11.2. Нормування оборотних коштів

Ритмічність і ефективність виробництва залежать від оптимального розміру оборотних коштів у виробництві й в обігу, тому найважливішим завданням підприємства є нормування оборотних коштів.

Нормування витрат окремих видів матеріальних ресурсів передбачає дотримання певних наукових принципів:

• прогресивність;

• технологічна й економічна обґрунтованість;

• динамічність;

• забезпечення зниження норм.

Мета нормування – установити мінімальне значення (величину) кожного виду оборотних коштів, достатнє для безперебійної роботи підприємства.

Показники нормування – норматив і норма оборотних коштів.

Норматив оборотних коштів – мінімальна розрахункова величина коштів, необхідних для покриття потреби в них для безперебійної роботи підприємства із запланованими обсягами робіт.

При порушенні розрахункових пропорцій окремих елементів нормативу обігових коштів і планованих обсягів виробництва виникає нестача оборотних коштів, що зазвичай заповнюється за рахунок короткострокових банківських кредитів.

Основні види нормативів – частковий і загальний. Частковий норматив розраховується для конкретного виду оборотних коштів, а загальний – для їхньої загальної кількості.

Норматив оборотних коштів залежить від:

• обсягу виробництва;

• затратності оборотних коштів;

• норм оборотних коштів на окремі їхні види.

Розрахунок нормативу оборотних коштів відбувається в загальному виді за формулою:

,

(11.1)

де		–	програма випуску або оборот оборотних коштів за період;
	Т	–	плановий період, дні;
		–	норма запасу оборотних коштів у днях.

Норма запасу – кількість днів, на які створюється запас оборотних коштів, що забезпечує безперервну роботу підприємства, навіть при порушенні графіка виробничого процесу або поставок.

Величина норми запасу залежить від:

• тривалості технологічного циклу;

• періодичності запуску матеріалів у виробництво;

• часу підготовки матеріалів для виробництва;

• віддаленості постачальників;

• рівномірності й частоти поставок.

На практиці застосовуються три методи нормування оборотних коштів:

1. аналітичний метод передбачає ретельний аналіз наявних товарно-матеріальних цінностей з наступним вилученням надлишкових;

2. коефіцієнтний метод полягає в уточненні діючих нормативів власних оборотних коштів і внесення в них змін за станом на момент розрахунку;

3. метод прямого рахунку являє собою науково обґрунтований розрахунок нормативів по кожному елементу нормованих оборотних коштів.

Основну частину нормативу оборотних коштів становлять складські матеріально-сировинні запаси, незавершене виробництво, залишки готової продукції на складі.

Складські матеріально-сировинні запаси визначаються з урахуванням добової потреби й середньої тривалості інтервалу між двома поставками.

Запас, що визначає поточну потребу, розраховується за формулою:

,

(11.2)

де		–	денна потреба;
		–	середньозважений інтервал між двома поставками, днів.

Оскільки поточний запас змінюється від максимуму в день поставки до нуля в день наступної поставки значення залежності зменшується наполовину – середній поточний запас.

У сумі зі страховим, підготовчим і транспортним поточний запас утворює складський розрахунковий запас. Страховий запас розраховується відповідно до галузевих рекомендацій. Для більш повної оцінки страхового запасу використовуються відомі статистичні методи.