- •Тема 4: Нормативно-методологічні засади визначення тривалості виконуваних робіт план
- •№27 Тривалість виконання визначених робіт.
- •Нормування робіт
- •4. Методи визначення послідовності і тривалості виконання робіт
- •№ 30 Методи визначення послідовності робіт
- •№ 31 Методи визначення тривалості виконання робіт
- •Аналітичні методи.
Тема 4: Нормативно-методологічні засади визначення тривалості виконуваних робіт план
Тривалість виконання визначених робіт. Нормування робіт
Об'єкти нормування змісту визначених робіт
Система нормативів і норм виконання робіт
Методи визначення послідовності і тривалості виконання робіт
№27 Тривалість виконання визначених робіт.
Нормування робіт
Визначення тривалості необхідних робіт є важливою ланкою як технологічної та організаційної підготовки виробництва, так і оперативного управління ним. Будь-які суттєві зміни в технології та організації робіт і виробництва повинні супроводжуватися визначенням необхідних норм часу на виконання робіт.
За тривалістю технологічних процесів виділяють такі трудові операції:
перервні, специфіка яких полягає у чіткому розмежуванні робочої, допоміжних та побічних стадій виробничої дії, виконання яких потребує перерви у продуктивній праці робітника при виконанні виробничого завдання;
циклічні, специфіка яких полягає у регламентуванні роботи машини, апарата, установки, складу та тривалості виконання робіт, що створюють конкретний виробничий процес; повторюваність циклічних операцій протягом робочої зміни може коливатися у широких межах; робітник виконує ручні роботи у сурово встановлених регламентом частках виробничого циклічного процесу (як правило, це допоміжні роботи);
безперервні, специфіка яких полягає у паралельному виконанні робітником основних виробничих та допоміжних дій в обсязі, передбаченому виробничим завданням; це дає змогу не переривати процес цільового перетворення предмета праці у запланований виріб.
Тривалість робіт напряму повязана з нормуванням праці.
№ 34 Суть і значення нормування праці
Нормування робіт — лежить в основі організації праці на підприємстві.
В загальному визначенні нормування робіт — це вид діяльності з управління підприємством, спрямований на встановлення оптимальних співвідношень між витратами та результатами праці, а також між чисельністю працівників різних груп та кількістю одиниць обладнання.
Зміст роботи з нормування праці на підприємстві включає.:
- аналіз виробничого процесу;
- поділ його на частини;
- вибір оптимального варіанта технології й організації праці;
- проектування режиму роботи обладнання, прийомів і методів роботи, систем обслуговування робочих місць, режимів праці і відпочинку;
- розрахунок норм згідно з особливостями технологічного і трудового процесів;
- їх впровадження і подальше коректування у зв'язку зі зміною організаційно-технічних умов трудової діяльності.
№ 33 2. Об'єкти нормування змісту визначених робіт
Різноманітність виробничих процесів зумовлює різноманітність об'єктів нормування робіт. Найширше виділяють дві форми витрат в процесі виконання робіт:
витрати робочого часу (тривалість робіт);
витрати робочої сили (фізичної та нервової енергії людини).
Відповідно до цього виділяємо і дві групи об'єктів нормування робіт:
1) ті, що характеризуються переважно витратами робочого часу;
2) ті, що характеризуються переважно витратами робочої сили.
Універсальною мірою тривалості робіт і найширше вживаним об'єктом їх нормування є робочий час. Він нормується на різних рівнях і різними видами норм. На державно-правовому рівні робочий час нормується, з одного боку, для забезпечення певної кількості робіт, необхідних суспільству для його нормальної життєдіяльності, а з іншого — для дотримання прав людини на збереження здоров'я, відпочинок і всебічний розвиток (що передбачає наявність вільного часу).
В Україні така норма робочого часу встановлюється відносно робочого тижня і становить 40 годин при нормальних умовах праці. В законодавчому порядку норма робочого часу скорочується при роботі в шкідливих умовах, а також для певних категорій працівників (неповнолітні, інваліди, матері малолітніх дітей, вагітні жінки).
На мікроекономічному рівні визначення тривалості робіт набуває вигляду встановлення норми часу на здійснення конкретних виробничих операцій. Для цього застосовується аналіз трудової структури виробничої операції (їх послідовність) за окремими мікроелементами (трудовими прийомами, трудовими діями, трудовими рухами).
Своєрідною формою нормування робочого часу є встановлення необхідної чисельності персоналу. В цьому випадку нормується також робочий час, тільки не одного, а кількісно визначеної груми працівників.
Детальніше нормування робочого часу персоналу розглянемо у окремому розділи присвяченому управлінню персоналом.
До другої групи об'єктів нормування праці належать встановлення обсягу роботи, зони обслуговування, а також норм витрат фізичної та нервової енергії.
При нормуванні обсягу роботи він встановлюється у вигляді нормованого завдання, як правило, у натуральних показниках, на зміну, місяць, навчальний рік тощо.
У промисловості поширеним об'єктом нормування праці є зона обслуговування. Вона визначається кількістю засобів виробництва, ефективну роботу яких може забезпечити один працівник або бригада.
Витрати фізичної і нервової енергії працівників найменш досліджені з-поміж усіх інших об'єктів нормування. Вони можуть характеризуватися темпом роботи, мірою зайнятості працівників протягом робочого часу, показниками втомленості тощо.
№ 36 Система нормативів і норм виконання робіт
Величезна різноманітність трудових процесів та умов їх виконання потребує забезпечити більш-менш рівну інтенсивність праці на різних за змістом та складністю роботах. Це можливо лише за умови нормування робіт на єдиній нормативній базі. Така нормативна база складається з універсальних нормативних матеріалів, що розробляються науково-дослідними установами для використання на різних підприємствах при проектуванні норм затрат праці на конкретні роботи.
№ 37 Види нормативних матеріалів
Нормативні матеріали — це комплекс довідкової інформації, необхідної для визначення норм затрат праці для конкретних трудових процесів аналітично-розрахунковим методом.
Різноманітність трудових процесів зумовлює необхідність існування величезної кількості нормативних матеріалів. Їх класифікують за різними ознаками. За призначенням і сферою використання розрізняють: загальнопромислові, галузеві та місцеві нормативи, за мірою укрупнення: диференційовані та укрупнені та інші.
Для розуміння змісту нормативних матеріалів найсуттєвіше значення має їх класифікація за видами:
нормативи режимів роботи устаткування;
нормативи часу виконання робіт;
нормативи процесу обслуговування;
нормативи чисельності;
нормативи підлеглості.
Нормативи режимів роботи устаткування — це регламентовані кількісні характеристики режимів роботи виробничого устаткування, що забезпечують найдоцільніше його використання. Ці нормативи призначені для визначення раціональних режимів роботи обладнання і часу машинної роботи.
Нормативи часу — це науково обґрунтовані показники затрат часу на виконання окремих елементів трудового процесу. Це найпоширеніший вид нормативів, оскільки робочий час є універсальною мірою праці і найширше вживаним об'єктом її нормування. Ці нормативи призначені для визначення норм затрат праці на машинно-ручних і ручних роботах. Вони поділяються на такі групи: нормативи основного часу; допоміжного часу; часу підготовчо-завершальної роботи; часу обслуговування робочого місця; часу на відпочинок та особисті потреби.
Нормативи обслуговування — це регламентовані величини, які характеризують співвідношення між кількістю персоналу, що виконує функції обслуговування певних об'єктів, та кількістю цих об'єктів. Вони використовуються для встановлення норм обслуговування, тобто кількості одиниць обладнання, робочих місць, виробничих площ та інших об'єктів, що закріпляються за одним або групою працівників.
Нормативи чисельності — це регламентовані величини, що визначають кількість працівників певного професійно-кваліфікаційного складу, необхідну для якісного виконання одиниці або певного обсягу роботи. Ці нормативи використовуються для встановлення чисельності працівників на роботах, де її визначення через інші нормативи утруднене (наприклад, чисельності спеціалістів — конструкторів, технологів, економістів).
Нормативи підлеглості — це регламентовані величини, що визначають співвідношення між кількістю керівників та кількістю підпорядкованих їм працівників. Найчастіше вони використовуються для визначення кількості керівників первинних ланок — бригадирів, майстрів, старших майстрів тощо.
Якщо роботи на підприємстві виконуються за типовою технологією, що вже відпрацьована в раціональних організаційно-технічних умовах на певній кількості підприємств, які мають такі самі види робіт, на ці роботи розробляються типові норми. Вони (типові норми) відіграють роль еталона для підприємств, що освоюють дану технологію.
Конкретні норми праці для певного трудового процесу визначаються безпосередньо на підприємстві на основі одного або кількох трудових нормативів. Тобто трудовий норматив є первинним і універсальним, а норма праці — вторинною і локальною. Нормі відповідають чітко визначені значення факторів, що визначають її величину в конкретних умовах виробничого процесу, а нормативи встановлюються для багатьох значень факторів. Норматив — це функція, що встановлює відповідність між багатьма нормами та впливаючими на них факторами. Норма — це конкретне значення даної функції при фіксованих значеннях факторів.
№ 38 Норми праці також класифікуються за такими ознаками:
за призначенням розрізняють норми часу, виробітку, обслуговування, чисельності, підлеглості, співвідношення кількості працівників, нормовані завдання;
за сферою поширення вирізняють міжгалузеві, галузеві, районні та місцеві норми;
за періодом дії норми бувають разовими, тимчасовими, сезонними, тривалими;
за мірою деталізації розрізняють деталізовані (мікроелементні, елементні й операційні) та укрупнені (комплексні, типові, єдині) норми;
на методом обґрунтування норми поділяються на науково-обґрунтовані (аналітичні) і дослідно-статистичні.
Норма часу Нч — це кількість робочого часу, об'єктивно необхідна для виконання конкретної роботи (трудової операції) в певних організаційно-технічних умовах. Розрізняють норми підготовчо-завершального часу, часу обслуговування робочого місця, оперативного, штучного, штучно-калькуляційного часу, часу на відпочинок та особисті потреби, часу на партію виробів.
Норми виробітку Нв — це кількість продукції в натуральних показниках, яку необхідно виробити за одиницю часу в конкретних організаційно-технічних умовах.
Норма обслуговування Ноб — це кількість виробничих об'єктів (машин, механізмів, робочих місць, виробничої площі тощо), які повинен якісно обслуговувати працівник або бригада за одиницю робочого часу.
Норма часу обслуговування Нч,об — це час, встановлений на обслуговування одного конкретного об'єкта. Між нормою обслуговування і нормою часу обслуговування існує обернено пропорційна залежність (чим більше затрачено часу на 1 об’єкт тим менша кількість об’єктів буде обслужена)
Норма чисельності Нч — це розрахована для конкретних організаційно-технічних умов кількість працівників певного професійно-кваліфікаційного складу, необхідна для якісного виконання одиниці або певного обсягу роботи за визначений період часу.
Норма підлеглості — це розраховані для конкретних організаційно-технічних умов величини, що визначають оптимальну кількість безпосередньо підпорядкованих одному керівникові працівників.
Нормовані завдання — це розрахований для конкретних умов асортимент і обсяг роботи, який повинен виконати працівник (колектив) за певний робочий період (зміну, місяць, рік). На відміну від норм виробітку нормовані завдання можуть встановлюватися не лише в натуральних одиницях, але і у нормо-годинах.