Згідно точки зору Ледерера і Джексона, хорошим шлюбом вважається той, який характеризується наступними ознаками:

- Толерантність;

- Повага один до одного;

- Чесність;

- Бажання бути разом;

- Спільність інтересів і ціннісних орієнтацій.

А.Обозова вважає, що стабільний шлюб зумовлюється спільністю інтересів і духовних цінностей і констрасністю їх особистісних якостей.

І, звичайно, стабільності сім’ї сприяє також вміння членів сім’ї вести переговори по всіх аспектах спільного життя.

Дисфункціональні сім’ї нездатні задовольняти потреби один одного в особистісному і духовному рості.

Основними психологічними причинами формування дисфункціональних сімей є наступні (див. Таб.1).

Таблиця 1

Психологічні причини формування дисфункціональних сімей

№ з/п Мотиви вступу в шлюб в дисфункціональних сім’ях Кількість опитаних у %, (N=326)

1 Втеча від батьків 50

2 Почуття обов’язку 49

3 Одинокість 26,6

4 Слідування традиціям 25

5 Кохання 9,5

6 Престиж, пошук матеріальних благ 5,2

7 Помста 3,1

Мотив «втеча від батьків» часто означає пасивний протест проти влади батьків, нездатність сприймати життя у всій її реальності. Такий шлюб є швидше спробою компенсувати власну пустоту, ніж способом збагатити життя.

Найбільш часто в роботі з дисфункціональними сім’ями зустрічаються наступні проблеми:

1. Помилковий вибір партнера. Найбільш частими є очікування, що чоловік/дружина будуть нагадувати батька /матір.

2. Незавершені стосунки з батьківською сім’єю. Подружжя, замість того, щоб радитись один з одним при вирішенні проблем, звертаються за порадою до своїх батьків.

3. Втрата ілюзій («синдром утопій» - Ледерер і Джексон, 1967). Подружжя вважає, що вони одружилися по любові і заради любові, але очікуваного щастя не було. Насправді в їх стосунках переважала не реальна оцінка емоційної складової, а перебільшені сексуальні фантазії. Потреба в опіці і домінуванні виявилась важливішою за реальні сексуальні стосунки (проблема клієнтів з істеричними розладами).

4. Переживання розгубленості. Чому ми живемо разом? – починає задумуватись подружжя. Тому що хочемо цього, чи тому, що зобов’язані?

5. Подружня зрада і загроза розлучення – одна з найчастіших причин звернення до психолога.

6. Громадянський шлюб як спроба уникнути відповідальності – юридичної, фінансової і т.д. Під впливом різних суспільних організацій, в тому числі і феміністських, стали популярними ідеї громадянського або пробного шлюбу. Ця ситуація відповідає німецькому прислів’ю: «Не обов’язково купляти корову для того, щоб пити молоко». Відмова від сім’ї як форма регуляції соціальних відносин створює тривожну ситуацію. Не випадково Джей Хейлі говорить, що наявність свекрух і тещ – єдине, що відрізняє людей від тварин.

7. Серед представників сексуальної меншості, навпаки, домінують вимоги узаконити їх шлюби і дозволити всиновлювати дітей.

Етапи розвитку сім’ї (2 год.)

Хоча сімейне життя є основною ареною людських пристрастей, ми лише недавно почали сприймати його серйозно. При цьому стає очевидним те, що будь-яка сім’я проходить певний процес свого становлення, і коли цей процес по якійсь причині порушується, її члени переживають це вкрай хворобливо. (Дж. Хейлі)

Отже, сім’я, як єдине ціле – не є статичним феноменом, вона перебуває в постійному русі і розвитку і в ній відбуваються різні зміни.

Що таке розвиток?

Розвиток можна визначити як закономірну послідовність змін або фаз, які протікають в часі, в процесі яких поява тих або інших якостей функціонування, зумовлених попередньою стадією, визначає якість наступної стадії.

Процес розвитку сім’ї відрізняється від процесу розвитку її членів (психосексуального, психосоціального або ще якогось) і в той же час певним чином пов’язаний з ним.

В результаті аналізу наукової літератури виділяють наступні фази подружніх стосунків. Автори даної періодизації не зазначають віку членів сім’ї, коли вона входить в ту чи іншу фазу подружжя, оскільки в різних країнах, культурах, релігіях він може бути абсолютно різним.

1. Вибір партнера.

2. Романтизація стосунків. На цій фазі закохані знаходяться в стосунках симбіозу, сприймають у фігурі партнера тільки переваги, дивляться один на одного «крізь рожеві окуляри». Відсутнє реальне сприймання себе та іншого в подружжі. У випадку, якщо мотивація вступу до шлюбу була суперечливою, то багато властивостей партнера – психологічні, фізичні та інші, які на початку ніби не помічалися, в подальшому можуть сприйматися гіпертрофовано.

3. Індивідуалізація стилю подружніх стосунків. Формування правил. В результаті переговорів (повних і неповних, явних і прихованих), напрацьовуються правила, які визначають – хто, яким чином і в якій послідовності здійснює в сім’ї певні вчинки. Правила, які повторюються багато разів стають автоматичними. В результаті цього деякі взаємодії спрощуються, а деякі стають недостатньо ефективними.

4. Стабільність / мінливість. Подружжя щодня проходить через різні випробовування, кожний день відповідаючи на запитання: чому віддати перевагу? Повторити те, що вже стало правилом чи попробувати створити нове? Необхідний досвід по автоматизації взаємовпливів вже накопичений; напевно, можна заспокоїтись і відпочити? В нормально функціонуючих сім’ях тенденція до стабільності врівноважується тенденцією до змін. У випадку ригідної фіксації правил в сім’ї шлюб набуває ознак дисфункціонального, стосунки стають стереотипними і монотонними.

5. Фаза екзистенційної оцінки. Подружжя підводить підсумки спільного життя, з’ясовують ступінь задоволеності /незадоволеності, готуються разом чи окремо до останнього переходу. Основний підсумок цієї фази – вирішити питання про те, чи був шлюб справжнім (і бажаним, і гармонійним) чи випадковим.