3.Організація змісту навчального матеріалу.

Догляд за хворою дитиною є складовою частиною лікувального процесу і забезпечує не тільки високу ефективність комплексу терапевтичних заходів, але й повне одужання хворого. В стаціонарі догляд за хворою дитиною здійснюють медичні працівники та родичі хворого.

Особливості організації догляду за хворою дитиною та забезпечення її фізіологічних потреб в залежності від віку

Догляд за дитиною, крім професійної підготовки, вимагає від медичного працівника великого терпіння і любові до дітей. Важливо мати уявлення про ступінь відповідності психічного і фізичного розвитку дитини, знати його особові якості. Часто хворіючі діти вже з раннього віку виглядають більш інфантильними, ніж їх здорові однолітки.

Слід пям'ятати, що у дітей дошкільного і молодшого шкільного віку нерідко виникають страх болю, боязнь білих халатів, самотності. У зв'язку з цим у таких дітей часто розвиваються невротичні реакції (нетримання сечі (енурез) або калу (енкопрез), заїкання і т.і.). Медична сестра повинна допомогти дитині подолати страх. Необхідно в довірчій бесіді з дитиною з'ясувати причини того або іншого страху, розсіяти його, підбадьорити хворого, особливо перед маніпуляціями (ін'єкціями, процедурами). Бажано забір крові з вени, виконання ін'єкцій і т.і. проводити дітям, що поступили недавно, і що знаходиться в стаціонарі тривалий час одночасно. Діти в цих випадках, як правило, набагато легше переносять незнайомі їм маніпуляції.

Медичний працівник повинен вміти компенсувати дітям відсутність батьків і близьких. Особливо погано переносять розлуку з батьками діти до 5 років. Проте навіть хворобливо переживаючи тимчасовий відрив від батьків діти досить швидко звикають до нової обстановки, заспокоюються. У зв'язку з цим часті відвідини батьків в перші дні госпіталізації можуть травмувати психіку дитини. Доцільно в період адаптації (3—5 днів) не допускати частих візитів батьків. Після закінчення цього періоду, якщо батьки або близькі родичі не можуть регулярно відвідувати хворої дитини, медична сестра повинна порекомендувати їм частіше присилати листи, носити передачі, щоб дитина відчувала турботу і увагу.

Медичному працівнику належить ведуча роль в створенні сприятливої психологічної обстановки в лікувальній установі, що нагадує дитині домашню обстановку (організація ігор, проглядання телепередач і т.і.).

ФІЗІОЛОГІЧНІ ТА ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДІТЕЙ РІЗНОГО ВІКУ

Вимоги до медичного персоналу при роботі з новонародженими

Новонароджені та діти першого року життя особливо потребують ретельного дотримання режиму дня.

У новонароджених і дітей грудного віку всі патологічні процеси в організмі протікають надзвичайно бурхливо. Тому важливо своєчасно відзначати всі зміни в стані хворого, точно їх фіксувати і вчасно ставити до відома лікаря для вживання невідкладних заходів. Роль медичної сестри, яка здійснює догляд за хворою дитиною грудного віку або новонародженою важко переоцінити.

Основою догляду є суворе дотримання чистоти, а для новонародженої дитини і стерильності (асептика). Догляд за дітьми грудного віку проводиться середнім медичним персоналом при обов'язковому контролі і участі лікаря. До роботи з дітьми не допускаються особи з інфекційними захворюваннями і гнійними процесами, нездужанням або підвищеною температурою тіла. Медичним працівникам відділення грудних дітей не дозволяється носити вовняні речі, біжутерію, кільця, користуватися духами, яскравою косметикою і ін.

Медичний персонал відділення, де знаходяться новонароджені або діти грудного віку, повинен носити одноразові або білі, ретельно вигладжені халати (при виході з відділення замінюють їх на інші), шапочки, чотиришарові маркіровані маски і змінне взуття. Обов'язково суворе дотримання особистої гігієни.

Фізичний розвиток – це динамічний процес росту (збільшення довжини і маси тіла, окремих частин тіла тощо) і біологічного дозрівання дитини в різні періоди віку, вагомий критерій оцінки стану здоровя і вікових норм розвитку, особливо в період раннього дитинства.

Фізичний розвиток дітей - це процес зміни морфологічних і функціональних властивостей організму, а також їх стан в різні вікові періоди, що визначає запас фізичних сил, витривалість і працездатність. Темпи фізичного розвитку на кожному етапі онтогенезу залежать від індивідуальних особливостей, соціальних факторів, регіону проживання тощо.

Антропометрія – сукупність методів та прийомів вимірювання, опису людського тіла в цілому і його окремих частин. Вона дозволяє дати кількісну характеристику та оцінку фізичного розвитку людини.

Антропометрична оцінка дуже широко застосовується в медицині. Одна з перших процедур, що відбувається після народження новонародженої дитини - це її антропометричне дослідження. І найбільш серйозні захворювання часто діагностуються саме після встановлення негативних антропометричних змін. Цим обумовлена увага до антропометрії не тільки у медичних працівників, а і у широких верств населення.

МАСУ тіла грудної дитини визначають на спеціальних дитячих електронних вагах з максимально допустимим навантаженням до 10 кг та точністю вимірювання до 1г. Зважування проводиться вранці, після сечовипускання і дефекації, в білизні. При зважуванні дитини до 1 року спочатку на лоток вагів кладуть пеленку, дитину викладають на ваги головою на широку частину лотка. Відмічають показання маси тіла дитини разом з пеленкою, після чого масу пеленки треба відняти.

Визначення маси тіла дітей старшого віку проводять вранці натще на спеціальних медичних вагах з точністю до 50 г.

Маса доношеної дитини при народженні в середньому складає 3200 – 3800г. Взагалі, нормальною вважають масу від 2500 до 4500г. Маса тіла недоношеної дитини складає 2500 г і нижче. Протягом перших днів життя маса тіла новонародженого знижується на 150-300 г (транзиторна (фізіологічна) втрата маси) і складає близько 5 – 9 % від маси при народженні. Зменшення її більше ніж на 9 –10 % (понад 300 г) вважається патологічною втратою маси. Фізіологічна втрата маси зумовлена наступними факторами:

• випаровування вологи з шкіри і при диханні;

• муміфікація пуповинного залишку;

• недостатній об’єм харчування і пиття у перші дні життя;

• блювання проковтнутою під час пологів навколоплідною рідиною;

• відносним голодуванням;

• відходження меконія, сечі.

Відновлення початкової маси тіла у новонароджених відбувається за двома варіантами:

І. Ідеальний (або тип Бюдена): втрата маси до 3-4 дня і відновлення початкового рівня до 7-10 дня життя (25 % новонароджених).

ІІ. Уповільнений тип (тип Пісса): втрата маси тіла протягом 3-4 днів із затримкою на мінімальному рівні на 1-3 дні і повільним відновленням початкової маси до 12-15 дня (в 70-75 % дітей).

РОЗРАХУНОК ІДЕАЛЬНОЇ МАСИ ТІЛА ДІТЕЙ РІЗНОГО ВІКУ

Доношена новонароджена дитина має приріст маси за 1-й міс 600 г; за кожен місяць першого півріччя – по 800 г; другого півріччя – по 400г.

1 місяць: +600г

до 6 місяців: М = м + 800 х n

до 1 року: М = м + 800 х 6 + 400 (n – 6), де n – місяці.

Маса тіла дітей віком старше 1 року вираховується за формулами:

від 2 до 10 років: M(кг) = 10+2n, де n - вік дитини в роках

старше 10 років: M = 30+4(n-10), де n - вік дитини в роках

ДОВЖИНА ТІЛА. Під довжиною розуміється розмір дитини від ніг до голови при вимірюванні у лежачому положенні, горизонтально. Вертикальне вимірювання цього ж розміру стоячи носить назву зросту. Довжина тіла певною мірою відображає рівень зрілості організму.

Довжину тіла у дітей перших 2 років вимірюють у положенні лежачи за допомогою спеціального ростоміру у вигляді дошки з сантиметровою шкалою. Макушка дитини повинна щільно прилягати до нерухомої планки ростоміру. Голова фіксується так, щоб нижній край глазниці та верхній край зовнішнього слухового проходу знаходились на одному рівні. Ноги дитини розпрямляють легким надавлюванням на коліні. Рухому планку ростоміра щільно прижимають до п’яток дитини.

У дітей старшого віку зріст вимірюється за допомогою вертикального ростоміра з відкидним табуретом. Дитина стоїть на площадці ростоміра спиною до шкали. Дитина торкається шкали потилицею, між лопатковою ділянкою, крестцом та п’ятками. Голова фіксується таким же чином – щоб нижній край глазниці та верхній край зовнішнього слухового проходу знаходились на одному рівні. Рухома планка фіксується на верхівковій точці голови.

РОЗРАХУНОК ІДЕАЛЬНОГО ЗРОСТУ ДІТЕЙ РІЗНОГО ВІКУ

Довжина тіла дитини першого року життя може бути розрахована таким чином:

за І кв. – по 3 см щомісячно (за квартал 9 см);

за ІІ кв. - по 2,5 см щомісячно (за квартал 7,5 см);

за ІІІ кв. – по 1,5 см щомісячно (за квартал 4,5 см);

за IU кв. - по1,0 см щомісячно (за квартал 3 см).

Загальний приріст довжини тіла за перший рік життя складає 25 см.

Довжина тіла дитини подвоюється до 4, потроюється до 12 років.

Після 1 року використовують такі формули:

до 4 років L = 100 – 8(4 – n)

після 4 років L = 100 + 6(n – 4), де n – роки

ОБВІД ГОЛОВИ ТА ГРУДНОЇ КЛІТКИ виміряють за допомогою сантиметрової стрічки. Для визначення обводу голови стрічку накладають позаду по найбільш виступаючій точці потилиці, спереду – по надбрівним дугам.

Для вимірювання обводу грудної клітки стрічку накладають позаду під нижніми кутами лопаток та спереду – по ділянці сосків.

Обвід голови новонародженого складає 34-36 см, у дітей до 1 року величина зростає щомісячно в середньому на 1 см, та дорівнює к року 46 – 47 см.

до 6 місяців 43 – 1,5(6 – n)

після 6 43 + 0,5(n – 6), де n – місяці

Після року використовують такі формули:

с 1 року до 5 50 – 1(5 – n)

після 5 років 50 + 0,6(n – 6), де n – роки.

Обвід грудної клітки новонародженого складає 33 – 35 см. Ця величина зростає щомісячно в середньому на 1,2 -1,3 см та к року дорівнює приблизно 48 см.

до 6 місяців: 45 – 2(6 – n)

після 6 місяців: 45 + 0,5(n – 6), де n – місяці

Після року використовують такі формули:

з року до 10 років 63 – 1,5(10 – n)

після 10 років 63 + 3(n – 10), де n – роки

У дітей до 3 місячного віку показники обводу голови перевищують показники обводу грудної клітки. У віці 3 місяців ці показники зрівнюються і на протязі всього життя переважають показники обводу грудної клітки.

ОЦІНКА АНТРОПОМЕТРИЧНИХ ДАНИХ

Оцінити фізичний розвиток дитини означає порівняти його основні індивідуальні антропометричні показники з віковими стандартними нормативними показниками. Для цього використовують два основних методи: метод орієнтовних розрахунків та метод визначення антропометричних стандартів (індексів).

Метод орієнтовних розрахунків передбачає порівняння індивідуальних показників з належними показниками розвитку, які визначають за допомогою формул. В результаті порівняння фактичні показники знаходяться в певному процентному інтервалі від припустимих і оцінюються як:

• середні - якщо відхилення показників в межах 7% від середньої величини;

• вище або нижче середнього - в межах 8-20%

• низькі або високі - понад 20% від середньої величини за емпіричними формулами.

Метод стандартів передбачає порівняння одержаних результатів із даними, наведеними в таблицях, з урахуванням віку і статі.

Антропометричні стандарти - це середні величини ознак фізичного розвитку, одержані шляхом статистичної обробки великої кількості вимірів осіб однієї статі, віку, які проживають в одній місцевості. Стандарти є загальними або груповими (середніми), які характеризують середні значення ознак для всієї групи осіб.

Таблиці є двох типів: сигнальні та центильні.

При використанні таблиць, складених за методом сигнальних стандартів (таблиць параметричного типу), порівнюють фактичний показник із середньою арифметичною (М) величиною для даної ознаки фізичного розвитку. Отриману різницю виражають у сигмах ( - середнє квадратичне відхілення).

При використанні таблиць, складених за методом центильних стандартів (таблиць непараметричного типу), визначають вентильний інтервал, в якому знаходиться величина певного показника фізичного розвитку.

Раціональне харчування дітей є важливим чинником у справі охорони здоров'я підростаючого покоління. У комплексі лікувальних заходів харчування займає основне й провідне місце. Завданням лікувального харчування є відновлення порушеного хворобою обміну речовин.

Готується їжа в лікарні на харчоблоці. До складу харчоблока входять: кухня, мийна, заготівельна кімната, комори овочеві й для сухих продуктів, холодильні установки. Застосовують електричні й газові плити. Столи оббиваються алюмінієм, дюралюмінієм або оцинкованим залізом. Обробка м'яса, риби, овочів здійснюється на спеціальних дошках, причому обробка сирих і варених продуктів проводиться теж на різних дошках. Весь інвентар маркірується. Кухонний посуд зберігається на полках і стелажах.

Влітку вікна на харчоблоці затягаються металевою сіткою або марлею.

Кухонний посуд миється в гарячій воді за допомогою щіток і мийних засобів. Металевий інвентар після миття прожарюється в духовій шафі. Дрібні дерев'яні предмети (лопатки, ложки) після миття ошпарюються окропом.

За якість приготовленої їжі відповідає дієтлікар, а при його відсутності - черговий лікар і дієтсестра. Вони повинні бути присутнім при закладці продуктів у казан і стежити за правильним дотриманням технологічних процесів при готуванні їжі. Про якість їжі дієтлікар або черговий лікар роблять позначки в журналі проб готової їжі. Відзначається якість, ураховується смак, запах, колір, зовнішній вигляд, консистенція, оформлення їжі в сніданок, обід, полуденок і вечерю.

Дієтсестра стежить за тим, щоб харчування видавалося в строго певний час, стільки разів, скільки призначене лікарем. Не допускається харчування всухом’ятку й між прийомами їжі.

Роздача їжі дітям проводиться у відділеннях, куди їжа доставляється в емальованому посуді (відра із закритими кришками). Залежно від того або іншого захворювання дитини, особливостей і важкості його перебігу розроблені різні варіанти дієт або столів. Кожна дієта відрізняється набором харчових продуктів, калорійністю, засвоюваністю, вмістом харчових компонентів, особливостями кулінарної обробки, вмістом повареної солі. При виконанні заходів щодо догляду потрібно знати загальні показання до призначення різних дієтичних столів.

Дієта № 1 - застосовується при виразковій хворобі шлунка й 12-палої кишки, при гастриті з підвищеною кислото утворюючою функцією.

Дієта № 2 - при хронічних запальних захворюваннях шлунка із секреторною недостатністю.

Дієта № 3 - при закрепах.

Дієта № 4 - при запальних захворюваннях тонкої кишки (коліти).

Дієта № 5 - при захворюваннях печінки й жовчовивідних шляхів, хронічному панкреатиті.

Дієта № 6 - при порушеннях пуринового обміну (подагра, сечокислий діатез).

Дієта № 7 - при захворюваннях нирок.

Дієта №. 8 -- при ожирінні.

Дієта № 9 - при цукровому діабеті.

Дієта № 10 - при захворюваннях серцево-судинної системи.

Дієта № 11 - при туберкульозі, анемії, хронічних інфекціях.

Дієта № 12 - при захворюваннях нервової системи.

Дієта № 13 - при гострих інфекційних захворюваннях.

Дієта № 14 - при порушеннях фосфорного обміну.

Дієта № 15- при всіх захворюваннях у стадії видужання.

Виділяють також нульову дієту - у перші дні після операції на травному каналі. У дитячій лікарні виділяється й дієта № 16 - так званий малятковий стіл. Він призначається дітям у другому півріччі життя після введення прикормів.

Дітей у віці до 1,5 років годують у лікарні 5 разів у добу, після 1,5 років - звичайно 4 рази. До 1,5 років у дітей у нормі протертий стіл, після 1,5 років - загальний. Дітей до року й важких хворих годують у палатах, після року - у їдальні. Під час їжі повинна бути спокійна обстановка, що не викликає негативних емоцій. Під час їжі дієтсестра й обслуговуючий персонал повинні цікавитися, як дитина їсть, якщо погано, чому. Дієтсестра стежить за тим, щоб їжа видавалася в строго певний час, стільки разів, скільки призначено лікарем.

Відразу після прийому їжі посуд з їдальні повинен бути вимитий губкою або щіткою в гарячій воді з додаванням гірчиці або соди для знежирення. Після цього посуд полощуть у проточній воді. Коли потрібне спеціальне знезаражування, посуд після миття на 20-30 хвилин занурюють в 0,2% розчин хлорарантоїну. Замочування можна замінити кип'ятінням. У цей час для знезаражування посуду широко користуються сухо-жаровими шафами.

Існує 3 види вигодовування дитини грудного віку: природне, штучне й змішане. Найкращим є природне вигодовування, при якому з молоком матерів діти отримують найбільш збалансоване харчування, що містить імунобіологічні фактори захисту. Діти, які вигодовують грудьми матері, рідше хворіють, а якщо занедужують, то переносять хворобу легше, ніж діти на штучному вигодовуванні.

У сучасній концепції здорового дитячого харчування пріоритетна роль відводиться гру тому вигодовуванню. У 1995 році за ініціативи МОЗ Україна вступила до міжнародного руху за грудне вигодовування малюків за активної підтримки ВООЗ/ЮНІСЕФ (1989 p.). Затверджена Програма з підтримки лактації і заохочення грудного вигодовування новонароджених в пологових стаціонарах, впроваджуються в життя гасла декларації, адресованої медичному персоналу закладів охорони здоров'я, насамперед пологових будинків, працівникам державних органів, організаціям із соціального захисту материнства і дитинства, представникам громадськості.

Десять принципів успішного грудного вигодовування (ВООЗ/ЮНІСЕФ. 1989 p.) ‑ кожному пологовому будинку та лікарні з догляду за новонародженими слід:

1. Суворо дотримуватись встановлених правил грудного вигодовування і регулярно доводити ці правила до відома медичного персоналу та породіль.

2. Навчати медперсонал необхідним навичкам для здійснення грудного вигодовування.

3. Інформувати всіх вагітних жінок про переваги та техніку грудного вигодовування.

4. Допомагати матерям починати грудне вигодовування впродовж першої півгодини після пологів.

5. Показувати матерям як годувати грудьми та зберегти лактацію, навіть якщо вони тимчасово відокремлені від своїх дітей.

6. Не давати новонародженим ніякої іншої їжі чи питва крім грудного молока, окрім обумовлених медичними показаннями випадків.

7. Практикувати цілодобове спільне перебування новонародженого та матері поряд в одній палаті.

8. Заохочувати грудне вигодовування по вимозі дитини, а не за розкладом.

9. Не давати новонародженим на природному вигодовуванні ніяких заспокійливих засобів та пристроїв, що імітують груди матері (соски тощо).

10. Заохочувати організацію груп із підтримки грудного вигодовування та направляти матерів у ці групи після виписки із пологового стаціонару

Перед годуванням дитини мати одягає на голову хустинку, миє руки, обмиває сосок і навколососкову ділянку кип'яченою водою, надягає маску. Перші краплі молока зціджують, щоб, видалити випадкові забруднення зовнішніх відділів проток залоз. Сидячи на стільці, мати одну ногу ставить на лавочку, однією рукою підтримує голову й спину дитини, іншою вкладає сосок частково з навколососковою ділянкою в рот дитині, захопивши груди середнім і вказівним пальцями, відтягаючи груди трохи назад, щоб ніздрі дитини не були закриті.

Частота годівлі дітей першого року життя залежить від їхнього віку. Протягом першого місяця дитину можна годувати 7 разів у добу через 3 години, потім - через 3,5 години 6 разів у добу, з 5 місяців до 1,5 років здорових дітей годують 5 разів у день через 4 години.

Якщо молока в матері мало, переходять до змішаного вигодовування. При цьому дитина крім материнського молока одержує докорм молочними сумішами. Для докорму використовують будь-яку фізіологічну суміш, але тільки одну. Не можна урізноманітнювати харчування маленької дитини. Докорм завжди дається після грудей, з ложечки, щоб утруднити процес докорму й дитина не відвикала від грудей. Після 3 місяців докорм проводять методом чергування: в одна годування дитину прикладають до одної молочної залози, з якої висмоктується все молоко, потім - до іншої. У наступне годування дитині дають тільки молочну суміш. Через годування знову прикладають до грудей, до тої залози, з котрої закінчували годування 7 годин тому назад. Із неї дитина в попередню годування не встигла висмоктати все молоко, для стимуляції лактації потрібно спорожнити цю залозу, решту молока дитина отримає з іншої залози.

При штучному вигодовуванні дитину годують із пляшки із соскою, стежать за ретельним миттям і стерилізацією посуду й сосок. Перед годівлею дитини ретельно миють руки, попередньо кип'ятять соску, що надягають на пляшечку. Брати в рот соску дитини в жодному разі не можна, тому що в порожнині рота дорослого багато мікроорганізмів. У дитячу градуйовану пляшку, місткість якої становить 200 мл, наливають призначену лікарем кількість суміші. Якщо після годування залишилося в пляшці молоко, його виливають, не застосовують на наступне годування, тому що цей продукт не буде свіжим. Перед уживанням суміш підігрівають на водяній бані або в спеціальному підігрівнику до температури 37 градусів С. Пляшку перед годуванням миють гарячою водою із содою, обполіскують або кип'ятять. Під час годування дитини її голова повинна бути піднята. Якщо в дитини відзначається часте зригування повітрям або частиною з’їденої їжі, її варто потримати кілька хвилин у вертикальному положенні.

Суміші «Малютка» і «Малыш» являють собою порошок із приємним заходом і смаком і випускаються в напівгерметичному впакуванні, проведеної під вакуумом у середовищі інертного газу, у розфасовці по 500 р. Строк зберігання - до 8 міс. Після розкриття коробки при кімнатній температурі продукт можна зберігати не більше 2 тижнів у банці із щільно закритою кришкою.

Спосіб готування сумішей. Для готування 200 мл сумішей «Малютка» і «Малыш» беруться 27 г сухого порошку (2.столові ложки без верху), заливаються 200 мл теплої (50°С) кип'яченої води, потім суміш доводить до кипіння. Після охолодження суміш готова до вживання. Суміш рекомендується готовити безпосередньо перед годуванням. Якщо буде потреба відновлена суміш може зберігатися в холодильнику протягом однієї доби; при цьому її смакові й поживні якості не міняються.

Рекомендації до призначення суміші«Малютка». Призначати дітям протягом 1-2 міс життя, в тому числі новонародженим і недоношеним, при недостатку або відсутності жіночого молока, у якості докорму або основного продукту харчування.

Рекомендації до призначення суміші «Малыш». Суміш рекомендується призначати дітям з 2-місячного віку при недостачі або відсутності жіночого молока в якості докорму або основного продукту харчування.

При змішаному вигодовуванні необхідно враховувати кількість молока, висмоктаного дитиною із грудей матері (визначається шляхом зважування дитини до й після годування), і відсутню кількість їжі заповнювати сумішшю.

Хворих, що перебувають на строгому ліжковому режимі, годують у зручному для них положенні за допомогою ложки, соски або спеціального поїльника. Під час годуванні стежать за тим, щоб голова була трохи піднята. Шию й груди прикривають пелюшкою або серветкою. Насильно годувати не можна, тому що їжа може потрапити в дихальні шляхи дитини. Завжди повинне бути з боку медичного персоналу уважне, чуйне відношення до хворого, особливо важкохворої дитини.

Алгоритм виконання практичної навички

Промивання шлунка дитині раннього віку

	Зміст	Примітки
Показання	Захворювання органів травлення, отруєння лікарськими засобами, не­доброякісними продуктами
Місце виконання	Дитяча лікарня, ФАП, машина швид­кої медичної допомоги.
Підготувати необхідне	Шлунковий зонд із лійкою, емальо­ваний кухоль, цератовий фартух, сте­рильна склянка, переварена вода кім­натної температури, пелюшки, чис­ті гумові рукавички
Алгоритм виконання	Дитину заспокойте. Вимийте руки. Надягніть фартух та гумові рукавич­ки. Медична сестра-асистент надягає фартух, сідає, бере на руки дитину. Ноги дитини фіксує між своїми но­гами, однією рукою тримає руки і ту­луб дитини, притискаючи її до себе, а другою рукою — голову дитини. Руки обробіть 70 % розчином етило­вого спирту. Для проведення процедури приго­туйте стерильний зонд. Виміряйте відстань від перенісся до пупка, зро­біть відмітку. Попередньо зволожений зонд по­кладіть на корінь язика та введіть по стравоходу до відмітки. До зонда приєднайте лійку, яку опус­тіть нижче від рівня шлунка, запов­ніть її водою. Повільно підніміть лійку догори, доки вода не опустить­ся до горла лійки. Знову опустіть лійку, налийте воду (Додаток 24). Процедуру повторіть. Промивні води зберіть, заповніть бланк направлення і відправте для дослідження до бактеріологічної ла­бораторії Направлення до бактеріологічної лабораторії (матеріал дослідження — промивні води) П.І. дитини Вік Відділення (або адреса) Адреса Діагноз Дата та час Підпис Після маніпуляції зонд, лійку, фар­тух, гумові рукавички дезінфікуйте	У разі тяжкого стану або не­притомності для промиван­ня шлунка ди­тину укладіть на правий бік. Якщо дитина не відкриває рота, великим та середнім пальцями на­тисніть на обидві щоки на рівні зубів. Стежте, щоб рівень води в лійці не зникав
Заповнити медичну документацію	Про промивання шлунка в листку призначень зробіть відмітку

Кількість рідини для промивання шлунка

Вік дитини	Кількість рідини для промивання шлунка
До 3 міс	500 мл
До 1 року	1л
До 5 років	5-6 л
До 10 років	6-8 л
Понад 10 років	8-104

Разова кількість рідини для промивання шлунка

Вік дитини	Разова кількість рідини
Новонароджена	30-50 мл
До 6 міс	100 мл
До 1 року	200 мл
Після 1 року	200+100 х (п -1), де п — кількість років

Алгоритм виконання практичної навички

Постановка очисної клізми дитині раннього віку

Послідовність	Зміст	Примітки
Показання	Запальні процеси травного тракту, закреп; перед постановкою лікуваль­ної клізми, уведенням газовідвідної трубки, інструментальними дослі­дженнями, напередодні операції
Протипо­казання	Гострі запальні процеси відхідни­ка, шлунково-кишкова кровотеча, онкологічні захворювання прямої кишки
Місце виконання	Дитяча лікарня, домашні умови
Підготувати необхідне	Гумовий балончик із твердим або м'яким наконечником, лоток із во­дою температури 28—30 °С, вазелі­нове масло, церата, пелюшка, склян­ка з поділками, водний термометр, фартух, гумові рукавички, дезінфек­ційний розчин, серветки для дезін­фекції
Алгоритм виконання	Вимийте руки, надягніть гумові ру­кавички, фартух. Сповивальний столик застеліть це-ратою, зверху — пелюшкою. Дити­ну покладіть на спину. Візьміть гу­мовий балончик. Витисніть повітря У гумовий балончик наберіть необ­хідну кількість рідини (Додаток 26), витисніть повітря, натискаючи вели­ким пальцем на дно гумового бало­нчика. Наконечник балончика змас­тіть вазеліновим маслом. Ніжки дитини підніміть угору, лівою рукою розведіть сідниці дитини, а пра­вою обережно введіть у пряму киш­ку наконечник на глибину 3—4 см, спочатку в напрямку до пупка, а по­тім — паралельно куприку. Гумовий балончик повільно здавіть, уведіть рідину в пряму кишку. Наконечник гумового балончика по­вільно вийміть із прямої кишки, не розтискуючи пальці. Сідниці затис­ніть на декілька хвилин. Після акту дефекації дитину підмийте, шкіру відхідникової ділянки просушіть, про­ведіть профілактику попрілостей.	Дитину стар­шого віку по­кладіть на лі­вий бік з при­веденими до живота нижні­ми кінцівками. Увага! Для дітей стар­шого віку за­стосовують гу­мовий балон­чик із твердим наконечником, для дітей груд­ного віку — з м'яким
	Пелюшку покладіть у бак для вико­ристаних пелюшок. Церату, гумовий балончик та фартух продезінфікуйте двічі з інтервалом у 15 хв. Гумові рукавички занурте в дезінфекційний розчин. Проведіть дезінфекцію гумового балончика
Заповнити медичну документацію	Про постановку очисної клізми зро­біть відмітку в листку призначень

Кількість рідини для постановки очисної клізми

Вік дитини	Кількість рідини
0 — 1 міс До 3 міс До 1 року Понад 1 рік	100 + 100 х (пЗО мл 50 мл 100 мл -1), де п — кількість років дитини