33 Епістемічна модальність

Епістемічна логіка - це розділ модальної логіки, який досліджує ерістемічні висловлювання та їхні відношення в структурі міркування.

Прикладами епістемічних висловлювань можуть бути речення:

1. Відомо, що цей злочин вчинив О.

2. Я вірю, що О. не є винним.

3. Спростовано, що О. був на місці злочину в той час.

4. Я знаю, що я нічого не знаю.

Епістема- вищий тип достовірного знання

Епістемічні судження отримуються в результаті обміну інформ із людьми

34 Деонтична модальність

Деонтична логіка це розділ модальної логіки, який вивчає деонтичні висловлювання та їхні відношення в структурі міркування.

Прикладами деонтичних висловлювань можуть бути такі речення:

1. Обов’язково дотримуватися законодавства.

2. Дозволено купувати нерухомість.

3. Заборонено читати чужі листи.

Вважається, що деонтичні модальності можуть бути виражені одна через одну:

1. Обов’язковим є те, від чого не дозволено утримуватися. Формально це визначення записується так: ОА = ~ P ~ A.

2. Дозволеним є те, що заборонено не робити. Формально це визначення записується так: ОА = ~ F ~ A.

3. Дозволеним є те, від виконання чого не обов’язково утримуватися. Формально це визначення записується так: РА = ~ O ~ A.

4. Дозволеним є те, що не є забороненим. Формально це визначення записується так: РА = ~ FA.

5. Забороненим є те, від чого слід обов’язково утримуватися. Формально це визначення записується так: FA = O ~ A.

6. Забороненим є те, що не є дозволеним. Формально це визначення записується так: FA = ~ PA.

35 Алентична модальність

Алетична логіка – це розділ модальної логіки, де досліджуються алетичні висловлювання та їх відношення в структурі міркування.

У алетичній логіці є три основні закони:

1. “Усе необхідне є реальним”

2. “Усе реальне є можливим”

3. “Усе необхідне є можливим”

36 Види запитань

Логічну структуру запитання можна представити в такий спосіб:

1) у ньому насамперед представлене шукане;

2) у ньому позначена в загальних контурах інформація;

3) і нарешті, запитання – це вимога переходу від відносного, неповного знання, до знання повного

Займенник "який" у запитанні позначає особливість, властивість чи стан; прислівники "коли", "де", "скільки", "навіщо" і "чому" позначають відповідно місце, час, простір, кількість, цілепокладання, причину. Якщо в запитанні дотримується точна категоріальність, тобто вказується на конкретну, а не на абстрактну ситуацію, вказується конкретна множина, до якої відноситься предмет нашого пошуку тощо, то це є ознакою достатньої еротетичної культури людини.

З точки зору логіки під запитанням розуміється думка, яка виражена реченням і у якій зафіксована вимога або прохання поновити наявну інформацію з метою усунення або зменшення пізнавальної невизначенності. Основними функціями запитань є: - пізнавальна: у них виражається і фіксується розвиток наших знань про навколишній світ; - комунікаційна: за допомогою їх здійснюється цілеспрямована передача знань і уявлень від однієї людини до іншої; - переломна: за допомогою таких запитань утримуються бесіди у строго встановленому напрямку або ухиляються від проблеми, яка обговорюється. Часто такі питання задаються при накопиченні достатньої інформації з даної проблеми і хочуть перевести мову в іншу площину, на іншу тему; - провокаційна: такі питання ставляться з метою, щоб змусити співрозмовника діяти відповідним чином (наприклад, викликати певні емоції, послушність), заставити співрозмовника розкрити, видати певну інформацію, яку він не хоче видавати, або з метою, щоб збити з толку співрозмовника, викликати недовіру до нього з боку публіки, з метою глузування над ним та ін. У логіці існують різні підходи до поділу питань на певні види. Наведемо основні види. Прості і складні запитання Прості — це такі запитання, які не можна поділити на частини, кожна з яких виражала б самостійне запитання. Складні — це запитання, які складаються з простих, з'єднаних між собою сполучниками. Запитання дозволу і запитання поповнення Закриті і відкриті запитання. Закриті запитання строго лімітують того, хто відповідає. Вони вимагають такої ж відповіді, як запитання дозволу — або «так», або «ні».

Відкриті запитання — це запитання, на які не можна дати таких прямих відповідей.

Вузлові і навідні запитання. Вузловими питаннями вважаються ті, правильна відповідь на які є досягненням цілі. Навідними питаннями вважаються ті, які наближають чи готують нас до розуміння вузлового різниці між вузловими і навідними питаннями не існує. Логічно коректні і логічно некоректні запитання До логічно коректних відносяться запитання на які існує істинна відповідь незалежно від того, чи може людина дати відповідь на нього, чи ні. Завдяки відповідям на такі запитання зникає пізнавальна невизначеність. На логічно некоректні запитання одержати істинні відповіді принципово неможливо.