2. Соціально-педагогічні заходи протидії вживанню наркогенних засобів молоддю

Зловживання наркотичними речовинами та психотронними засобами, їх незаконний продаж — багатогранна комплексна соціальна проблема світового масштабу, що потребує термінового розв'язання. За деякими підрахунками, населення планети на незаконну купівлю наркотиків витрачає більше, ніж на їжу, проживання, одяг, освіту та медичне обслуго­вування разом узяті.

Проблема наркоманії набула сьогодні загрозливого характеру і в Україні і має всі риси епідемічного процесу.

Сутність впливу наркогенних речовин полягає у впливі на моральний, психічний, фізичний розвиток людини. Співставлення різних видів иаркотизацій (ііикотиномаиії, алкоманії, наркоманії, токсикоманії) свідчать, що характер залучення до вживання різних видів наркогенних засобів у принципі подібний. Різниця полягає у терміні формування залежності.

Проблема наркотизації у нашій країні вимагає нагального вирішення. Комплексний її аналіз свідчить, що суспільство повинно акцентувати увагу не стільки на боротьбі з наркотизацією населення (медикаментозне лікування, засудження, ізоляція), скільки на проведенні широкомасштабної роботи з профілактики на всіх рівнях соціальних інститутів. У країні слід впроваджувати цілісний системний підхід щодо профілактики та соціально-психологічної корекції адитивної поведінки, що сприятиме формуванню несприятливості до вживання наркогенних речовин, особливо серед підростаючого покоління.

Оскільки ми зосереджуємо увагу на психологічному та соціальио-педагогічному аспекті та попередження хімічних узалежиень в роботі практичного психолога та соціального педагога, то вважаємо за доцільне виділити основні вимоги до спеціаліста, який працюватиме з даною категорією клієнтів:

• по-перше у нього повинна бути сформована власна позиція, щодо вживання наркогенних речовий з метою зміни психологічного стану;

• по-друге він повинен вміти чітко розмежувати в проблемі наркогенних узалежнепь юридичні, медичні, психологічні, соціальні та соц-іальио-педагогічні аспекти.

Ознаки виявлення осіб, які вживають наркогенні засоби

Для успішної протидії розповсюдженню серед населення України наркогенних засобів актуальним є раннє виявлення осіб, особливо підлітків і молоді, які почали вживати наркогенні засоби.

Слід підкреслити, що виявлення їх — справа достатньо складна, тому що майже всі приховують факт вживання наркогенних засобів. У зв'язку з цим у роботі соціального педагога дуже важливим є не тільки бесіда з підлітком, юнаком чи дівчиною, а й огляд тіла, одягу, отримання об'єктивної інформації від батьків, родичів, знайомих, вчителів.

Про вживання наркогенних засобів може свідчити наявність:

— будь-яких таблеток, ампул, порошків та інших медикаментозних препаратів;

— шприців, голок, джгутів;

— різних приладів або їх деталей, що можуть використовуватися для обробки рослин, перегонки та очистки хімічних речовині реактивів, препаратів побутової хімії, що вживаються для миття та очистки;

— специфічного хімічного запаху в повітрі, що видихається, або запах від одежі, шкіри, волосся, рук;

— слідів від ін'єкцій на шкірі та судинах (свіжих чи давніх), особливо па ліктьових згинах, передпліччі лівої руки та ін.

Мотивація зловживання речовинами, які викликають стани зміни психічної діяльності

Окрім того, спостерігається звуження або, навпаки, розширення зіниць, обличчя бліде, червоне, очі тьмяні або з гарячковим блиском. Людина худне. Із зубів сходить емаль, і вони починають безболісно випадати. Нігті обломлюються шарами. Характерними є також „круги під очима" та яскраво червоні губи.

Для визначення формування залежного тину поведінки користуються наступними ознаками (достатньо співпадання п'яти тверджень для діагностики клінічної залежності):

1. нездатність особистості до прийняття рішень без порад інших людей;

2. здатність особистості дозволяти іншим приймати важливі для неї рішення за неї;

3. здатність погоджуватись з іншими через страх бути знехтуваним, навіть при усвідомленні особистістю, що інші не праві, що вони помиляються;

4) складність розпочати самостійно будь-яку справу;

5) здатність добровільно виконувати принизливу або неприємну роботу заради отримання уваги та любові оточуючих;

6) неможливість зносити самотність, вживання значних зусиль, щоб уникнути її;

7) катастрофічне відчуття спустошеності, самотності ігри розриві близьких стосунків;

8) постійний страх бути знехтуваним;

9) уразливість, схильність до сильних хвилювань при найменшій критиці або при прояві легкого незадоволення зі сторони інших.

Поряд з перерахованими ознаками спостерігається схильність до пошуку залежних емоційних переживань, навіть за рахунок серйозного ризику, та нездатність бути відповідальним за будь-які вчинки.

При залежному типі поведінки відбувається своєрідна "втеча" від реальності у вигляді заміни гармонійної взаємодії усіх аспектів дійсності, на концентрацію діяльності у одному напрямку, ігноруючи інші сфери. Згідно концепції N. РезезсЬкіап це виглядає наступним чином:

"втеча в тіло" — заміна традиційної життєдіяльності, спрямованої на сім'ю, кар'єру, хобі, на діяльність, мета якої власна фізична або психічна досконалість. Діяльність носить риси гіперкомиеисації, так зва­на "параноя здоров'я", "пошук та ловля оргазму", захоплення власною зовнішністю, якістю відпочинку та релаксації;

"втеча в роботу" — дисгармонійна фіксація па службових справах та обов'язках, нехтування іншими сторонами життя, т.з. "трудоголізм".

Зміна цінності комунікації формується при виборі поведінки в стилі "втеча в контакти або в самотність", при цьому спілкування, при його поверховості, стає єдиним бажаним засобом досягнення задоволен­ня потреб, або навпаки, кількість контактів зводиться до мінімуму.

Схильність до роздумів, прожектів, при відсутності бажання і нама­гання втілити їх в життя — втеча в фантазії". Втеча від дійсності проявляється у захопленні псевдофілософськими течіями, релігійному фанатизмі, сектантстві.

При вживанні наркогенгшх речовин, які змінюють психічний етап особистості, сприйняття світу, у неї змінюється самооцінка, спостерігається поступове відхилення поведінки в бік формування патологічної залежності від речовини, фетишизація її та процесу вживання та викривлення зв'язків узалежиеиого з суспільством.

Знання мотивації вживання наркотичних речовин є важливим для правильного вибору технології профілактики та роботи з узалежиеними.

Мотивація вживання наркогеиних речовий (за Ц.Королеико, Т. Донських) :

^ Атарактична мотивація — прагнення застосування наркогеиних речовин з метою пом'якшення або усунення явищ емоційного дискомфорту. Речовина, яка викликає сп'яніння, використовується як лікувальний засіб, який знімає симптоми душевного неспокою, таких як страх, тривога, депресія. Саме насиченість негативного фону настрою сприяє вибору на користь найлегшого шляху його усунення. Зняття негативного фону проходить хімічним шляхом, який через багаторазовість застосування призводить до переходу психічної залежності від хім. речовини до фізичної. Атарактична мотивація ведуча при тривожному, обсесивио-фобічному, депресивному, дисфоричному, астенічному, іпохондричному та псих органічному синдромах.

</ Гедонічна мотивація; якщо атарактична мотивація приводить знижений настрій до норми, то гедонічна проявляється в отриманні задоволення, почуття радості на фоні рівного настрою. Особа з адиктивиою направленістю поведінки шукає в хімічних речовинах засіб втечі від реальності в ілюзорний світ насолоди. При цьому перевага надається речовинам, яким властивий ейфоризуючий ефект (швидке піднесення настрою, прояв смішливості, радості, любові до ближнього, легкого досягнення сексуального оргазму, "польоту в непізнане"). Найчастіше застосовується маріхуаиа, опій, морфій, кокаїн, кодеїн, ЛСД.

/ Мотивація з гіперактивацією поведінки близька до гедонічної, але базується на активуючому ефекті хім. речовий. Базовою стає потреба вивести себе із стану пасивності, апатії за допомогою речовий, які викликають високу активність, незвичну рухомість реакцій. До наркотичних речовин, яким властива гіперактивуюча дія відносять маріхуаиу, ефедрин і його похідні, екстазі, кофеїн, нікотин. Пошук гіперсексуальпих відчуттів спонукають особу на вживання наркотичних речовин цього типу, щоб навіть ціною психічного здоров'я вивести себе із стану нудьги та апатії, зняти одноманітність в інтимній сфері.

^ Субмісивиа мотивація — нездатність особи відмовитись від запропонованих наркотичних засобів. Це зумовлено аиаикастичиими або залежними рисами характеру особистості (нерішучість, сором'язливість, конфліктність, тривожність), ири яких особа намагається уникнути ситуацій засудження, наприклад, вживання алкоголю "за компанію", або через страх опинитися поза референтною групою, бути вигнаним з неї, стати "білою вороною".

/ Псевдокультурпа мотивація — базується на світогляді особистості та її естетичних пристрастях. Особа розглядає вживання алкоголю та наркотичних речовин, як "вишуканість смаку", "приєднання до кола обраних". Важливим є не вживання п'янкої речовини, а демонстрація цього оточуючим. Найчастіше зустрічається ири істеричних та демонстративних патохарактерологічних розладах.

Психологічні аспекти формування наркогенної залежності

На сьогоднішній день вважається, що психологічні причини алкогольного і наркотичного узалежнення знаходяться, по-перше — в ілюзорних можливостях задоволення бажань та вирішення конфліктів (яке дає почуття сп'яніння), по-друге — в тих психологічних та соціальних умовах, які штовхають людину на цей шлях.

Важливе значення у формуванні пренаркотичної особистості належить психічному інфантилізму який проявляється у несамостійності прий­няття рішень, нездатності опиратися впливу ззовні, зниженій критичності до себе, вразливості. Традиційно виділяють наступні особистісні фактори виникнення иаркогешюго узалежиення у підлітків:

1. підвищені, відносно благополучних ровесників, толерантність до несприйнятливої поведінки, критичне ставлення до соціальних інститутів (школи, сім'ї), відчуженість від них, легке сприйняття нових ідей та вражень, захоплення мистецтвом, імпульсивність;

2. занижені, відносно благополучних ровесників, цінність досягнень, очікування академічних успіхів, релігійність, конформізм, почуття психологічного благополуччя;

3) екстернальний локус контролю та занижена самооцінка.

Так наприклад, С.Білоусов в анамнезі наркогенню узалежиених підлітків, поряд з іншими факторами, виділяє:

1. виховання у неповній сім'ї;

2. постійна зайнятість одного з батьків (відрядження, трудова завантаженість);

3. відсутність інших дітей в сім'ї [1].

Дослідник цієї проблеми Б.Уільямс відмічає характерну подібність сімей наркозалежних, а саме:

а) батько відсутній, або має слабкий характер;

б) над турботлива, поступлива, або, навпаки, авторитарна мати;

в) конфлікти, ворожість між батьками;

г) непослідовність поведінки, відсутність стримуючого фактору;

д) нереальні прагнення батьків відносно власних дітей. Вітчизняні (В.Мепделевич) психологічні дослідження сімей, в яких

формується наркозалежність підлітка, дозволяють зробити висновок, що існує характерний психологічний тип батька наркомана, так званий "наркогеиний батько". Для нього характерні завищені вимоги до себе та оточуючих (особливо до дружини та дітей), трудоголізм, небажання рахуватись з індивідуальними, віковими особливостями інших, ситуативними моментами, емоційна холодність в поєднанні з жорсткістю, навіть жорстокістю, схильність до конкурентної боротьби, гіиерактивність, велика кількість соціальних контактів, які носять поверхневий характер і не супроводжуються бажанням зрозуміти та емоційно прийняти співрозмовника.

Таким чином, дослідження сімей, в яких у дітей-підлітків діагностується наркозалежність, свідчить, що адиктивні форми поведінки властиві не тільки пацієнту, а, як правило, і одному з батьків (частіше, батьку). Тому, слушно припустити, що формування хімічної залежності базується на родинному адиктивному патерні. І серед більшості вчених, па сьогодні, переважає думка, що наркотична речовина є своєрідним компенсуючим фактором, який сприяє подоланню особою психологічних проблем та дезадаптації, тобто структура особистості, в певній мірі, знаходиться у взаємозв'язку з різновидністю наркотика. Тобто відношення людина-наркотик зумовлюють вибір наркотика. Безумовно, більшість наркозалежних віддає перевагу саме такій наркотичній речовині, якій властиво задоволення деяких головних потреб їх особистості.

Тому вибір стратегії психотерапевтичної та соціальио-педагогічної роботи з иаркозалежпими залежить від знання і врахування соціальним педагогом феноменів формування иаркозалежності, стадії хвороби, швидкості розпаду особистості при вживанні різних наркогенних речовий.