Серед чисельних видів інфляції, класифікованих за різними критеріями, виділимо найпоширеніші.
За темпами інфляційного процесу:
а) природна або “повзуча”, інертна, поточна тощо;
б) галопуюча (крокуюча, стрибкова, висока);
в) гіперінфляція.
У залежності від характеру кінцевих причин, які викликають інфляцію, розрізняють:
а) інфляцію попиту;
б) інфляцію пропозиції (витрат).
На внутрішню і зовнішню (імпортовану).
Якщо розглядати рівновагу грошової маси та товарної маси, розрізняють:
а) збалансована;
б) незбалансована.
В залежності від передбачуваності:
а) очікувана (передбачувана);
б) неочікувана (не передбачувана).
У залежності з темпами розвитку, виділяють:
а) регульована;
б) нерегульована (руйнівна).
Крім того, можна назвати кредитну інфляцію; інфляцію, зумовлену податками; структурну інфляцію; інфляцію, викликану підвищенням заробітної плати, та інші її різновиди.
Отже, інфляцію не можна пов’язувати чи ототожнювати з одним фактором чи конкретною причиною, вона відбиває всі недуги.
Більш детально розглянемо такі види інфляції, як інфляцію попиту та інфляцію пропозиції (витрат); види інфляції в залежності від темпів інфляційного процесу (природну, галопуючу, гіперінфляцію).
Інфляція зумовлюється двома головними причинами: 1) надлишковим попитом; 2)зростанням витрат. Тобто відповідно до цього інфляцію попиту та інфляцію витрат.
Інфляція попиту виникає в умовах надлишкового сукупного попиту. Попит стає надлишковим, тоді виробництво не може відреагувати на його зростання реальним збільшенням обсягів валового національного продукту. В свою чергу, виробництво тоді не може далі збільшувати обсяги ВНП, коли воно досягає межі використання наявних ресурсів .
Стану надлишкового попиту на ньому відповідає точка Р, розміщена поза межами виробничих можливостей.
Як може виникнути надлишковий попит? Щоб відповісти на це запитання, пригадаймо, що сукупний попит визначається сукупними витратами споживачів, держави, підприємців (інвестиції) та іноземців.
Витрати споживачів створюють надлишкових попит на товари і послуги в умовах інфляційного очікування, коли споживачі, переконані неминучості підвищення цін, скорочують заощадження і збільшують поточне споживання.
Державні витрати створюють надлишковий попит тоді, коли держава істотно підвищує соціальні гарантії чи воєнні витрати або надмірно розширює державний сектор, беручи на себе витрати на його утримання.
Витрати підприємців можуть спричинити надлишковий попит за умови сплеску інвестиційних витрат у періоди економічних бумів, докорінної перебудови галузей тощо.
Інфляція витрат виникає зі збільшенням витрат виробництва і зменшенням сукупної пропозиції.
Найважливішим факторами інфляції витрат є підвищення номінальної заробітної плати і підвищення цін на сировину та енергоносії. Якщо підвищення заробітної плати не врівноважується збільшенням погодинного виробітку (продуктивності праці), то зростають витрати на одиницю продукції. Зростання витрат дає поштовх до зростання цін. За умови підвищення цін на сировину та енергоносії також зростають витрати на одиницю продукції, що викликає зростання цін. Обидва фактори інфляції витрат призводять до зниження сукупної пропозиції.
Вважається, що в умовах ринкової економіки інфляція витрат спроможна сама себе обмежувати: зменшення пропозиції веде до скорочення реальних обсягів ВНП і зайнятості, що стримує подальше зростання витрат. Досить очевидним є те, що інфляція витрат за будь-яких умов здатна на само відтворення: підвищення зарплати породжує зростання цін, яке, в свою чергу, вимагає підвищення зарплати на відшкодування втрат від зростання цін.
Однією із закономірностей інфляції є постійне зростання цін та знецінення грошей. Тому в залежності від темпу приросту цін умовно інфляцію ділять на три види: помірну (повзучу), галопуючу (високу), гіперінфляцію.
Помірна (повзуча) інфляція виникає тоді, коли річний приріст цін складає не більше 10%. Вона характеризується збільшенням грошової маси в обігу без помітного підвищення чи з незначним зростанням товарних цін, що спостерігається на початку розвитку інфляційного процесу. Певний час ціни можуть зростати повільними темпами, що не має негативних наслідків і не є відчутним для економічних суб’єктів.
Галопуюча (висока) інфляція настає тоді, коли річний приріст цін вимірюється в межах 20 –200 %. На цій стадії значно посилюється економічні суперечності та соціальне напруження в суспільстві. Окремі групи економічних суб’єктів добиваються різкого підвищення цін, що змушує інших посилювати свої економічні і соціальні вимоги. Тому зростання цін набуває стрибкоподібного характеру, стає важко передбачуваним і не піддається регулюванню, навіть з боку держави.
Гіперінфляція настає тоді, коли річний приріст цін вимірюється тисячами відсотків. На цій стадії гроші починають втрачати здатність виконувати свої функції. Вони відіграють дедалі меншу роль в економіці, відбувається натуралізація господарських зв’язків, загалом розвиваються стихійні процеси в економіці.
Яскравим прикладом може слугувати економічна ситуація, що склалася в Україні на початку 90-х років. Так, індекс цін споживчого ринку тут у відсотках до попереднього року становив: у 1991 – 290%, 1992 – 2000, 1993 – 10 155, 1994 – 401, 1995 – 182, 1996 – 140, 1997 – 110,1%. В нашому випадку інфляція була водночас і інфляцією попиту, і інфляцією витрат. Фактори, що її зумовили можна зобразити у вигляді схеми (див. Додатки, схема 1). Фактори інфляції в Україні діляться на дві групи: 1) ті, що породжують інфляцію попиту; 2) ті, що є причиною інфляції витрат.
До першої групи належать: скорочення обсягів виробництва, дефіцит торгівельного і платіжного балансу, державного бюджету, кредитна і грошова емісії. До другої – підняття цін монополістами, підвищення цін на енергоносії, зростання зарплати. Два останні чинники розкручують інфляційну спіраль.
Сьогодні багато економістів та політиків називають інфляцію ворогом суспільства номер один, найбільш суворим податком. Вона тісно пов’язана з проблемою зайнятості населення і безробіттям, матеріальним і духовним благополуччям людей, їх добробутом.
В умовах природного рівня інфляції, тобто її інерційності, керованості, контрольованості, передбачуваності деякі економісти вказують на її позитивне значення. Помірна інфляція стимулює конкуренцію, збалансовує попити і пропозицію, зумовлює прискорення науково-технічного переозброєння виробництва.