6.1 Підсумковий модульний контроль.(пмк)

ПМК – 1 здійснюється за темами 1- 5

ПМК - 2 проводиться за темами 6 – 10.

Структурно ПМК складається з 3 – х завдань:

Перше – теоретичні питання;

Друге – тести;

Тестове завдання.

6.2 Критерії оцінювання пмк:

Оцінюється за 50-бальною шкалою:

ПМК – 1 – 25 балів;

ПМК – 2 – 25 балів.

за 1 теоретичне завдання – повна відповідь - 10 балів;

за 2 завдання (тести) – 10 балів;

за 3 завдання (тестове завдання) – 5 балів.

Методи активізації навчального процесу

Семінари дискусії

1.Дискусія «Що і як вивчає наука про політику»

У політичній науці склалося декілька підходів до визначення її предмета і методів дослідження.

Відповідно до першого – інституціонального – коло інтересів політології обмежується формальною діяльністю різних політичних інститутів: держави, політичних партій, груп інтересів та інше. У зв’язку з цим науку про політику цікавить структура цих інститутів, політико – правові норми, які регулюють їх діяльність, а також публічна політика, яка розробляється та здійснюється цими інструментами. Виходячи з цього тлумачення, слід вважати, що найбільша увага приділятиметься опису формальних функцій політичних інститутів, порівнянню конституцій та інших правових норм.

В іншому підході – біхевіористському – зроблено аспект на дослідження політичної поведінки, реальних процесів вироблення та прийняття політичних рішень. Таким чином, відхиляється необхідність вивчення політичних інститутів та увага переноситься на інтереси, мотиви і потреби індивідуальної політичної поведінки. Одним з головних завдань політичної науки біхевіористи вважають пояснення подій та змін, що здійснюються. Свої висновки, як вважають прихильники цього напрямку. політологія будуватиме на основі емпіричних методів, збору та обробки великої кількості статистичних даних, на перевірці точності і застосування методів дослідження, що використовуються. Тому за рамками політології залишаються такі науки, як політична філософія, політична соціологія, історія політичних учень.

Для інтегративного підходу характерно поширювальне тлумачення предмета політології. Для нього включено й історію політичної думки, і проблеми взаємовідносин суспільства і держави, і інституціональний аспект політики, і психологія політики, і порівняльний аналіз різних політичних об’єктів. Даний підхід орієнтується на використанні багатоманітності кількісних та якісних методів політичного аналізу. Таким чином, у структуру політичної науки включено багато суміжних дисциплін: політичну філософію, політичну антропологію, політичну соціологію, політичну психологію та інше.

Спробуйте обміркувати у навчальній групі, який саме підхід є найбільш плідним: у чому виявляються достоїнства та недоліки кожного підходу? Які проблеми повинні ввійти до кола інтересів політології, а які – ні? Якими методами може і повинна користуватися політична наука?

2. Дискусія «Демократія – майбутнє людства чи явище західної «цивілізації?»

У сучасній політології існує точка зору, що демократія не є універсальною формою політичної системи і перспектива її розповсюдження на незахідний світ викликає сумнів. Іншою точкою зору є теорія, згідно з якою демократія є обов’язковим результатом соціально-економічного і політичного розвитку. Аргументи та докази прихильників обох підходів наводяться у формі такого діалогу:

А: «Демократія – найліпший і найвищий тип політичного режиму, це підсумок розвитку цивілізації. При демократії права людини є гарантованими, забезпечено розквіт і добробут суспільства. Я вважаю, що у кінцевому підсумку до демократії прийдуть усі народи, раніше чи пізніше вона утвердиться у всіх державах».

Б: «Я вважаю, що ви схиляєтесь до сильного піднесення демократії. Вона дійсно забезпечує захист прав людини, але не гарантує добробут суспільству. Серед демократичних держав є як економічно розвинуті, так і економічно відсталі. Хочу також відзначити, що демократичні режими вперше були сформовані у державах, які відносяться до західної цивілізації. У країнах незахідного світу домінують авторитарні режими. Причому темпи їх економічного росту демократичних країн, а результати є дуже вражаючими.».

А: «Думаю, що саме економічний розвиток та економічне зростання призведуть багато країн до демократії».

В: «Я не можу поділити вашого оптимізму. Поряд з економічними факторами на характер і природу політичного режиму також впливають соціокультурні, цивілізаційні фактори, традиції і менталітет суспільства. Невже ви вважаєте, що демократія може вижити в іншому соціокультурному середовищі?»

А: «З вашої точки зору демократичний шлях для незахідних країн не є можливим? То якою ж має бути доля України?»

В: «Я не тільки хочу сказати, що кожна держава породжує режим, який має бути відповідним його соціокультурним основам. Якщо це і буде демократія, то її риси, конфігурація, а можливо й механізми, не будуть точними копіями західних моделей. Що стосується України…» (тут розмова закінчується).

Проаналізуйте висловлені позиції. Сформулюйте свою точку зору про перспективи розвитку демократії. Чи є реальним формування демократії в Україні?»

Самостійна робота студентів

Теми, які виносяться для самостійного опрацювання студентами:

1.Порівняльна та прикладна політологія

2.Мораль і політика

3.Основні напрямки розвитку української політології

4.Конституція України про виконавчу, законодавчу та судову влади

5.Громадянське суспільство: ідейні витоки та основні етапи формування

6. Особливості розвитку громадянського суспільства в Україні

7.Теорії правової держави: витоки та сучасні концепції

8. Права людини: історія та сучасність

9.Опозиція та її роль у політичному житті

10.Сутність и типи політичної поведінки, політична участь

11.Особливості процесу політичної соціалізації в Україні

12.Неоконсерватизм: цінності, ідеї, політика

13.Специфіка соціал-демократичної ідеології

14. Політичний лібералізм: минуле та сучасність

15. Марксизм: теорія і практика

16. Політичний розвиток: поняття і критерії

17.Конфлікт як соціальне явище

18. Політичні конфлікти: сутність, види та засоби вирішення

19.Способи та методи регулювання міжнародних конфліктів

20.Політична глобалістика: предмет і категорії

21.Україна в контексті глобалізаційних процесів