4.5. Роль кліматичних умов для організації туризму

Вплив клімату на організм людини називають біокліматом. Біокліматичні параметри комплексно впливають на організм людини. До основних біокліматичних параметрів відносяться наступні: сонячна радіація, температура повітря, атмосферний тиск, напрям та швидкість вітру, вологість повітря та опади.

Сонячна радіація. Сонячна радіація складається з двох складових – видимого (світлового) випромінювання і невидимого (ультрафіолетового) та інфрачервоного) випромінювання. Кількість сонячної радіації вимірюється в калоріях.

Для туризму найбільше значення мають світловий та ультрафіолетовий режими сонячної радіації. Величина світлового випромінювання, при якій проводять різні туристичні заняття, визначається протяжністю сонячного світла. В північних широтах протяжність сонячного сяйва в літній період є недоліком, а в період полярної ночі при відсутності сонячного світла туристичні заняття практично неможливі.

Медико-кліматичні характеристики ультрафіолетового та світлового режимів територій, розміщених в різних широтах, наведені в таблиці 4.4.

Таблиця 4.4.

Медико-кліматична характеристика ультрафіолетового режиму [54,С. 5]

Середня широта, град.	УФ-режим	Комфортність
Більше 67,5	Довготривалий період з УФ дефіцитом	Дратівливий режим, активний дискомфорт
67,5…62,5	Нестача УФ взимку	Тренувальний режим, зимовий дискомфорт
62,5…57,5	Незначний дефіцит УФ взимку	Бережливий режим, незначний зимовий дискомфорт
57,5 – 52,5	Оптимальний	Бережливий режим, комфортний режим
52,5 – 47,5	Незначний надлишок УФ влітку	Бережливий режим, незначний дискомфорт
47,5 …42,5	Надлишок УФ влітку	Тренувальний режим, літній дискомфорт
< 42,5	Надмірний надлишок УФ влітку	Дратівливий режим, активний дискомфорт

Таблиця 4.5.

Медико-кліматична характеристика світлового режиму [54, С. 35]

Параметр	Режим впливу
	Дратівливий ( 1 бал)	Тренувальний (2 бали)	Лояльний ( 3 бали)
Кількість годин сонячного сяйва за рік	Менше 1700	1700…2000	2000…2500
Кількість днів без сонця за рік	Більше 140	100…140	60…100
Кількість годин сонячного сяйва за червень	Менше 280	280…300	300…340
Кількість днів без сонця за червень	Більше 3	2…3	1…2
Кількість днів без сонця	Більше 25	20…25	10…20

Під впливом ультрафіолетового випромінювання в організмі людини виробляється вітамін Д. При обранні місця для відпочинку слід звертати увагу на надлишок ультрафіолетового випромінювання. Мешканцям середніх широт відпочинок на півдні слід проводити у весняні та осінні місяці. При нестачі ультрафіолетового випромінювання взимку їх поповнюють постійним опроміненням в фотаріях [54].

Нижче наведена характеристика біологічної активності сонця в залежності від висоти сонця над горизонтом в полудень.

Характеристика біологічної активності Сонця	Висота Сонця над горизонтом в полудень, град.
Слабка (УФ дефіцит) – ультрафіолет не досягає земної поверхні …………..	Менше 25
Помірна ……………………………….	25…45
Сильна ………………………………..	45…60
Надмірна ………………………………	Більше 60

Температура повітря. Важливим показником є температура повітря, що виміряється в градусах за Цельсієм (⁰С). Найчастіше використовують при температурних показниках – середньорічну температуру, середню температуру найтеплішого місяця та найхолоднішого місяця в році.

Для кожного регіону визначається абсолютний максимум та абсолютний мінімум температури повітря. Зменшення температури від екватора до полюсів визначається зміною кута падіння сонячних променів.

Для розвитку рекреації та туризму температура повітря характеризується протяжністю наступних періодів: безморозного, сприятливого для літньої рекреації,купального, а також тепловідчуттям людини в холодні та теплі періоди. Період, сприятливий для зимової рекреації, встановлюється тоді, коли середньодобова температура повітря досягає -5⁰С (проте не нижче -25⁰С). При такій температурі можливі всі види зимового відпочинку. Період, сприятливий для літньої рекреації, визначається числом днів із середньодобовою температурою вище 15⁰С, коли також можливі всі види літнього відпочинку [55., ст. 87].

В оцінках впливу клімату на організм людини виходять, перш за все, із характеристики її теплообміну, виділяючи відповідно комфортний, субкомфортний (відносно сприятливий) та дискомфортний (несприятливий) клімат (табл. 4.6.).

Таблиця 4.6.

Медико-кліматична характеристика температури повітря [55 ]

Параметр	Режим впливу
	Дратівливий	Тренувальний	Лояльний
Протяжність без морозного періоду, дні	Менше 90	90…280	180…240
Протяжність зимового періоду, дні	Менше 60	120…90	120…150
Протяжність дискомфортного періоду з переохолодженням, дні	Більше 20	10…20	Менше 10
Протяжність літнього періоду, дні	Менше 60	60…90	Більше 90
Протяжність дискомфортного періоду з перегрівом, дні	Більше 20	15…20	Менше 15
Повторюваність комфортних умов за літній період, %	Менше 11; Більше 30	11…20	21…30
Протяжність купального сезону, дні	Менше 60	60…90	Більше 90

Застосовують різні методи розрахунку теплового балансу організму та низку комплексних показників, що характеризують вплив клімату на людину.

Тепловідчуття людини визначається сукупним впливом наступних трьох компонентів: температури, вологості повітря та швидкості вітру. При рекреації важливо враховувати термічний дискомфорт, що проявляється перегрівом в літній та переохолодженням в зимовий періоди.

Атмосферний тиск. Атмосферний тиск вимірюється в міліметрах ртутного стовпчика (мм. рт.ст.) або гектопаскалях (Гпа). В середньому на рівні моря на широті 45^0, при температурі повітря 0⁰С атмосферний тиск складає приблизно 760 мм рт ст. і вважається нормальним.

Атмосферний тиск безперервно змінюється у зв’язку із зміною температури та переміщення повітря. Протягом доби він два рази (вранці і ввечері) підвищується і два рази знижується (після опівдня і після опівночі).

Повітряні маси відрізняються одна від одної властивостями, тому вони постійно переміщуються в горизонтальному та вертикальному напрямках. Це спричинено нерівномірним нагріванням Землі і, як наслідок, різницею атмосферного тиску. Ця різниця формує загальну циркуляцію атмосфери (систему горизонтальних і вертикальних повітряних течій). Створюється загальна циркуляція атмосфери під впливом неодинакової сонячної радіації різних широт на суші і на морі, що ускладнюється обертанням Землі та процесами хвилеутворення.

Напрям та швидкість вітру. Вітер – це важливий прояв загальної циркуляції атмосфери – горизонтальний рух повітря відносно земної поверхні. Вітри виникають в результаті різниці атмосферного тиску. Чим більша ця різниця, тим сильніший вітер. Повітря переміщується із областей високого тиску в області низького тиску, проте через поворотне прискорення відхиляється від заданого напрямку (вправо в північній півкулі і вліво –в південній).

Вітер характеризується швидкістю та напрямом. Швидкість визначається в м/с і км/год. Середня швидкість біля земної поверхні складає 5…10 м/с. Швидкість вітру можна оцінювати в балах. Така система запропонована англійським адміралом Ф. Бофортом і називається шкалою Бофорта. Швидкість вітру змінюється в широких межах: від повного штилю (0…0,5 м/с) до шторму (більше 15…20 м/с) та урагану (більше 30 м/с).

При швидкості вітру більше 7…8 м/с зазвичай не рекомендується проводити туристичні заняття.

Під повітряною масою розуміють великий об’єм повітря в тропосфері, що володіє визначеними загальними властивостями (температурою, волого місткістю, динамікою та ін..). Повітряні маси рухаються в загальній циркуляції атмосфери як одне ціле. Виділяються чотири типи повітряних мас: екваторіальні, тропічні, помірні та арктичні (антарктичні). В кожному типі повітряних мас виділяють також континентальні та морські повітряні маси, що відрізняються за вмістом вологи.

Якщо повітряні маси рухаються у більш вологі широти або на більш холодну поверхню, їх називають теплими, так як вони приносять потепління. Якщо повторні маси рухаються в більш нижчі широти або на теплішу поверхню, їх називають холодними. Перехідна зона в атмосфері між двома повітряними масами з різними властивостями отримала назву атмосферного фронту. Ширина атмосферного фронту складає декілька десятків кілометрів, а ат товщина - декілька сотень метрів.

Атмосферні фронти поділяються на циклонічні (теплі і холодні) і кліматичні. Виділяють три типи атмосферних фронтів – тропічний (північний і південний), що розділяє екваторіальні та тропічні повітряні маси; помірний (їх також два), що розділяє помірні та тропічні повітряні маси; арктичний (антарктичний), що розділяє арктичну (антарктичну) та помірну зони. З їхнім проходженням пов’язані контрастні зміни погоди, що супроводжуються перепадами температури, вологості, тиску повітря, випаданням опадів та іншими явищами.

Нисхідний потік холодного повітря, що утворює на земній поверхні область підвищеного тиску, називається антициклоном. Висхідний потік пониженого атмосферного тиску, називається циклоном. Циклони приносять теплу та дощову погоду, антициклони – ясну та суху погоду з високими температурами влітку і сильними морозами взимку.

Людина реагує на різні зміни погоди, особливо атмосферного тиску, вологості та температури. Виділяють особливий тип метеозалежних людей, хоча будь-яка людина є метезалежною, тільки ця залежність в кожного проявляється по- різному.

Люди, що страждають порушеннями артеріального тиску, захворюваннями серцево-судинної та дихальної систем, по-різному реагують на ці зміни. Механізм впливу зміни температури та тиску на організм людини визначається коливаннями густини кисню в повітрі, що залежить від цих двох величин, а вміст кисню обумовлює окислювальні процеси в організмі людини. На різні перепади густини кисню організм людини болісно реагує (наприклад, виникає так звана гірська хвороба).

Вологість повітря та атмосферні опади. Вологість повітря – це кількість водяної пари в повітрі. Максимальна кількість водяної пари може містити повітряна маса, сформована над водною поверхнею при високих температурах. Зазвичай вологість повітря більша вдень ніж вночі, протягом року найбільша вологість спостерігається влітку, а найнижча – взимку. Межа вмісту водяної пари в повітрі при заданій температурі називається максимальною вологістю (Е).

Вологість повітря буває абсолютна та відносна. Абсолютна вологість повітря визначається кількістю водяної пари (г), що міститься в 1м2 повітря.

Відносна вологість повітря – співвідношення реальної кількості вмісту в повітрі водяної пари до максимально можливого його вмісту при даній температурі. При 100%-ій відносній вологості відбувається випадіння опадів. Повітря, що має максимальну вологість, називається насиченим [55].

Відчуття людиною вологості повітря пов’язане з відносною вологістю повітря, абсолютну вологість людина не відчуває. З туристичною метою є важливою відносна вологість в денний період. Взимку майже всюди відносна вологість висока (80-90%). В теплий період спостерігаються значні добові коливання вологості (від 80% вночі до 50…60% вдень). Інколи в особливо «сухі» дні вологість знижується до 30 % і менше. Для здоров’я людей відносна вологість найбільш сприятлива в межах 40…60%.

З абсолютною вологістю пов’язане таке дискомфортне явище, як духота, що виникає в теплий період року. Вона часто дуже важко переноситься, якщо супроводжується термічним перегрівом – розвивається гігротермічний дискомфорт. Духота важко переноситься людьми, які мають захворювання серцево-судинної системи, бронхіальну астму.

Атмосферні опади – продукти конденсації водяної пари, що випадають з хмар у вигляді дощу, паморозі, граду, крупи, снігу тощо. Опади розрізняються за фізичним станом – рідкі (дощ) і тверді (сніг, крупа, град). За характером випадіння опади бувають: зливові (інтенсивні, не затяжні, захоплюють незначну площу), обложні (середньої інтенсивності, рівномірні, довготривалі, можуть продовжуватись декілька діб, захоплюючи значні території), моросячі (дрібнокрапельні, підвішені в повітрі). Характер випадання опадів дуже важливий для проведення туристичних занять.

Коли випадає більше 3 мм опадів вдень, день вважається дощовим. Дощові дні перешкоджають туризму та відпочинку. Інколи зливові дощі, особливо після затяжної спеки, не заважають відпочинку та освіжають повітря (при умові їхньої короткотерміновості).

Оцінка впливу біоклімату на організм людини. Біоклімат виявляє як позитивний так і негативний вплив на організм людини.

Люди пристосовуються до визначених кліматичних умов тої чи іншої місцевості. Пристосованість людини до певних кліматичних умов називається адаптацією. При зміні кліматичних умов організм людини відчуває значні адаптаційні навантаження, яких людині слід уникати. При організації відпочинку і лікування необхідно враховувати та вибирати сезон, коли рівень адаптаційного навантаження буде найменшим.

Звикання людини до нових кліматичних умов проходить поступово, протягом відповідного часу, що називається адаптаційним періодом. Він може продовжуватись від декількох днів до місяця. Крім кліматичних відмінностей необхідно враховувати відмінності в годинникових поясах – часову адаптацію. При різкій зміні біологічного циклу розвивається десинхроноз [55].

У жителів міст, що перебувають в умовах штучного мікроклімату (житло, одяг), механізми адаптації значно ослаблені. Відпочинок та лікування міських мешканців в природних умовах значно підвищує стійкість їхнього організму до несприятливого впливу зовнішнього середовища.

Метод оцінки впливу біоклімату на організм людини був розроблений в 1988р. в Центральному інституті курортології СРСР (зараз Центр медичної реабілітації і фізіотерапії в Росії). Усі біокліматичні параметри оцінювались по мірі їхнього сприятливого впливу на організм людини. При цьому несприятливі фактори, що виявляють підвищене навантаження на адаптаційні системи організму людини, були названі дратівливими; фактори, що призводять до менш вираженої напруги у пристосуванні організму людини, - тренувальними; фактори, сприятливі для всіх без винятку людей, в тому числі і для ослаблених хворих, - лояльними.

Особливості клімату України

Кліматичні умови України підпорядковуються зональності території, чітким сезонним контрастам різних кліматичних елементів, зростанню континентальності з північного заходу на південний схід. Крім того, простежується відмінності кліматичних показників в гірських районах та на узбережжі морів. В усі сезони року та в усіх кліматичних зонах України можна застосовувати аеротерапію та геліотерапію. У зв’язку з наявністю приморських регіонів України є можливість використовувати таласотерапію як один з основних методів кліматичного лікування, пов’язаного з перебуванням біля моря [86].

В межах України виділяють декілька рекреаційних регіонів з відмінними кліматичними особливостями. На Півночі та Північному Сході (Волинська, Чернігівська, Сумська області, північні частини Рівненської, Житомирської, Київської та Харківської областей) клімат характеризується значними контрастами мінімальних зимових і максимальних літніх температур.

Клімат Центральної України (Тернопільська, Хмельницька, Вінницька, Черкаська, Кіровоградська, Полтавська, Дніпропетровська, Луганська, південні частини Рівненської, Житомирської, Київської, Харківської, північна частина Донецької області) м’який, з менш виявленими сезонними температурними контрастами.

Південна частина України (Одеська, Миколаївська, Херсонська, Запорізька області та південна частина Донецької області, Крим) вирізняються дуже теплим кліматом, короткою зимою, невеликою кількістю опадів – 300-500 мм на рік, великою кількістю сонячних днів.

Особливо сприятливі кліматичні умови Південного берегу Криму, середня температура січня +4⁰С, липня – 2-4⁰С, кількість сонячних днів сягає 230 на рік.

На заході України, в межах Українських Карпат зима порівняно м’яка, літо – тепле, опадів – 700-800 мм на рік, у горах – 1600 мм на рік. Для регіону характерна висока відносна вологість повітря (80%). У межах цієї кліматичної зони виділяють Передкарпатський і Закарпатський курортні райони.

Сприятливий для лікування та відпочинку клімат південної (Чорноморське узбережжя і Південний берег Криму з субтропічним кліматом середземорського типу) і західної (Українські Карпати) частини території України – важлива передумова організації приморських та гірських курортів, де широко використовується кліматотерапія як основа лікувальних методик. Найсприятливішими територіями України для зимових видів відпочинку є гірські райони Карпат, частково Криму. Тривалість залягання снігового покриву тут становить 5-6 місяців, а його товщина – 10-35 мм. За період з середини листопада до середини квітня спостерігаються найсприятливіші температурні умови. Приблизно 70% днів цього періоду мають сприятливий тип погоди. Період з високим сніговим покривом (10-35 см) становить 75% тривалості періоду зі сприятливими для зимових видів відпочинку і спорту температурними і вітровими режимами. У нагір’ї цей період триває із середни грудня до кінця березня, а в середньогір’ї - з початку грудня до середни квітня. У зв’язку зі сприятливими кліматичними умовами у зимовий період в гірській частині Карпат сформувалось кілька центрів для зимового туризму та відпочинку ( Рахів, Ясіня, Воловець, Подобовець, Славське, Ворохта, Розлуч, Турка та ін.).

Кримські гори меш придатні для розвитку зимових видів спорту і відпочинку, що пов’язано з меншим сніговим покривом, частими відлигами.

О. О. Бейдик оцінив кліматичні ресурси України за наступними показниками: 1) середня температура липня; 2) тривалість періоду з температурою повітря +10⁰С; 3) річна кількість опадів. При оцінці середньої температури липня з 2-х показників до уваги бралися найнижчі показники місяця, що розцінювались як вагоміші (контрастніші), ніж найвищі показники, межа температурної комфортності, її нижній рівень (1 бал). Отже, бралось 1 бал - +16,0…+17,9⁰С; 2 бали - +18,0…+18,9⁰С; 3 бали - +19,0…+19,9⁰С; 4 бали - +20,0…+20,9⁰С; 5 балів - +21,0⁰С…+23,0⁰С. Загалом по території України сприятливі для розвитку літньої рекреації температурні показники (багаторічна середньолипнева температура повітря перебуває у межах +16,0…+23,8⁰С), утім найсприятливішими липневими температурами відзначаються АР Крим, Дніпропетровська, Запорізька, Одеська, Херсонська області (5балів) [3].

Дані щодо тривалості періоду з температурою > 10⁰С оцінювались О. О. Бейдиком теж за 5-бальною системою: 1 бал- 130-150 днів, 2 бали – 150-160 днів, 3 бали – 161-170 днів, 4 бали – 171-190, 5 балів – понад 190 днів. Як засвідчили результати, територію України доцільно вважати сприятливою для літнього оздоровлення, лікування, туризму, адже на території семи областей тривалість періоду з температурою понад 10⁰С становить понад пів року ( Вінницька, Дніпропетровська, Херсонська, АР Крим) або 172-183 дні (Закарпатська, Миколаївська, Полтавська) ; на решті території ( 17 областей) тривалість відповідного періоду становить 155-170 днів. Своєрідним винятком є Чернівецька область, де середня тривалість періоду з температурою понад 10⁰С сягає 131 день.

При оцінці річної кількості опадів з 2-3 показників враховано максимальні, що розцінювалися як вагоміші; межа комфортності, її найнижчий рівень. Це, поруч з іншими аргументами (депресивнішими пахмурними днями, безхмарною погодою) , пояснюється традиційно дещо позитивнішим відношенням населення до сонячних днів, ніж дощових. Отже, 1 бал – 1000-1500 мм, 2 бали – 700-1000 мм, 3 бали – 600-700 мм, 4 бали – 500-600 мм, 5 балів – менше 500 мм [3]. За результатами обрахунків, найбільші бали (4,5) отримали 15 областей, що відповідає кількості опадів 410-590 мм на рік. Найнесприятливішими для розвитку рекреації та туризму за вищевказаним кліматичним показником є області надмірної зволоженості (чотири карпатські області).

Бал оцінки кліматичних ресурсів різних областей України О.О. Бейдик визначає як суму балів оцінки середньої температури липня, річної кількості опадів, тривалості періоду з температурою > 10⁰С. При визначенні балу кліматичних ресурсів виходили з того, що 1 бал – 3-5; 2 бали – 6-7; 3 бали – 8-10; 4 бали – 11-12; 5 балів – 13-15 балів у сумі.

Як засвідчують результати інтегрованої оцінки кліматичних ресурсів автономії та областей України, найбільший бал (5) отримали чотири приморські території (АР Крим, Запорізька, Миколаївська, Херсонська) та одна придніпровська (Дніпропетровська) область; 4 бали – Одеська та Донецька області, 3 - Кіровоградська, Полтавська та Черкаська області і 2 бали – Вінницька та Луганська. Три бали отримали 6 областей і найменшу кількість (1-2 бали) – 7 областей України, що загалом характеризує їх як території надмірного зволоження та відносно низьких температур (Полісся, Карпати).

Загалом слід підсумувати, що кліматичні ресурси України досить різноманітні, проте загалом клімат сприятливий для розвитку рекреаційно-туристичної діяльності, що дозволяє широко використовувати кліматотерапію як один з методів лікування та профілактики різних хвороб урбанізованої цивілізації.