіді на 8 (вісім) балів, але вона не супроводжується схемами та графіками, порушується логіка та лаконічність відповіді; при розв’язанні задачі наявні помилки при обчисленні невідомої величини.

За одну відповідь 6 (шість) балів ставиться:

• якщо відповідь задовольняє основні вимоги до відповіді на 7 (сім) балів, але порушується логіка та лаконічність відповіді, не дається відповідь на додаткові, пов’язані з темою запитання; при розв’язанні задачі наявні суттєві помилки при обчисленні невідомої величини.

За одну відповідь 5 (п’ять) балів ставиться:

• якщо відповідь задовольняє основні вимоги до відповіді на 6 (шість) балів, але порушується логіка та лаконічність відповіді, не дається відповідь на додаткові, пов’язані з темою запитання, відповідь не є зв’язною, робиться багато помилок в тлумаченні даного явища; при розв’язанні задачі наявні помилки в математичному написанні законів і суттєві помилки при обчисленні невідомої величини.

За одну відповідь 4 (чотири) бали ставиться:

• якщо більша частина відповіді не задовольняє вимоги до відповіді на 5 (п’ять) балів, не дається відповідь на додаткові, пов’язані з темою запитання, відповідь не є зв’язною, робиться багато помилок в тлумаченні даного явища; при розв’язанні задачі наявні помилки в записуванні вихідних даних у системних одиницях, є помилки в математичному написанні законів і суттєві помилки при обчисленні невідомої величини.

За одну відповідь 3 (три) бали ставиться:

• якщо відповідь не задовольняє вимоги до відповіді на 4 (чотири) бали, наявні суттєві труднощі при поясненні явища чи закону, що розглядається, не дається відповідь на додаткові, пов’язані з темою запитання, відповідь не є зв’язною, студент не оволодів основними знаннями і вміннями відповідно до вимог програми; при розв’язанні задачі надається формула, яка відноситься до явища, що розглядається.

За одну відповідь 2 (два) бали ставиться:

• якщо відповідь в основному не задовольняє вимоги до відповіді на 3 (три) бали, наявні суттєві труднощі при поясненні явища чи закону, що розглядається, студент не оволодів основними знаннями і вміннями відповідно до вимог програми; при розв’язанні задачі присутні суттєві помилки в записуванні вихідних даних у системних одиницях, вказуються лише формули, які не визначають закон, що характеризує дане явище.

За одну відповідь 1 (один) бал ставиться:

• якщо студент повністю не оволодів основними знаннями і вміннями відповідно до вимог програми і не може відповісти на жодне поставлене запитання; при розв’язанні задачі наявні суттєві помилки в записуванні вихідних даних в системних одиницях і зовсім відсутні формули, які визначають закон, що характеризує дане явище.

У загальному розумінні треба зауважити, що державне атестування, яке проводиться наприкінці першого курсу у вищих навчальних закладах I–II рівнів акредитації, передбачає загальну перевірку рівня знань, самостійності мислення і практичних вмінь, звідки випливає, що на державній атестації студент повністю самостійно, без використання будь-якої допомоги і підручників складає іспит згідно з державним стандартом загальної освіти.