- •Завдання для команд:
- •Проект – презентація на тему:
- •Відповіді на запитання:
- •Учнівське самоврядування, структура учнівського самоврядування.
- •Міжнародні дитячі організації.
- •3. Особистість. Теорія Зигмунда Фрейда.
- •Методи ведення колективно – творчих справ.
- •Ділове мовлення (види, структура, застосування).
- •III. Члени парламенту, їх права та обов хязки.
- •1 У. Керівні та робочі органи.
- •1 У. Сесія Парламенту та Рада лідерів.
- •Головні тенденції дитячого самоврядування в демократичних країнах.
- •Психологія лідерства. Основні характеристики притаманні лідеру (темперамент, характер).
- •3. Методика колективного планування заходів.
- •Оформлення документів. Акт. Договір. Трудова угода.
- •Історія учнівського самоврядування від античності до сьогодні.
- •3. Брехня, як складова необхідність ділового спілкування (функції брехні, види брехні).
- •Реформування шкільного самоврядування.
- •Методика підготовки проведення заходу.
- •Бізнес спілкування.
- •1. Федеральне, провінційний, місцевий, сільський рівень розвитку дитячого самоврядування.
- •2. Технології брехні.
- •3. Методика і проведення економічного колективного аналізу.
- •Тайм – менеджмент – управління часом та особиста ефективність.
- •Психологія вольових якостей лідера.
- •Принцип роботи колективу у мікрогрупах.
- •«Юнеско» - європейська молодіжна організація.
- •Проективнийий менеджмент.
- •3. Емоції. Психологічне обґрунтування.
- •Думки і реальність. Об’єктивне вдосконалення до реальності.
- •Економіка. Дві основних течії.
- •Діяльність, як основна ступень у житті лідера.
- •1. Дитячі організації України та міста Дніпропетровська.
- •2. Менеджмент споживача.
- •3. Стилі керівництва.
- •Психологія спілкування.
- •Розгляд нормативних документів учнівського самоврядування, вірність їх написання.
- •3. Моделі нейтралізації брехні.
Думки і реальність. Об’єктивне вдосконалення до реальності.
Основна вимога природничо парадігми в науці - об'єктивність дослідження, тобто отримання достовірних, надійних, однозначно розуміються даних.
Об'єктивне вивчення людської суб'єктивності передбачає дослідження таких її реалій, які виражені в зовнішньому поводженні, відображені в продуктах діяльності людини, проявляються у спілкуванні та у взаєминах його з іншими. Чи можливо в принципі за зовнішніми фактами поведінки людини судити про його внутрішній світ? Як пов'язані між собою внутрішні, суб'єктивні, ідеальні явища і зовнішні, чуттєво дані, матеріальні процеси?
Такого питання для біхевіористів, обосновавших використання об'єктивного методу в психології, не стояло. Об'єктом дослідження вони зробили поведінку, доступне зовнішнього спостереження. Досить було зафіксувати із зовнішньої позиції систему реакцій індивіда, встановити викликали їх стимули, щоб пояснити поведінку людини. Для поведінкової психології цього було цілком достатньо. Не було потреби пояснювати поведінку людини або тварини внутрішніми причинами - образами, розумовими конструкціями, потребами і мотивами і т.п. Наш життєвий досвід, знання життєвої психології говорять про те, що ми можемо за зовнішніми проявами поведінки людини - жестам, міміці, ході, інтонацій, особливостям дихання, дій, вчинків і т.п. - Судити про внутрішні причини, що їх викликали, про психологічних станах, наміри. Систематичне спостереження повторюваних форм поведінки у даної людини дає підставу для висновку про наявність у нього певних рис характеру, інтересів, нахилів, здібностей і т.п. Інакше кажучи, на рівні життєвої психології не існує дилеми, можна чи не можна за фактами поведінки судити про явища суб'єктивного світу. Тут відповідь однозначно позитивна.
Наукова психологія також ствердно відповідає на це питання. Але відповідає мовою понять. Біхевіоризм запропонував свій варіант відповіді - всю психологію він звів до системи зовнішніх поведінкових реакцій, зробивши непотрібними внутрішні процеси. У межах вітчизняної психології був запропонований інший відповідь, сформульований на основі принципу єдності свідомості та діяльності. Відповідно до цього принципу психіка, свідомість людини вивчається в єдності внутрішніх і зовнішніх проявів. «Взаємозв'язок психіки та поведінки, свідомості та діяльності в її конкретних, від щабля до щабля і від моменту до моменту змінюються формах є не тільки об'єктом, а й засобом психологічного дослідження, опорною базою всієї методики".
Вся складність реалізації принципу єдності свідомості та діяльності в дослідженні полягає у встановленні характеру зв'язки і відносини внутрішніх процесів та зовнішніх проявів. Відношення між ними не даність, але завжди заданість, а тому вона має бути спеціально досліджено. «Загальна задача всіх методів об'єктивного психологічного дослідження полягає в тому, щоб адекватно виявити це ставлення і, таким чином, по зовнішньому перебігові акту визначити його внутрішню психологічну природу». Таким чином, методологічною основою об'єктивного методу в психології є принцип єдності свідомості та діяльності; а областю застосування об'єктивного методу є взаємозв'язок зовнішніх і внутрішніх проявів психології людини.