6.3. Планування і аналіз чисельності працівників

Працівники на підприємстві діляться на дві категорії:

- промислово-виробничий персонал, зайнятий виробництвом і його обслуговуванням;

- непромисловий персонал. В основному це працівники житлово-комунального господарства і культурно-побутових установ, що належать підприємству. Згідно класифікатору професій і посад всі зайняті на підприємстві підрозділяються на категорії; робітники, керівники, фахівці, службовців.

Робітники — особи, безпосередньо зайняті створенням матеріальних цінностей, а також ремонтом, переміщенням вантажів, наданням матеріальних послуг і т.д. (зайняті управлінням, регулюванням і спостереженням за роботою автоматів і автоматичних ліній; доглядом за машинами, устаткуванням; обслуговуванням виробничих і невиробничих приміщень і ін.).

Керівники — працівники, які займають посади керівників підприємств і їх структурних підрозділів (директори, начальники, управляючі, завідуючі, голови, майстри, головні бухгалтери, головні інженери, головні механіки, головні електрики, головні редактори, а також їх заступники і ін.).

Фахівці — працівники, зайняті інженерно-технічними, економічними і іншими роботами (адміністратори, бухгалтери, диспетчери, інженери, інспектори, нормувальники, математики, механіки, ревізори, соціологи, економісти, юрисконсульти і ін.).

Службовці — працівники, що здійснюють підготовку і оформлення документації, облік і контроль, господарське обслуговування (агенти, діловоди, касири, коменданти, секретарі, друкарки, стенографістки і т.д.).

Планування чисельності всіх категорій працівників має важливе значення для економного використовування трудових ресурсів, підвищення продуктивності праці і ефективності виробництва.

Найважливішою задачею планування чисельності працівників є визначення обґрунтованої потреби в кадрах для забезпечення ритмічного виробничого процесу і виконання виробничих завдань.

При плануванні чисельності працівників на підприємстві керуються наступними принципами:

- відповідність чисельності і кваліфікації працівників об'єму запланованих робіт і їх складності;

- обумовленість структури персоналу підприємства об'єктивними чинниками виробництва;

- максимальна ефективність використання робочого часу;

- створення умов для підвищення кваліфікації і розширення виробничого профілю працівників.

Планування чисельності працівників визначається за наступними показниками: облікова чисельність персоналу; явочна чисельність промислово-виробничого персоналу і його категорії; структура працівників; потреба в кадрах; баланс робочого часу одного працівника, трудомісткість виробничої програми.

Планові розрахунки ведуться окремо за кожною категорією працівників із застосуванням різних методів визначення необхідної чисельності.

Планування чисельності основних робітників полягає у визначенні, по-перше, трудомісткості виробничої програми в плановому періоді, по-друге, бюджету робочого часу одного середньооблікового робітника і середнього виконання норм виробітки у відсотках і, по-третє, чисельності по професіях, рівню кваліфікації робітників.

Планування трудомісткості виробничої програми повинне спиратися на дані нормування праці. Тільки в цьому випадку буде науково обґрунтована потреба підприємства у витратах робочого часу на виконання виробничої програми, чисельності робітників, заробітній плати, підвищенні продуктивності праці.

Зміна нормованої трудомісткості відбувається протягом всього планового року за рахунок вдосконалення техніки, технології, організації виробництва і праці і т.д. і їх впливи на скорочення трудових витрат.

Нормована трудомісткість одиниці продукції представляє основу для визначення планової чисельності працівників. Вона визначається виходячи з трудомісткості базового періоду і зниження трудових витрат за рахунок упровадження організаційно-технічних заходів, зміни об'єму і структури випуску продукції в плановому періоді.

Для визначення чисельності робітників по професіях і рівню кваліфікації необхідно мати дані про розподіл загальної трудомісткості виробів по видах робіт і розрядах. Ці дані містяться в технологічних картах виробів.

Явочний склад працівників - це кількість працівників, які щодня повинні бути на роботі, щоб забезпечити нормальний хід виробничого процесу. Обліковий і явочний склади працівників практично не співпадають, тому для забезпечення щоденної явки на роботу необхідної чисельності працівників їх середньооблікове число повинне бути більше явочного. Співвідношення облікового і явочного числа працівників визначають за допомогою коефіцієнта, що є відношенням кількості днів роботи підприємства і кількості днів роботи одного середньооблікового працівника.

Фактично працюючі - це не тільки що з'явилися, але і фактично що приступили до роботи. Різниця між явочним числом і числом фактично працюючих показує число осіб, що знаходилися в цілоденних простоях (наприклад, через відсутність електроенергії, матеріалів і т.п.).

Облік чисельності працівників дозволяє виявити їх розподіл на різних ділянках підприємства.

Планування явочної чисельності працівників здійснюється на основі технічно обґрунтованих норм витрат праці.

Розглянемо основні способи розрахунку явочної чисельності працівників:

1. Чисельність ( ) визначається виходячи з трудомісткості одиниці роботи (Т_од) і всієї виробничої програми (А) і бюджету робочого часу одного середньооблікового робітника в годинах (Ф_рв):

(6.1)

Приклад. Визначити явочний контингент ремонтних робітників, якщо річна програма ремонту вагонів 3500 одиниць, трудомісткість ремонту 48 чол.ч. на 1 вагон.

Чяв =

2. За нормою виробітку в одиницю часу В і обсягу роботи за той самий період (А) чисельність робітників визначають:за наступною формулою:

(6.2)

Приклад. На ділянці масового виробництва протягом року треба обробити 200 тис. деталей. Змінна норма виробітку — 60 шт., виконання норми — 120%, середнє число робочих днів в році на одного робітника — 225. Чисельність робітників складе:

= 200 000 : (60 * 1,2 * 225) = 12 чоловік.

Приклад. Річний обсяг роботи депо в границях ділянки роботи бригад становить 21 млрд. т(км. брутто; середня маса потяга брутто 3000 т., коефіцієнт допоміжного лінійного пробігу 0,08. Місячна норма виробітку бригади 5200 локомотиво-кілометрів. Бригада складається з двох чоловік. Встановити явочний контингент локомотивних бригад.

1. Розрахувати величину локомотиво-кілометрів на чолі поїздів

2. Розрахувати лінійний пробіг локомотивів

3. явочна чисельність локомотивних бригад

3. За змінним нормативом чисельності робітників Н_зм та розрахуноковій кількості робочих змін З_зм чисельність основних робітників може розраховуватися за формулою:

(6.3)

Приклад. Визначити явочний контингент ПТО вагонів при змінному нормативі 100 чол. і цілодобовій роботі пункту.

Рішення:

4. По нормі обслуговування на даний об'єкт Н_обсл і кількості об'єктів n

(6.4)

Приклад. В механічному цеху 200 верстатів-автоматів, норма обслуговування — 6 верстатів, цех працює у дві зміни, то

= 200*2/6 = 67 чоловік.

5. За нормами підпорядкування робітників і типовому штатному розкладу.

У наведених вище формулах К_ТР – коефіцієнт зниження трудоміскості робіт (К_ТР<1); К_вир – коефіцієнт виконання норм виробітки (К_вир>1). Ці коефіцієнти вводяться, якщо в плановому періоді передбачено підвищення норм витрат праці.

В обліковий склад працівників підприємства повинні включатися всі працівники, прийняті на постійну, сезонну, а також тимчасову роботу на термін один день і більш (з дня зарахування їх на роботу).

Обліковий контингент працівників включає явочний та допоміжний. Останній необхідний для заміщення працівників, які знаходяться у відпустці, відсутні через хворобу або зайняті виконанням державних обов'язків в робочий час.

Ч_сп= Ч_яв*(1+К_зам) (6.5)

де Ч_яв - явочна чисельність працівників

- коефіцієнт заміщення.

К_зам= К_від + К_Л +К_вдо (6.6)

де К_від - коефіцієнт, який враховує заміщення працівників, які знаходяться у відпустках;

К_Л - коефіцієнт, який враховує заміщення хворих;

К_вдо.- коефіцієнт, який враховує заміщення працівників, що виконують державні та громадські обов'язки.

Коефіцієнт заміщення працівників які знаходяться у відпустці розраховується за формулою:

(6.7)

де Д_від – середня тривалість відпустки, дні

Д_Р – кільеість робочих днів на рік.

Коефіцієнт заміщення хворих та тих хто виконує державні та суспільні обов'язки можуть бути прийняті за звітними даними за попередній рік (К_ЗБ = 2…3%; К_ЗДО = 0,4…1,0%).

Приклад. Визначити середню чисельність працівників за вересень, якщо на 1 вересня чисельність працівників становила 576 чоловік, на 12 вересня - 581 чоловік, на 18 вересня - 577 чоловік, на 25 вересня - 574 чоловік.

чол.

Середньооблікова чисельність працівників за звітний місяць обчислюється шляхом підсумовування чисельності працівників облікового складу на кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1-го по 31-е число, включаючи святкові (неробочі) і вихідні дні, і відношення отриманої суми на число календарних днів в звітному місяці. Чисельність працівників облікового складу у вихідний або святковий (неробочий) день приймається рівній обліковій чисельності працівників на попередній робочий день.

Середньооблікова чисельність працівників за квартал, півріччя і рік визначається підсумовуванням середньооблікової чисельності працівників за всі місяці вказаних періодів і розподілом отриманої суми відповідно на 3, 6 і 12.

Приклад. Підприємство працює 250 днів, а робітник 223 дні, то коефіцієнт співвідношення чисельності складе: 250: 223= 1,12. Це означає, що середньооблікова чисельність повинна бути на 12% більше явочної.

Приклад. При п'ятиденному робочому тижні підприємство працює 256 днів, а робітник — 226,3 дні, звідси До = 256 : 226,3 = 1,12. При безперервному виробництві коефіцієнт буде значно вищим: 365/226,3= 1,62. Це означає, що для забезпечення щоденної явки на роботу необхідної чисельності робітників їх середньооблікова кількість повинна бути на 62% більше явочного.