2. Модель випадкової організації

Прямою протилежністю «закритої» моделі є модель «випадкова. На відміну від організації «закритого» типу, «випадкова» організація є побудовою надзвичайно динамічною і здатною швидко перебудовуватися. Ця модель здається настільки неструктурованою, що може викликати сумніви, чи є тут організація взагалі. І, проте, існують її стійкі історичні форми, - наприклад, багато організацій в науці, де різні наукові дослідження, формально об'єднані загальною темою, ведуться різними співробітниками, у свою чергу об'єднаними в один відділ або одну лабораторію (підрозділі програмістів) і т. д.

Організації «випадкового» типа влаштовані так, що вони забезпечують максимальне автономне існування своїм членам і дають можливість прояву особистої творчості в процесі самостійної роботи. Співробітники працюють самостійно, розшукуючи потрібну їм інформацію, горизонтальні комунікації досить обмежені, оскільки загальні інтереси зведені до мінімуму.

Ефективним керівником тут виступає людина, лідер, що довіряє людям і вважає, що вони самі в змозі виконати свою роботу. Саме тому терпимість і уміння знаходити компроміси - головні психологічні вимоги до лідера «випадкової» організації.

Співробітниками таких структур із задоволенням стають люди з сильною творчою орієнтацією, яким поважно, щоб їм давали можливість самостійно працювати і не втручалися в їх справи.

«Випадкові» моделі в бізнесі довели свою живучість і ефективність на ранніх стадіях підприємницької активності, де їх велика гнучкість і уміння знаходити нові дороги з врахуванням обставин, що знов відкриваються, сприяли закріпленню організацій на ринку.

Крім вищезазначених моделей мають місце ще такі, як «відкриті» і «синхронні» організаційні моделі.

Коротко охарактеризуємо їх.

Символом організації, побудованої по принципах «відкритої» моделі, виступає круг.

Круг відображає основні характеристики такого типа пристрою організації і ілюструє головну властивість «відкритої» моделі - спільність і психологічне партнерство людей. Ця спільність виражається перш за все у виробленні рішень, які обговорюються всіма співробітниками і приймаються на основі консенсусу.

Формою подібного роду роботи виступає «круглий стіл», за яким учасники дискусії в процесі реального обміну інформацією і визначення позицій приходять до певного результату. Таким чином, основним способом роботи такої структури є розмова «рівних з рівними».

Головне, що заставляє серйозно задуматися про застосовність даної моделі в її чистому варіанті для бізнесу, - це колосальні втрати часу, якими супроводжується будь-який процес ухвалення рішень, побудований за описаним типом.

Головним стрижнем «синхронної» моделі організація, виступає фігура лідера. Лідером такої структури стає зазвичай людина харизматичного складу, яка своєю силою і енергією залучає до себе інших людей і здатна надихнути їх на досягнення поставленої нею мети. Основним механізмом управління тут стає мотивація співробітників, зв'язана їх персональними інтересами з інтересами справи.

Вся організаційна структура будується відповідно до поставленої мети. Цілі підрозділи і окремі люди отримують своє місце в загальному руслі і усвідомлюють свою роль в досягненні загального результату.

Головне завдання керівника при цьому - знайти в людях точки опори, давши їм чітке бачення перспективи. Кажучи про співробітників такої організації, варто мати на увазі, що психологічно це мають бути люди, готові до самостійної роботи в рамках поставленої мети.

Трудність же впровадження організаційної моделі «синхронного» типу в українському бізнесі полягає в тому, що готовність узяти на себе відповідальність і отримати необхідний результат в нашому менталітеті частенько поступається місцем тенденції уникнення всякої відповідальності і зовнішньому контролю.

Якщо в «чистому» вигляді в бізнесі ці моделі не знайшли свого призначення, то вони можуть об’єднуватись в рамках однієї організації.

Так, наприклад, часто зустрічається в рамках однієї, в цілому «закритої» бізнес-організації наявність «відкритої» моделі серед засновників або команди топ-менеджерів, з «випадковою» культурою, - наприклад, в підрозділі програмістів, «синхронну» модель бачити у відділі продажів.

Таке різноманіття елементів різних моделей частіше можна побачити в крупних компаніях, проте, і на підприємствах малого бізнесу також можливе співіснування організаційних форм. І цей факт лише ще раз підкреслює складність устрою організації, її особливу «суб'єктність», не розпізнавши яку неможливо управляти нею як менеджер.