- •Тема 5. Шкільництво та педагогічна думка у Європі XVII-XVIII ст. 26
- •Тема 6. Розвиток школи і педагогіки у зарубіжних країнах у XIX ст. 31
- •Тема 7. Реформаторська педагогіка зарубіжних країн у кінці XIX — XX ст. 40
- •Тема 8. Виховання, школа і педагогічна думка Київської Русі 45
- •Тема 9. Розвиток освіти і педагогічної думки в епоху українського Відродження (XVI- перша пол. XVIII ст.) 49
- •Тема 15. Відродження національної системи виховання, школи і педагогіки в період становлення незалежної України у кінці XX- початку XXI ст. 99
- •1. Вступ до курсу «Історія педагогіки»
- •1.1. Значення, предмет, завдання та структура навчального курсу «Історія педагогіки»
- •1.2. Принципи історії педагогіки
- •1.3. Джерела історії педагогіки
- •Розділ I. Історія зарубіжної школи і педагогіки Тема 1. Виховання у первісному суспільстві
- •1.1. Основні теорії походження виховання
- •1.2. Особливості виховання на різних етапах розвитку первісного суспільства
- •Тема 2. Виховання, школа і зародження педагогічної думки в державах Стародавнього Світу
- •2.1. Виховання та навчальна практика у країнах Стародавнього Сходу
- •2.2. Виховання й шкільна освіта в державах Стародавньої Греції. Освіта епохи еллінізму
- •2.3. Зародження педагогічної теорії у філософських вченнях древньогрецьких мислителів
- •2.4. Виховання, школа і педагогічна думка у Стародавньому Римі. Педагогічні ідеї м.Ф.Квінтіліана
- •Тема 3. Розвиток школи, виховання і педагогічних ідей у середньовічній Європі, в епоху Відродження та Реформації
- •3.1. Особливості освітньо-виховної практики та педагогічної думки в епоху Середньовіччя
- •3.2. Схоластика і її вплив на зміст і методику навчання
- •3.3. Розвиток університетської освіти в епоху середньовіччя
- •3.4. Школа I педагогічна думка у Європі в епоху Відродження
- •3.5. Реформація. Єзуїтське виховання
- •Тема 4. Педагогічна система Яна Амоса Коменського
- •4.1. Практична і теоретична діяльність я. А. Коменського
- •4.2. Формування й основні риси світогляду я. А. Коменського
- •4.3. Загальнопедагогічні ідеї я. А. Коменського
- •4.4. Вчення я.А.Коменського про школу
- •4.5. Організація навчання. Обґрунтування класно-урочної системи
- •4.6. Дидактичні погляди я.А.Коменського
- •4.7. Вимоги до підручників. Підручники я.А.Коменського
- •4.8. Питання виховання та шкільної дисципліни у працях я.А.Коменського
- •4.9. Я.А.Коменський про вчителя та вимоги до нього
- •Тема 5. Шкільництво та педагогічна думка у Європі XVII-XVIII ст.
- •5.1. Англійська педагогіка XVII ст. Педагогічна концепція Дж.Локка
- •5.2. Французьке просвітництво XVIII ст.
- •5.3. Педагогічні ідеї Жан-Жака Руссо
- •5.4. Проблеми народної освіти у період французької революції кін. XVIII ст.
- •5.5. Народна освіта у країнах Західної Європи XVII-XVIII ст. Моніторіальна система Белл-Ланкастера
- •Тема 6. Розвиток школи і педагогіки у зарубіжних країнах у XIX ст.
- •6.1. Педагогічні погляди і діяльність й.Песталоцці
- •6.2. Розвиток філантропізму і неогуманізму у Німеччині
- •6.3. Педагогічна система а.Дістервега
- •6.4. Педагогічна теорія Йогана Фрідріха Гербарта
- •6.4. Педагогічна теорія Йогана Фрідріха Гербарта
- •6.6. Педагогічне вчення Фрідріха Фребеля
- •6.7. Прогресивна педагогіка Росії у XIX- поч. XX ст. (л.Толстой, п.Лесгафт, с.Шацький)
- •Тема 7. Реформаторська педагогіка зарубіжних країн у кінці XIX — XX ст.
- •7.1. Нові тенденції у педагогічній теорії і практиці зарубіжних країн у кін. XIX – поч. XX ст.
- •7.2. Характеристика основних наукових напрямків у зарубіжній реформаторській педагогіці кін. XIX – XX ст.
- •7.2.1. Педагогіка “вільного виховання“
- •7.2.2. Експериментальна педагогіка. Педологія
- •7.2.3. Педагогіка прагматизму
- •7.2.4. Педагогіка “громадянського виховання“ і “трудової школи“
- •7.2.5. Теорія “нового“ виховання і “нових шкіл“
- •Розділ II. Історія української школи і педагогіки Тема 8. Виховання, школа і педагогічна думка Київської Русі
- •8.1. Виховання дітей у східних слов’ян
- •8.2. Виникнення й розвиток письма у східних слов’ян
- •8.3. Розвиток освіти й шкільництва в Київській Русі
- •8.4. Педагогічна думка Київської Русі
- •8.5. Розвиток шкільництва в Галицько-Волинській державі
- •Тема 9. Розвиток освіти і педагогічної думки в епоху українського Відродження (XVI- перша пол. XVIII ст.)
- •9.1. Загальна характеристика розвитку шкільництва
- •9.2. Виникнення і розвиток братських шкіл в Україні
- •9.3. Зародження вищої освіти в Україні
- •9.3.1. Перші вищі навчальні заклади в Острозі і Києві
- •9.3.2. Острозька школа-академія
- •9.3.3. Києво-Могилянська академія
- •9.4. Розвиток шкільництва на терені Запорозької Січі
- •9.5. Особливості розвитку освіти Лівобережної і Правобережної України у 2 пол. XVII- 1 пол. XVIII ст.
- •9.6. Розвиток педагогічної думки
- •Тема 10. Розвиток української педагогіки й шкільництва у другій половині XVIII — першій половині XIX ст.
- •10.1. Система освіти в Україні під Російською імперією
- •10.2. Розвиток освіти на Правобережній та Західній Україні
- •10.3. Розвиток педагогічної думки
- •Тема 11. Педагогічна система Костянтина Дмитровича Ушинського
- •11.1. Практична і теоретична діяльність, світогляд
- •11.2. Теоретичне обґрунтування педагогіки
- •11.3. Принцип народності виховання
- •11.4. Дидактичні погляди
- •11.5. Проблема гармонійного розвитку і виховання особистості
- •11.6. Ушинський про вчителя і його підготовку
- •Тема 12. Розвиток української педагогіки й шкільництва у другій половині XIX — на поч. XX ст.
- •12.1. Освіта на територіях підросійської України
- •12.2. Освіта на західноукраїнських землях
- •12.3. Боротьба українського народу за національну освіту й рідну мову
- •12.4. Розвиток педагогічної думки
- •Тема 13. Розвиток освіти й шкільництва в Україні у XX ст.
- •13.1. Шкільництво в Українській державі 1917-1919 рр.
- •13.2. Освіта у перші роки становлення радянської влади в Україні (1917-1920 рр.)
- •13.3. Розвиток українського шкільництва у період між першою і другою світовими війнами
- •13.4. Українська школа в роки другої світової війни і в повоєнний час
- •Тема 14. Розвиток української педагогічної науки у XX ст.
- •14.1. Просвітницька діяльність і педагогічні погляди діячів української революції (м.Грушевський, і.Стешенко, с.Русова)
- •14.2. Педагогічні погляди і діяльність п.Блонського
- •14.3. Педагогічна діяльність і теоретична спадщина а.Макаренка
- •14.4. Педагогічна спадщина г.Ващенка
- •14.5. Педагогічна діяльність і теоретична спадщина в.Сухомлинського
- •Тема 15. Відродження національної системи виховання, школи і педагогіки в період становлення незалежної України у кінці XX- початку XXI ст.
- •15.1. Демократизація суспільного життя в Україні у середині 80-х років та початок відродження національної школи. Закон України “Про освіту”
- •15.2. Концепція середньої загальноосвітньої школи в Україні
- •15.3. Державна національна програма “Освіта” (“Україна XXI століття”)
3.4. Школа I педагогічна думка у Європі в епоху Відродження
Під Відродженням умовно розуміють епоху культурного й ідеологічного розвитку ряду країн у Західній i Центральній Європі, яка охоплює історичний період XIV-XVI ст. і характеризується високим підйомом у науці, літературі, мистецтві. Європейське Відродження почалося в Італії у XIV ст., а звідти перейшло до Франції i в інші країни. Спочатку ця епоха усвідомлювалась як звільнення від впливу церкви, розрив з середньовічним релiгiйно-схоластичним світоглядом та звернення поглядів до античної культури. Звідси i назва: “Відродження“, “Ренесанс“.
Характерною ознакою культури Відродження стають ідеї гуманізму, у зв’язку з якими формується новий погляд на світ i людину. Гуманізм витісняє середньовікову аскетичну доктрину, протиставивши теології світську науку, поставивши у центр уваги людину, яка в ідеалі повинна бути життєрадісною, сильною духом i тілом, яка має право на земну радість i щастя.
Ідеї гуманізму проникають i в тогочасну педагогіку, яку ще називають гуманістичною педагогікою.
Педагоги-гуманісти піддали різкій критиці всю середньовічну схоластичну систему виховання і навчання, протиставили їй таке виховання, що розвиває людину розумово і фізично, формує в неї високі моральні якості.
Одним із головних завдань гуманісти вважали ознайомлення учнів з кращими творами латинських і грецьких авторів, з біблією й іншими джерелами в оригіналі, у неспотворених церквою формах.
Ряд гуманістів вимагали окрім вивчення історії та античної літератури ще й поширення через школу реальних знань, вважали обов’язковими для вивчення такі науки як математика, астрономія, природознавство, географія, ознайомлення з різними видами людської діяльності.
Проголошувалась ідея гармонійного й багатостороннього розвитку особистості дитини, що було притаманно ще античній педагогіці. Ця ідея відображає ідеал ренесансної людини. У повній відповідності з античністю педагоги-гуманісти дбали, щоб формувалось здорове тілом i духом підростаюче покоління.
По-новому розуміючи мету і завдання виховання, гуманісти проголошували загальну повагу до дитячої особистості, заперечували сувору дисципліну та тілесні покарання. Вони відзначали необхідність враховувати особливості дитячого віку, індивідуалізувати навчання і виховання.
Новими були підходи і до методів навчання та виховання. Гуманісти вважали, що у процесі навчання і виховання діти повинні набути здатність активно мислити, самостійно пізнавати оточуючий світ. Для цього роботу у школі треба зробити привабливою для дітей, щоб навчання розпочиналось з ознайомлення з речами, а потім уже зі словами, що їх означають. Правилам повинні передувати факти, узагальненням – спостереження. Слід широко використовувати з пізнавальною метою прогулянки, екскурсії, ігри тощо.
Важливою звучала вимога багатьох гуманістів здійснювати навчання у школах рідною мовою.
Гуманісти по-новому ставили питання про освіту жінок, вважаючи, що вони мають право навчатися у школах різних типів.
Гуманізм охоплює перш за все тогочасну педагогічну думку i не вносить кардинальних змін в освітньо-виховну практику. Він дістав своє вираження у поглядах та діяльності багатьох мислителів.
Еразм Роттердамський (1466-1536) – відомий нідерландський письменник-педагог, гуманіст, один з перших дав критику середньовічному вихованню й освіті. У своїх сатиричних памфлетах “Похвала глупотi“ та “Грубі вчителі“ він висміяв тогочасну школу, де вчителі кати вбивають у дітей будь-яке бажання вчитися. Критикуючи зміст i методи навчання, Роттердамський вважає, що це навчання повинно бути легким, приємним, враховувати інтереси дітей.
Франсуа Рабле (1494-1553) – французький письменник, вчений-гуманіст. У своєму романі “Гаргантюа i Пантагрюель“, який є гострою сатирою на весь спосіб середньовічного життя, піддав нищівній критиці схоластичне виховання. Він першим запропонував i описав нове гуманістичне виховання, яке пов’язав передусім з реальними, практично корисними заняттями, з продуманим режимом дня дитини, багатосторонньою освітою, що дає реальні знання, розвитком самостійного мислення, творчості й активності.
Мiшель Монтень (1553-1592) – французький мислитель-гуманіст, представник філософського скептицизму. У творі “Досліди“ розробив ряд важливих положень гуманістичної педагогіки. Він пропонував розвивати у дітей критичне мислення, яке не зупиняється перед авторитетами; обґрунтовуючи необхідність всебічного розвитку дитини, Монтень вперше висуває ідею пріоритету морального виховання перед освітою (цю ідею в подальшому підхопив i розвинув відомий педагог XVII ст. Дж. Локк); високо була оцінена педагогікою наступних століть й висунута ним ідея відмови від примусу в навчанні (ця iдея виявилась свого роду основою теорії природного виховання у Руссо).
Педагогічні вимоги гуманістів торкалися в основному дітей із знатних сімей. Виключення у цьому відношенні складали представники раннього утопічного соціалізму: в Англії Томас Мор (1478-1535), в Італії Томазо Кампанелла (1568 – 1639). У них боротьба за удосконалення суспільства пов’язувалась з інтересами всього народу. Т.Мор у творі “Утопія“ i Т. Кампанелла у творі “Місто сонця“ змалювали у фантастичній формі утопічні за своєю суттю комуністичні суспільства. Зокрема, Т. Мором було висунуто ряд нових педагогічних ідей:
– ідея загального громадського виховання для всіх дітей;
– принцип обов’язкового для всіх навчання;
– ідея навчання рідною мовою;
– рівність чоловіків i жінок в одержанні освіти;
– ідея трудового виховання, поєднання навчання з працею;
– висунуто ряд думок про широку організацію самоосвіти.
Вітторіно да Фельтре (1378-1446) – італійський педагог-гуманіст, створив школу під назвою “Будинок радості“, яка стала зразком для створення нових гуманістичних шкіл у різних країнах Європи. Ця школа знаходилась у мальовничій місцевості. Тут виховувались діти вищої аристократії, хоч попадали i найбільш обдаровані діти з неаристократичних кіл. Велика увага приділялась фізичному вихованню (ігри на свіжому повітрі, фехтування, верхова їзда) та розумовому розвитку дітей (вивчення латинської i грецької мов та літератури, математика, астрономія, природознавство, логіка, метафізика, музика, живопис). У школі не було тілесних покарань, виховання здійснювалось за допомогою нагляду i особистого прикладу вихователів.
Щодо освітньо-виховної практики, то педагогіка гуманізму на ній мало відображалась. Школи залишались типово середньовічними. Виключення складали лише окремі школи гуманістів. Продовжували розвиватись міські школи, в більшості яких навчання здійснювалось рідною мовою. Тут здобували початкову освіту діти ремісників i торговців. В цей же час виникають школи для дівчат, як правило приватні, але були й державні.