- •Вступ. Основні положення
- •1.1. Загальні відомості
- •Основні елементи аеродрому та їх призначення
- •Класифікація аеропортів
- •Клас аеропорту Довжина зпс, м
- •1.4. Класифікація аеродромів
- •Вимоги при вирішенні генерального плану аеропорту
- •1.6. Технологія руху літаків в аеропорті
- •2. Розрахунок розмірів льотного поля і приаеродромної території
- •2.1. Основи теорії руху літака по аеродрому
- •2.2. Визначення довжин льотних смуг
- •§1. Визначення необхідної довжини льотної смуги для зльоту літака в стандартних умовах.
- •§2. Визначення необхідної довжини льотної смуги для зльоту літака в розрахункових умовах.
- •§3. Визначення потрібної довжини льотної смуги для випадку посадки літака в стандартних умовах.
- •§4. Визначення потрібної довжини льотної смуги для посадки літака в розрахункових умовах.
- •5. Визначаємо
- •2.3. Вплив метеофакторів і умов експлуатації на довжину зпс
- •2.4. Грунтові гальмівні майданчики і гальмівні установки
- •2.5. Розрахунок ширини зпс
- •Ширина зпс, м
- •2.6. Загальні вимоги до планування і ширини рулювальних доріжок
- •2.7. Проектування швидкісних рулювальних доріжок
- •Відстані від торця зпс до початку швидкісної рд в залежності від типу літака
- •Визначення параметрів траєкторії сходу літаків з шзпс.
- •2.8. Визначення напрямків і кількості льотних смуг
- •2.10. Розміри і вимоги до приаеродромної території
- •2.11. Розрахунок повітряних підходів і кінцевих смуг безпеки
- •3. Проектування вертикального планування аеродромів
- •3.1. Основні положення і принципи проектування вертикального планування
- •3.2. Технічні вимоги до вертикального планування
- •Максимально припустимі похили шзпс, др, мс і площадок спеціального призначення з штучним покриттям
- •Максимально допустимі похили ґрунтових площ аеродрому
- •3.3. Методи і послідовність проектування вертикального планування
- •3.4. Вивчення і виявлення дефектів рельєфу ґрунтової поверхні
- •2.5. Проектування вертикального планування ґрунтових площ аеродрому методом горизонталей
- •2.6. Проектування вертикального планування ґрунтових площ методом відміток
- •Гранично допустиме перевищення відміток вершин по стороні квадрата
- •2.7. Етапи проектування вертикального планування штучних покрить
- •2.8. Проектування поперечного профілю покриття
- •2.9. Проектування поздовжнього профілю покриття
- •4. Основні принципи проектування водовідвідних і дренажних систем
- •4.1. Причини перезволоження грунтів
- •4.2. Інженерні заходи щодо водовідводу і дренажу на аеродромах
- •4.3. Водостічно-дренажна система ґрунтових площ аеродромів
- •4.4. Водовідвідні і дренажні системи аеродромних штучних покрить
- •4.5. Конструкції елементів водостічних і дренажних систем
- •1.1. Терміни, визначення та прийняті скорочення
2.7. Етапи проектування вертикального планування штучних покрить
Вертикальне планування штучних покрить вирішується разом з рішенням водостоків, для ув'язування проектів яких доцільно заздалегідь скласти ескізну принципову схему вертикального планування штучних покрить і водостоків (рис. 3.9.).
На схемі вказують:
вісь двосхилого покриття для визначення типу поперечного профілю;
напрямок поздовжнього і поперечного похилів стрілками на кожній ділянці покриття;
величина поперечного і поздовжнього похилів цифрами над стрілкою тільки для ділянок із заздалегідь відомими величинами похилів покриттів (ділянки з гранично допустимими величинами поздовжніх похилів, поперечні похили покрить двосхилого профілю і деякі інші випадки);
орієнтовно границі і протяжність ділянки незмінного похилу (уточнюються в процесі проектування поздовжнього профілю покриття).
Вибір напрямку і величини поздовжніх і поперечних похилів покрить вирішуються разом зі складанням схеми водостоків, вказаної на схемі плану штучних покрить. На схемі водостоків умовно показуються ці елементи водовідвідної мережі, наявність яких необхідно врахувати при проектуванні вертикального планування штучних покрить і узбіч, що примикають до них: осі ґрунтових лотків і лотків в кромках покрить, а також осі колекторів.
Проектування вертикального планування покрить по елементах аеродрому виконується в наступній послідовності:
1) проектування рельєфу ШЗПС;
2) проектування рельєфу МС, перонів і передангарних площадок;
3) проектування рельєфу магістральних РД, що йдуть паралельно ЗПС;
4) те ж, для інших магістральних і з’єднувальних РД;
5) те ж, спецплощадок (передстартові площадки й ін.).
Проектування поверхні штучних покрить закінчується рішенням узбіч.
Рис. 3.9. Принципова схема вертикального планування штучних покрить і водостоків:
1 - відкритий лоток у кромках покрить; 2 — дощеприймальний колодязь; 3-оглядовий колодязь; 4 — колектор; 5 — тальвежний колодязь; 6 — вісь ґрунтового лотка
2.8. Проектування поперечного профілю покриття
Проектування поперечного профілю полягає в розробці поперечного профілювання поверхні штучного покриття і його висотного положення (положення кромок і гребеня щодо поверхні землі для характерних ділянок поздовжнього профілю).
При виборі поперечного профілю покриття різних елементів аеродрому керуються наступними правилами. Поперечний профіль ШЗПС слід приймати двосхилими із симетричним розташуванням гребеня (рис. 3.10.). Односхилий профіль ШЗПС допускається приймати тільки на ділянках з величиною поперечного похилу поверхні землі більший 0,01 і довжиною більшою 500 м. При цьому перехід із двосхилий на односхилий профіль і, навпаки, допускається не більш 2 разів на довжині ШЗПС. Довжина ділянки односкатного профілю повинна бути не менша 500 м. Поперечний похил по всій довжині ШЗПС приймається незмінним.
Перехід від двосхилого поперечного профілю до односхилого і навпаки проектується за правилом: на кожні 40-50 м довжини покриття (довжина кроку проектування) гребінь зміщається убік на 7,0—7,5 м. Відносна довжина ділянок односхилого і двосхилого профілів того самого елемента аеродрому, за винятком ШЗПС, не обмежується.
РД проектуються переважно односхилими з метою спрощення технології їхнього спорудження, а також для спорудження водоприймальних лотків тільки з однієї сторони. У випадку скидання води з покриття на ґрунт без спорудження ґрунтового лотка (з однієї чи двох сторін РД) профіль РД для нежорсткого типу покрить проектується двосхилим, а для твердого типу допускається проектувати як двосхилим, так і односхилим.
На поворотах РД проектуються віражі з ухилом до 0,04 вбік повороту. Віражі проектуються також на криволінійних ділянках швидкісних РД.
Поперечні профілі МС, перонів, передангарних площ і площадок спеціального призначення зі штучним покриттям проектуються як двосхилими, так і односхилими. На ділянках великої довжини допускається перехід від двосхилого профілю до односхилого і навпаки. Односхилий поперечний профіль слід проектувати на ділянках ґрунтової поверхні, що має поперечний похил не менше 0,005. На ділянках з поперечним похилом поверхні землі менше 0,005 поперечний профіль широких ділянок покриття (перонів, МС і ін.) доцільно проектувати зі зміщеним гребенем (несиметричний профіль).
Рис. 3.10. Поперечні профілі злітно-посадочних смуг і рульожних доріжок:
а і б-двосхилий і односхилий профілі злітно-посадочної смуги; в — односхилий профіль рульожної доріжки:
1-вісь ґрунтового лотка; 2 — вимощення з дрібнозернистого асфальтобетону по шару щебеню; 3-покриття; 4- основа; 5-природна основа; 6 — закромочна дрена; 7 — узбіччя
Проектування висотного положення покриття полягає у виборі раціонального перевищення крайок і гребеня покриття з урахуванням забезпечення умов стійкості і довговічності конструкцій штучних покрить, економічності рішення рельєфу їхньої поверхні й оптимальних умов для проектування узбіч.
Стійкість і довговічність конструкцій покрить забезпечується узвишшям крайки покриття над прилягаючою ґрунтовою поверхнею на керівну висоту, але не менше рекомендованої мінімальної висоти, рівної 30 см для I типу гідрогеологічних умов і 50 см для II типу .
На тих ділянках покрить, на яких перевищення кромки, що рекомендується, витримати неможливо, допускається проектування покриття в більш високих насипах і виїмках. При спорудженні поверхні штучних покрить у виїмці перевищення кромки на мінімальну величину зберігається за рахунок розкриття виїмки на велику ширину в поперечному профілі (рис. 3.11.).
Керівна величина перевищення кромки покриття hкер. над ґрунтовою поверхнею залежить від грунтово-ґрунтових і гідрогеологічних умов, а також від капітальності штучних покрить. Чим гірше зазначені умови і вище капітальність покриття, тим вище призначається величина hкер.
Оптимальні умови для проектування узбіч, що примикають до площ штучних покрить, досягаються таким поперечним профілюванням і висотним положенням покриття, при яких узвишшя крайок, що вийшли, покриття забезпечують можливість проектування узбіччя мінімально допустимої ширини з поперечними похилами, що не виходять за межі припустимих норм.
Мінімально допустима ширина узбіччя для ШЗПС, МС і перонів дорівнює 25 м, а для РД і спецплощадок 15 м. Поперечні ухили узбіч повинні знаходитись в межах від 0,015 до максимально допустимого значення (див. табл. 3.1 і примітка 4 до неї).
Рис. 3.11. Спряження ЗПС, запроектованої у виїмці, із ґрунтовою частиною аеродрому:
1 — існуюча поверхня землі; Hв — глибина виїмки по осі ШЗПС; Вр — ширина розкриття виїмки; Нк — перевищення кромки покриття