Викладач: Светлана Александровна

Коректура має 4 значення:

1. Етапи редакційно вид. процесу,на яких виправляють помилки у відбитках з комп’ютерного складання, а також в його електронний версії.

2. Теж саме, що й коректурні виправлення, сукупність виправлень,яки здійснює працівник виробництва у коректурному пробному відбитку чи в його електронній версії.

3. На проф. жаргоні це просто коректурні відбитки або коректи.

4. Навчальна дисципліна, яка входить до курсу підготовки спеціалістів з видавничої справи

Мета – випуск видання без помилок.

Останнім часом певні видавництва нехтують коректурою.

Професійний коректор, зараховують до технічних працівників, їх робота не визначається творчою.

Коректорат – структурний підрозділ виробництва, де працюють коректори. Очолює коректурний завідувач, який не вичитує,а готує звітність, розподіляє роботу і т. д.

Є:

1. Вичитувачі – це високо професіональні спеціалісти

2. Коректори

3. Підчитувачі – початківці

Професійні коректори працюють у видавництвах і їх так і називають - видавничі коректори. У друкарнях - друкарські коректори і т. д.

Універсальний спеціаліст - людина,яка здатна виконувати спарені функції молодшого редактора и коректора і т. д.

Скріпниківській правопис 1928 року - нестабільність перекладу власних назв, прізвищ и т. д.

Багато етапів видавничого процесу замінила комп’ютеризація.

Живе коректорське читання – праця коректора безпосередньо з текстом.

Чорнове коректорське оброблення оригіналу, може бути довірено допоміжній техніці.

Глибинна, повна коректура має бути живим коректорським читанням.

Традиційна коректура пов’язана з виконанням коректором виправлення відбитків за традиційними техніками.

Коректурні відбитки це копії зі складання для читальної коректури. Раніше їх виготовляли на спец. станках,зараз на принтери.

Види

1. Технічне складання

2. Верстка

3. Звірка

Технічне складання - це відбиток зі складеного в word’і тексту авторського оригіналу,в якому враховано ред. виправлення (гранки). Найперший коректурний відбиток, найбільша кількість помилок.

Операції

1. Виправлення необхідного граматичного і стилістичного характеру

2. Кон’юнктурні виправлення

3. Провести уніфікацію елементів складання: термінологія, ім’я, умовні скорочення, величини

4. Перевірити технічні правила складання

5. Правопис

Кон’юнктурні і граматико-стилістичні виправлення коректор здійснює за згодою редактора.

Верстка це коректурний відбиток зі сформованих шпальт вид. оригіналу. В електронному варіанті важко відстежувати помилки, в роздрукованій формі це підвищується.

Якщо коректур 2, перший комплект коректури називають чорновою версткою, а другий чистою версткою.

Якщо технічне складання було здійснено якісно, то при верстці роботи буде менше

1. Вносити авторко-редакторські виправлення

2. Виконуємо дрібні виправлення грам. стилістичні, кон’юнктурні

3. Орфографічні і т. д.

4. Перевірка техн. правил верстання

5. Оцінювання якості верстки на відповідність вимогам худ. редакції

Звірка – це контрольний коректурний відбиток від зверстаних шпальт. Останнє верстання. Можна роздруковувати вибірково. Називають ще білка. З електронного варіанту підписаних білок випускають фотоформи.

Працюючи зі звіреними аркушами необхідно:

1. Пересвідчися, що коректурні виправлення внесені в електронну версію оригіналу

2. Перевірити правильність спуску шпальт

3. Пагінацію сторін

4. Перехід частин речень зі сторінки на сторінку,

5. Відповідність текстівок ілюстрацій

6. Виявити фактичні змістові помилки у заголовках, на титульних сторінках

7. Пересвідчення в тому, що оригінал готовий до друку, необхідно поставити візу до друку.

Рух коректур це процес приведення оригіналу до стильової досконалості, фактичної достовірності, відповідності чинним нормам правопису, технічним правилам складання и верстання, естетичним критеріям.

Коректурний обмін це те саме.

Карта обліку коректури - зазначається конкретне прізвище, хто коли і що має робити.

Відповідальність, обов’язки коректора

Регулює и контролює інших працівників над текстом. Головне завдання – це випустити видання без помилок. За стандартом ГОСТ 7.4-95 вид 1 липня 1996 ,,Издание. Выходные сведения,, прізвище коректора є обов’язковим у вихідних даних.

«Чистий» коректор повинен:

1. Звірити текст складання з текстом оригіналу

2. Перевірити його точність та наявність внесених редактором виправлень

3. Виправити всі орфографічні помилки відповідно до норм правопису або відповідно нормам того правопису, який обрав автор

4. Перевірити комплектність оригіналу

5. Перевірити правильність нумерації

6. Уніфікувати складання елементів видання

7. Відмітити всі порушення технічних правил складання і верстання

8. Помітити але не виправляти на власний розсуд для редактора смислові, фактичні та інші помилки

Посадові обов’язки коректора:

• За повної коректури:

Коректор контролює всю інформацію майбутньої публікації (і основну: знаки ілюстрації; службову – формат, кеглі, гарнітуру, відступи тощо)

• За неповної коректури:

Неповну коректуру, службову інформацію не перевіряє.

Коректорське читання і принципи коректорського читання

Коректорське читання засновано на власних професійних принципах (людина що простежує, щоб всі виправлення були внесені у комп’ютерному наборі, головне вміння – абстрагуватися від змісту):

1. Переакцентування уваги із суті на накреслення елементів складання (коректор зосереджується на накресленні літер у відбитках)

2. Політерне поскладове читання (коректор читає букви, уникає спроб охопити поглядом все слово. Зазвичай люди коли читають побіжне читання, вони фіксують свій погляд на певних частинах слова які розташовані 1 - 1,5 см, охоплює погляд приголосні звуки. А голосні звуки фактично вгадуються) Зір коректора повинен фіксуватися на кожному складі і, за потреби, на кожній літері.

3. Зіставність у читанні (важливо досягнути повної ідентичності опрацьованого коректурного відбитка авторського оригіналу, який був виправлений ректорами в попередньому відбитку, згідно з вимогами видавничої специфікації і нормам літературної мови. Коректор зіставляє наявне з необхідним)

Типи коректорського читання

Залежно від виду опрацьованих відбитків, від завдань коректури, від суті зроблених виправлень, методики, яка застосовується виокремлюється:

• Зчитування

• Вичитування

• Звіряння

Зчитування – зіставлення відбитків технічного складання з авторським оригіналом, який до цього був відредагований редактором.

Вичитування – наскрізне читання коректурного відбитку під час якого виправляють правописні помилки, порушення уніфікації написання і шрифтових виділень, технічних правил складання і верстання. Здійснюється у техскладанні і у зверстаних шпальтах. – най прискіпливіше читання.

Звіряння – це контроль, у процесі якого перевіряють наявність виправлення, помічених у попередньому коректурному відбитку помилок.

Способи коректорського читання

Коректор працює над коректурою і самостійно, і у співпраці з колегами.

- Самостійне читання

- Підчитування

- Перехресне читання

Самостійне читання – полягає в індивідуальному опрацюванні відбитків коректором. До нього доцільно вдаватися при вичитуванні зверстаних шпальт, при опрацюванні звірених аркушів. Оригінал кладуть ліворуч, коректурний відбиток – праворуч. На оригінал лівою рукою кладемо лінійку, рухаємося і правою здійснюємо виправлення. Можуть виникнути зорові ілюзії. Найповільніший спосіб коректорського читання. Для складних видів складання (формули, таблиці) самостійне читання є необхідним.

Підчитування – це читання при якому один коректор читає вголос коректурний відбиток і виправляє помилки в ньому, а другий, підчитувач (початківець) стежить за виправленим оригіналом і повідомляє про виявлені розбіжності між оригіналом і коректурою. За іншим варіантом, підчитувач читає виправлений оригінал,а коректор мовчки опрацьовує коректуру. Коли коректор читає вголос текст – він контролює його в смисловому аспекті, але помічає і змістові помилки. Мовчазне опрацювання відбитків коректором зводиться лише до перевірки правопису і техніки складання. Коректор сидить праворуч від підчитувача. Підчитування використовується до простих за складанням текстів. Зазвичай використовують коли перевіряють наявність редакторських виправлень в електронній версії.

Перехресне читання – спосіб при якому прочитані одним коректором частини коректури передають іншим коректорам. Треба знати місця де помилки найімовірніші – заголовки, ліди, текстівки примітки, великі \ малі кеглі, шрифтове виділення, для деяких текстів не можна використовувати підкреслення чи інше виділення.