1.3.Класифікація агрогосподарських договорів.

С.Погрібний, даючи класифікацію договірних зобов'язань у сільському господарстві, звертає увагу на те, що, щоб досягти як практичної, так і наукової мети в аграрному праві проводиться класифікація договорів у сіль­ському господарстві за певними ознаками. При цьому треба брати до уваги, що сама галузь аграрного права є самостійною комплекс­ною галуззю, тому, з одного боку, загальні положення що правочини та їх різновид - договори - містяться в цивільному законо­давстві, а правила, що окремі специфічні до­говори в господарських відносинах зазнали свого правового регулювання в рамках господарського законодавства. З іншого боку - специфіка відносин аграрного права вироб­ництва сама по собі та в поєднанні із специ­фікою їх законодавчого регулювання зумов­лює особливий підхід до визначення понят­тя, класифікації, змісту договорів у сільсько­му господарстві²⁴. Іншими сло­вами, при застосуванні договорів у сільському господарст­ві слід враховувати особливості аграрного пра­ва як галузі та її предмет. Треба мати на увазі, що аграрне право як галузь - це комплексна, інтегрована та спеціалізована галузь права; вона охоплює різні правові норми, які регу­люють аграрні відносини, що складаються у сфері виробничої та пов'язаної з нею сільсько­господарської діяльності під час використан­ня земель сільськогосподарського призна­чення різними аграрними суб'єктами²⁵.

Комплексність аграрного права означає, що частина його норм - похідні від норм ос­новних профільних галузей права: цивільно­го, адміністративного, трудового тощо. Тому, в системі аграрного права є норми, які регу­люють майнові, трудові, управлінські й інші відносини.

Спеціалізованість аграрного права означає, що норми основних профільних галузей не ме­ханічно переходять до його складу, а зазнають глибокої аграрної спеціалізації. Внаслідок цьо­го вони стають аграрно-майновими, аграрно-трудовими, аграрно-управлінськими та іншими, а коли йдеться про предмет аграрно-правового регулювання договірних відносин, то слід зробити застереження: аграрне право не визначає за­гальні положення про договори, правочини; всі аграрно-правові договори підпорядковуються загальним правилам цивільного законодав­ства. Аграрне право визначає особливості їх правового регулювання.

Враховуючи основний системоутворюючий критерій аграрних договорів — участь у якості сторони договору сільськогосподарського підприємства, а з розвитком ринкових відносин і громадян-виробників сільськогосподарської продукції пропонувалися різні критерії для класифікації договорів у сільському господарстві.²⁶

М.І. Козирь поділяє систему договірних зв’язків в АПК на три групи:

1) загальні цивільні договори, які широко використовуються у всіх галузях економіки: купівля-продаж, поставка, підряд, в т.ч. будівельний підряд, оренда майна, банківський кредит, перевезення тощо;

2) договори спеціальні, які укладаються лише в АПК: оренда земель сільськогосподарського призначення, контрактація сільськогосподарської продукції, меліоративне та агрохімічне обслуговування, лізинг сільськогосподарської техніки, страхування врожаю сільськогосподарських культур, худоби, птиці, зберігання сільськогосподарської продукції (елеватор) тощо;

3) договори, що регулюють внутрішньогосподарські і трудові відносини у сільськогосподарських комерційних організаціях: установчі договори, договори про спільну діяльність (за юридичною природою)²⁷.

М.Н.Веденін пропонує класифікувати договори в системі АПК за предметом договору, тобто за сферою опосередкованих ними відносин:

1. договори у сфері матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників;

2. договори в галузі виробничо-технічного обслуговування;

3. договори з реалізації сільськогосподарської продукції, сировини і продовольства.²⁸

З.С. Беляєва доповнює вищенаведену класифікацію ще трьома групами договорів:

1. договори оренди: земельних ділянок, земельних часток, майна;

2. матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників: купівля-продаж, поставка, енергопостачання, товарний кредит, фінансова оренда (лізинг);

3. виробничо-технічне обслуговування: прокат, виконання робіт і послуг, ремонт техніки, технічне обслуговування, підряд на капітальне будівництво, перевезення, зберігання;

4. договори банківського вкладу, банківського рахунку і кредиту;

5. реалізація сільськогосподарської продукції: контрактація, біржова торгівля, роздрібна торгівля, комісія тощо;

6. інші господарські договори: попередній договір, установчий договір, договір комерційної концесії, про спільну діяльність, факторинг, страхування тощо²⁹.

Вважаємо, що доповнення класифікації за предметом договору пунктами 1 та 4 не є доцільним, оскільки договори оренди та банківського вкладу, банківського рахунку і кредиту можна віднести до договорів у сфері матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників.

Разом із наведеними вище класифікаційними групами, агрогосподарські договори можуть поділятись на види залежно від числа суб’єктів, які беруть у них участь — на двосторонні та багатосторонні, статусу таких суб’єктів — на договори укладені виключно між сільськогосподарськими товаровиробниками та договори, у яких лише однією із сторін виступає сільськогосподарський товаровиробник, а другою стороною є інший суб’єкт договірних правовідносин, до прикладу орган державної влади, місцевого самоврядування фізична чи юридична особа.

На агрогосподарські договори поширюється загальна цивільно-правова класифікація договорів на реальні та консенсуальні, відплатні та безвідплатні договори. Застосувати можна також і спеціальну цивільно-правову класифікацію договорів залежно від юридичної спрямованості та послідовності досягнення цілей за якою розрізняють на основні та попередні договори, а залежно від способу укладення розрізняють взаємоузгоджені договори та договори приєднання.

Найбільш доцільним нам все ж видається проведення класифікації агрогосподарських договорів за їх предметом. Ми погоджуємось із наведеною М.Н.Веденіном класифікацією агрогосподарських договорів, відповідно до якої розрізняють групи договорів у сфері матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників, в галузі виробничо-технічного обслуговування та у сфері реалізації сільськогосподарської продукції, сировини і продовольства.

На нашу думку, до групи договорів, що укладаються у сфері матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників слід відносити наступні договори:

1. лізинг сільськогосподарської техніки;

2. договір кредитування сільськогосподарських товаровиробників;

3. купівля-продаж сільськогосподарської техніки;

4. поставка сільськогосподарської техніки;

5. договір постачання енергетичними ресурсами.

Усталеною є думка про те, що договори у сфері виробничо-технічного обслуговування поділяються на:

1. договори про проведення меліоративних робіт;

2. договори про надання агрохімічних послуг;

3. договори про проведення агросервісного обслуговування.

Відомий український вчений В.В. Луць поділяє договори на реалі­зацію сільськогосподарської продукції на такі групи³⁰: договір контрак­тації; приймання від виробників сільськогосподарської сировини на зберігання і переробку незалежно від напрямів подальшого викори­стання; бартерний договір, що укладається на внутрішньому ринку і в порядку здійснення зовнішньоекономічної діяльності; договір на виро­щування худоби та птиці та на закупівлю надлишків молока, які укла­даються з працівниками господарств, пенсіонерами, іншими громадя­нами на добровільній основі; договір комісії з торговими організа­ціями; продаж заготівельникам та на ринках сільгосппродукції сільгосппідприємствами, орендарями, громадянами, які ведуть підсоб­не господарство. Щоправда дещо пізніше автор, говорячи про договори на реалізацію сільськогосподарської продукції, не наводить їх класифікації, приділяючи більшість уваги договору контрактації.

Система договорів на реалізацію за версією Янчука В.В. виглядає таким чином: купівля-продаж, постачання, контрактація, міна (бартер); комісія; ф'ючерсна, форвардна чи спотова угоди тощо³¹.

І.О.Шелева та В.В.Аполій називають такі організаційні форми методи оптових закупівель продовольства: 1) закупівля за договорами контрактації; 2) закупівля за прямими договорами; 3) закупівля за дер­жавним контрактом; 4) закупівля за державним замовленням; 5) за­купівля на оптових ярмарках; 6) закупівля через товарні і ( або) аграрні біржі³².

Трансформація поглядів на систематизацію договорів зумовлена зміною суспільних відносин, економічної системи господарювання. Усталена іноземна та нова українська практика застосування законо­давства поповнюють наші уявлення про договірні та організаційні форми реалізації сільськогосподарської продукції.

На думку Б.В. Губського, система збуту сільськогосподарської продукції у країнах із розвиненою ринковою економікою включає в себе контрактацію продукції у її товаровиробників промисловими і торговими компаніями; збут продукції виробниками на оптових рин­ках і аукціонах або поставку її на переробні підприємства та в магази­ни без попереднього укладання контрактів; поставку великих партій продукції у рамках міжгалузевих домовленостей за участю аграрних структур асоційованого підприємництва; біржову торгівлю; продаж продукції безпосередньо на фермах посередникам — оптовикам чи агентам переробних і торгових підприємств; продаж продукції чи пе­редача її в заставу державним установам; оптовий збут у роздрібну мережу продовольчих товарів чи сільськогосподарських продуктів, які споживаються у натуральному вигляді; роздрібний продаж гото­вих продуктів безпосередньо споживачам — населенню; постачання підприємств громадського харчування³³.

Аналізуючи наведені класифікації договорів, ми прийшли до висноку, що систему договорів у сфері реалізації сільськогосподарської продукції становлять наступні договори:

1. договір контрактації сільськогосподарської продукції;

2. договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції;

3. договір комісії;

4. біржові договори;

5. договір поставки сільськогосподарської продукції.

У зв’язку із обмеженим обсягом дипломної роботи неможливо у повній мірі дослідити усі договірні відносини, що складаються при укладенні сільськогосподарськими товаровиробниками договорів. Тому у наступних розділах розглянемо лише окремі із них.

Розділ 2. Договір контрактації сільськогосподарської продукції.