Тема : Грошово-кредитна система Німеччини
Становлення та розвиток грошової системи Німеччини.
Німецький федеральний банк в системі регулювання грошово-кредитних відносин.
Фінансові посередники ФРН.
Грошово-кредитна політика Бундесбанку.
1. Історичний розвиток грошової системи
До 70-х років XIX століття Німеччина не мала єдиної грошової системи. До того часу на її території налічувалося понад 20 держав та князівств, які використовували сім різних монетних систем. Ці системи, за винятком бременської, базувалися на срібному монометалізмі.
У результаті політичного об'єднання Німеччини на початку 70-х років XIX століття утворюється єдина грошова система. У 1871 - 1973 рр. Німеччина перейшла до золотого монометалізму.
На початку Першої світової війни було припинено обмін банкнот на золото і відмінено золотомонетний стандарт. За час війни купівельна спроможність марки впала більш ніж у трильйон разів порівняно з довоєнним рівнем.
1923 року була проведена грошова реформа, що передбачала обмін нових рейхсмарок на старі марки у співвідношенні 1 нова : 1 трильйон старих марок. У Німеччині ввели золотодевізний стандарт. Норма забезпечення банкнотної емісії золотом та валютою була встановлена в розмірі 40%.
Світова економічна криза 1929 - 1933 рр. призвела до краху золотодевізного стандарту та утворення системи кредитних грошей у Німеччині. З того часу і до кінця Другої світової війни забезпеченням банкнотної емісії слугували здебільшого комерційні та казначейські векселі (золото та валюта вважалися забезпеченням лише формально).
Безперервне зростання військових витрат викликало постійне збільшення емісії грошей. За рахунок державного боргу профінансовано половину витрат Німеччини під час війни. На кінець 1944 року 71 % державного боргу розміщувався в кредитній системі.
У червні 1948 року на західнонімецьких землях провели грошову реформу. Нові марки обмінювали на старі у співвідношенні 1:10, за винятком 60 марок на одного жителя, що обмінювалися за номіналом. 70% банківських рахунків було відразу анульовано, 20% переведено в депозитні сертифікати (з терміном погашення 20 років) і лише 10% перераховано в нову грошову одиницю.
Ефект реформи був надзвичайно високий - отримавши повноцінну грошову одиницю, економіка країни почала працювати, стабілізувався грошовий ринок, почався процес економічного відтворення і розвитку.
Після 1949 року марка жодного разу не девальвувала, навпаки, 9 разів проводилась її ревальвація: у 1960-х стосовно до долара, у 1970-х - щодо СПЗ та валют європейських країн, у 1980-х віносно до ЕКЮ та всіх європейських валют. і
Ревальвації марки сприяли посиленню впливу марки на європейську інтеграцію та експорт капіталу із ФРН. У 1950 - 1980-х роках платіжний баланс ФРН здебільшого мав позитивне сальдо, що зумовило зростання золотовалютних резервів Бундесбанку і зробило марку однією з провідних резервних валют.
Німеччина була одним з основних ініціаторів створення Європейського валютного союзу і запровадження єдиної європейської валюти. Тому з січня 1999 року країна вступила у третю фазу валютної інтеграції, впровадивши євро в безготівковий обіг, а з березня 2002-го євро став єдиним платіжним засобом на території Німеччини. Німецька марка припинила своє існування, а грошова система Німеччини стала частиною єдиної європейської грошової системи.