- •В.М. Северинюк політологія Курс лекцій
- •Тема 1. Політологія як наука і навчальна дисципліна
- •1. Поняття політології, її виникнення й основні періоди розвитку
- •2. Предмет політології та інші спеціальні політичні науки
- •3. Структура, категорії, закономірності політології
- •4. Методологія політології
- •5. Функції політології та її завдання
- •Тема 2. Історія політичних вчень
- •1. Зародження та розвиток політичних ідей у стародавніх суспільствах (Єгипет, Індія, Персія, Китай, Греція, Рим)
- •Тема 3. Політика як суспільне явище
- •1. Походження і сутність політики
- •2. Структура політики, її суб’єкти і об’єкти
- •3. Види і функції політики
- •4. Місце політичних відносин у системі суспільних відносин
- •5. Політика як наука і мистецтво
- •6. Мета політики. Політика і мораль
- •Тема 4. Політична діяльність і влада
- •1. Поняття „політична поведінка”, „політична участь”, „політична діяльність”
- •2. Зміст і структура політичної діяльності
- •3. Політична влада: сутність і характерні ознаки
- •4. Структура і типологія політичної влади
- •5. Функціонування політичної влади
- •6. Легітимність політичної влади
- •Тема 5. Політична система суспільства
- •Поняття політичної системи суспільства
- •2. Структура політичної системи та її функції
- •3. Основні закономірності функціонування політичної системи
- •4. Типи політичних систем
- •Основні риси політичної системи України
- •Тема 6. Держава як базовий інститут політичної системи. Політичний режим
- •1. Поняття, сутність та ознаки держави
- •2. Основні теорії й концепції походження держави
- •3. Функції держави
- •4. Система політико-правових інститутів держави
- •Правова держава і громадянське суспільство
- •Форми держави
- •Тема 7. Політичні партії та виборчі системи
- •1. Поняття політичної партії; ознаки; історичні витоки
- •2. Інституціоналізація та функції політичних партій
- •3. Структура політичних партій та їх типологія
- •4. Партійні та виборчі системи: поняття і типи
- •Тема 8. Політична культура та політична соціалізація
- •1. Сутність і структура політичної культури
- •2. Типи політичної культури; поняття політичних субкультур
- •3. Функції політичної культури
- •4. Політична соціалізація: сутність і стадії
- •5. Чинники (“агенти”) політичної соціалізації; типи політичних особистостей
- •Тема 9. Політичне лідерство
- •1. Сутність, ознаки та соціальні рівні політичного лідерства
- •2. Політичний лідер: його властивості та функції
- •3. Теорії виникнення політичного лідерства
- •4. Типи політичних лідерів
- •Тема 10. Політична свідомість та ідеологія
- •1. Політична свідомість як форма суспільної свідомості: поняття та структура
- •2. Функції, види, рівні та форми політичної свідомості
- •3. Політична ідеологія: поняття, походження, сутність
- •4. Структура, функції, класифікація політичної ідеології
- •Тема 11. Основні політичні ідеї і течії сучасності
- •11. 1. Традиційні соціально-політичні теорії та їх модифікації в умовах сучасного світу
- •11.2. Соціально-політичні ідеї й теорії другої половини хх – початку ххі століть
- •Тема 12. Міжнародні відносини та міжнародна політика
- •12.1. Міжнародні відносини та міжнародна політика: поняття, принципи, методи
- •12.2. Тенденції розвитку міжнародних відносин
- •12. 3. Глобальні проблеми людства
- •12.4. Авторитетні міжнародні організації
3. Структура, категорії, закономірності політології
До структури сучасної політології залежно від характеру досліджуваного матеріалу і ступеня його узагальнення входять:
а) загальна політологія, що вивчає історію і теорію політики, виробляє теоретичні і методологічні основи політичної науки;
б) теорії середнього рівня (про владу, політичну систему, політичні процеси, політичне лідерство і т. ін.);
в) дослідження загальних проблем світового політичного процесу.
Залежно від конкретних наукових напрямів в політичній науці можна виділити такі складові:
а) вступ до політології. У цій частині йдеться про те, що являє собою політологія як наука і навчальна дисципліна, її об’єкт, предмет, метод, функції тощо. Це власне не сама політологія, а знання про неї;
б) історія політичних вчень. Досліджує процес зародження і розвитку політичних поглядів, ідей, теорій у різних народів і на різних етапах історії людства;
в) теорія політики. Це головна частина політології, вона охоплює усю наукову проблематику, що становить предмет політології: концепції політики і влади, функціонування політичної системи, явища політичної культури, політичні еліти й лідерство, міжнародні політичні відносини тощо.
г) прикладна (практична) політологія. Її головним призначенням є вивчення процесів здійснення політики та розробка політичних технологій: проведення виборчих кампаній, переговорів, утворення політичних партій і блоків, процес прийняття політичних рішень, зміст і врегулювання політичних конфліктів і т. ін..
д) порівняльна (компаративна) політологія. Дослідження особливостей і порівняння політичних систем і владних відносин у різних країнах з метою виявлення загальних тенденцій політичного життя регіональних груп країн, прогресивних явищ або політичних диспропорцій у міжнародних відносинах.
На сьогодні до переліку спеціальностей наукових працівників у галузі „Політичні науки” входять такі: теорія та історія політичної науки; політичні інститути та процеси; політична культура та ідеологія; політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку; етнополітологія та етнодержавознаство.
Вихідний теоретичний матеріал у пізнанні законів науки становлять категорії. Це – найбільш узагальнені, фундаментальні поняття, вузлові елементи науки, які відображають істотні, закономірні зв’язки реальної дійсності, суттєві сторони предмета дослідження.
Політологія оперує різни ми категоріями, які умовно можна поділити на три групи:
спільні для усіх соціально-гуманітарних наук (суспільство, цивілізація, держава, влада, народ, прогрес, культура тощо);
спільні між політологією і найбільш близькими до неї науками – конституційним правом, теорією держави і права, соціологією (правова держава, громадянське суспільство, політична система, політичний режим, соціальні групи, спільноти тощо);
власне політологічні (політична культура, політична діяльність, політична поведінка, політичний процес, політичні еліти, політичне лідерство тощо).
Категорії політичної науки, залежно від рівня їхньої комплексності і характеру тих процесів, які вони відображають, можна поділити на такі види:
базові, або інтегративні, що поєднують у собі низку інших понять (політична система суспільства, політична культура, політична поведінка);
інституціональні (позначають окремі інститути політичної сфери (держава, політичні партії, політичні рухи, громадсько-політичні організації);
функціональні (політична діяльність, політична участь, політичні відносини);
розвитку (політичний процес, політична еволюція, політична революція, політична модернізація);
стабільності (політичні норми, політичні цінності, політичні традиції);
свідомості (політичні ідеї, політичні теорії, політичні вчення, політичні концепції) і т. ін.
Певна сукупність знань може набути статусу науки лише тоді, коли вона не просто відображає багатоманітність якихось явищ і процесів, а формулює закони їх виникнення і функціонування. Закон у загальнонауковому розумінні – це об’єктивний, необхідний, стійкий зв’язок між елементами і явищами в межах якоїсь системи або процесу. Регулярна повторюваність вияву закону називається закономірністю.
Закон у суспільно-політичних науках – це загальне, стисло сформульоване теоретичне положення, яке визначає сутність соціальних і політичних явищ та об’єктивно існуючий між ними зв’язок. Щодо розуміння закономірностей суспільного життя, здійснення політики, існує два основних підходи:
1) марксистський, згідно з яким економічний і політичний розвиток суспільства відбувається за чіткими законами (класової боротьби, зміни суспільно-економічних формацій, перемоги соціалістичного ладу), він достатньо детермінований причинно-наслідковими зв’язками, які можна виявити засобами наукового аналізу;
2) позитивістський, прибічними якого стверджують, що пізнати закони суспільного розвитку неможливо (а значить, їх не існує), оскільки знання у цій сфері не можна вважати істинними (позитивними), бо їх важко підтвердити методами емпіричної перевірки.
Дійсно, закони суспільного розвитку, у тому числі й політичної сфери, не діють з такою необхідністю й очевидність, як закони природи, де існує жорсткий причинно-наслідковий зв’язок, випадковість або відсутня, або проявляється не так часто. У суспільно-політичних процесах важливим є суб’єктивний (людський) чинник, їхній характер може стрімко змінюватись залежно від конкретних, іноді випадкових, обставин в умовах можливості різних варіантів розвитку подій. Отже, особливістю суспільно-політичних (політологічних) закономірностей є те, що вони детерміновані, покликані до життя об’єктивною реальність, але їх вияв і характер є результатом суб’єктивної, творчої діяльності людей.
Політологічні закономірності поділяють на три основних групи:
1) закономірності загального характеру, наприклад: будь-яка влада потребує свого визнання; здійснення владних функцій можливе лише при наявності суб’єкта й об’єкта політики; політична система обов’язково зазнає зовнішніх впливів і існує за принципом двобічного зв’язку з суспільством; політична поведінка є виявом рівня політичної культури.
2) закономірності, що відображають окремі сторони і явища політичного життя: плюралізм політичних ідей має наслідком формування багатопартійної системи; чим більше парламент усунутий від обрання президента, тим більшою є роль президента в управлінні державою тощо.
3) закономірності, що відображають зв’язок і взаємодію політичної сфери з іншими сферами суспільного життя: а) економічною (стан і функціонування політичної сфери залежать від матеріального базису суспільства, рівня, темпів розвитку економіки); б) соціальною (політична стабільність у суспільстві залежить від того, наскільки держава задовольняє інтереси різних соціальних верств; соціальна стратифікація визначає політичну структурованість парламенту; дотримання пріоритету загальнолюдських цінностей сприяє вирішенню глобальних проблем людства, мирному співіснуванню народів і держав); в) культурно-духовною, психологічною (певний рівень політичної культури формує відповідний тип політичної поведінки; на якості політичного лідера впливають психологічні особливості людини).