2.2. Методи та інформаційна база фінансового планування і прогнозування

Планування як процес розробки майбутніх сценаріїв розвитку підприємства базується на використанні системи методів. До ос­новних з них відносять такі:

Балансовий метод, в основі якого лежить розробка узгоджено­го плану доходів і витрат підприємства (баланс доходів і витрат або бюджет).

Розрахунково-аналітичний метод передбачає розрахунок планових показників шляхом коригування фінансових показ­ників базового періоду на зміни, які передбачаються в плановому періоді, та визначення впливу різних факторів (інфляції, обсягів виробництва, зміни умов кредитування та ін.) на ці показники.

Нормативний метод базується на використанні фінансових норм, нормативів для розрахунків потреби у фінансових ресур­сах та визначення джерел їх формування (ставки податків, нор­ми амортизаційних відрахувань, тарифи та ін.).

Метод оптимізації планових завдань — це метод багатоварі­антних розрахунків, що передбачає вибір кращої о з них. Критерії вибору можуть бути різними залежно від поставленої мети. Ними можуть бути: мінімум затрат; максимум доходу і прибутку на вкла­дені ресурси; мінімум приведених затрат; мінімум часу на оборот капіталу; оптимальна величина оборотних коштів тощо.

Метод оптимізації планових завдань застосовується при еко­номічному обґрунтуванні планових витрат, прогнозуванні фінан­сових можливостей господарюючого суб'єкта, прогнозуванні струк­тури розміщення власного капіталу тощо.

Метод експертних оцінок — це метод перевірки ймовірності виконання планових завдань під впливом обчислення можливих типів ризику, з якими може зіткнутися господарюючий суб'єкт. Експертна оцінка доповнює економіко-математичне моделювання і проводиться з метою визначення ступеня ризику під впливом тих чи інших причин, пошуку шляхів запобігання ризику, розробки аль­тернативних програм тощо. Після експертних оцінок можливе коригування розроблених планових завдань і прогнозів.

Програмно-цільовий метод - це метод, який передбачає розробку фінансового плану, виходячи з мети і завдань, передбаче­них планом (програмою) економічного і соціального розвитку підприємства. Розробка цільових програм і завдань підпорядко­вується основній меті - ресурсному збалансуванні потреби підпри­ємства в капіталі для забезпечення виконання прогнозованих бізнес-планом обсягів операційної, інвестиційної та інших видів діяльності та отриманню прибутку, достатнього для нарахування прогнозованих дивідендів власникам капіталу та забезпечення еко­номічного і соціального розвитку підприємства в поточному і на­ступному періодах.

Метод економіко-математичного моделювання дає змогу з певною ймовірністю визначити динаміку показників залежно від зміни факторів, які впливають на розвиток фінансових процесів У майбутньому. Побудова моделей базується на використанні ме­тодів екстраполяції, регресивного аналізу, експертних оцінок.

Коефіцієнтний метод, або метод відсотка від реалізації, – визначення встановлення залежності між обсягами товарообороту та фінансовими показниками. Оскільки товарооборот впливає на обсяги запасів сировини, матеріалів, обсяги грошових коштів, суму кредитів тощо, то визначається відсоткова залежність між різними активами і пасивами та обсягами товарообороту. Потім визначається сума фінансових коштів, яку потрібно залучити із зовнішніх джерел.

Вибір того чи іншого методу планування визначається багать­ма факторами, наприклад, тривалістю планового періоду, вихід­ною інформаційною базою, цілями і завданнями плану, кваліфі­кацією фінансових менеджерів, наявністю програмних продуктів і технічних засобів управління.

Фінансове планування підпорядковане цілям стратегії розвитку підприємства. На першому етапі якого передбачаєть­ся детальний аналіз і оцінка як внутрішніх, так і зовнішніх джерел інформації, які можуть вплинути на фінансові показники діяльності підприємства.

До внутрішньої інформації, що лежить в основі розробки фінан­сових планів відносять:

• виробничу програму підприємства;

• розрахунки потреби у виробничо-матеріальних запасах, трудових ресурсах і кошториси відповідних витрат;

• план продажу продукції;

• розрахунки платежів до бюджету і позабюджетні фонди;

• план технічного розвитку та обсяги інвестицій;

• план соціального розвитку підприємства та ін.

До зовнішньої інформації відносять:

• інформацію про зміни в грошово-кредитній, податковій, бюджетній політиці;

• прогноз кон'юнктури ринку;

• стан розвитку страхового та валютного ринків;

• інвестиційний клімат та ін.