19. Як проводиться доведення задач до виконавців?

При доведенні задач до виконавців потрібно чітко роз’яснити: що, коли, яким чином, в яких умовах, якими засобами, до якого часу, з якими кількісними та якісними показниками потрібно зробити.

20. Як здійснюється підготовка виконавців до виконання задач?

Для кращого сприйняття завдання спочатку роз’яснюється загальний задум рішення проблеми, що стоїть перед виконавцями. Глибоке й однозначне його розуміння — вихідна умова засвоєння індивідуальної задачі. Далі варто показати місце кожної задачі в загальній роботі, взаємні зв’язки з іншими завданнями. Потім роз’яснюється мета, тобто передбачуваний результат праці, надані в розпорядження виконавця засоби праці, вказуються терміни завершення етапів рішення та критерії оцінки результатів. Особлива увага звертається на можливі труднощі, шляхи їхнього подолання, правила безпеки праці.

Ковальчук Ірина

21. Як забезпечується спонукання виконавців до ефективного виконання задач?

22. Які застосовуються форми і методи доведення задач до виконавця?

Для доведення задач до виконавця застосовуються такі форми і методи: наради і збори, бесіди, інструктажі, показ зразків виконання і вивчення документів та інше.

23. Для чого і як проводять інструктаж?

Інструктаж проводиться напередодні практичних робіт. Керівник заздалегідь продумує процес виконання робіт за підлеглого. У період інструктажу він може запропонувати переказати чи письмово викласти, у якій послідовності і яким чином працівник має намір виконувати поставлену задачу. Часто недоліки виконання робіт пов’язані з недооцінкою інструктажу.

Козачек Дар’я

24. Які правила використовує керівник при розподілі робіт і визначенні виконавців?

Кожне окреме завдання керівник повинен «програвати» сам, ставлячи себе на місце виконавця у відповідних умови. Помилки у визначенні характеру, обсягу або змісті задач знижують ефективність рішення в цілому. Щоб уникнути цього, варто дотримуватися наступних правил:

1. Забезпечення відповідності кожної задачі діловим і психологічним особливостям виконавця. Необхідно враховувати професійну майстерність працівника (його спеціальні знання, вміння, досвід виконання подібної роботи). Завдання співвідноситься також з особливостями темпераменту особистості. Як відомо, флегматикові важко дається робота, що вимагає швидкої перебудови, на що підходять холерики. Темперамент впливає і на сприйняття будь якої нової задачі.

2. Розподіл задач повинен стимулювати колективістські почуття (наприклад, виключається одержання переваг досвідченими працівниками за рахунок зниження розряду іншим членам бригади; незаперечно справедливим повинно бути встановлення коефіцієнта трудової участі й інше).

3. Взаємна довіра виконавців загальної задачі. Повинно бути переконання, що член бригади не зробить вчинків, які негативно позначаться на загальних результатах праці. Кожний окремо упевнений, що всі інші можуть працювати з повною віддачею та високоякісно. Важлива зразкова однорідність мотивів праці членів колективу. Це досягається в результаті виховної й організаторської роботи.

4. Взаємне підстрахування і взаємна допомога спільно працюючих людей. Рішення — це цілісний задум, розчленовування якого на частини для різних виконавців суміщено з можливими витратами. Тому при розподілі завдання повинна бути дана чітка орієнтація підлеглим на кінцевий результат, що досягається всім колективом. Для кожного виконавця варто передбачати стимули, що спонукували б його піклуватися не тільки про виконання власних задач, а й задач колег.

5. Мобілізація колективу. Це різновид діяльності по організації виконання рішень. Вона реалізується одночасно з процесом доведення задач до виконавців. Суть її наступна: за допомогою цілеспрямованої системи виховних і організаційних заходів керівник, разом із громадськими організаціями (профспілкою), формує морально-психологічний настрій колективу і орієнтує кожного працівника на сумлінне виконання прийнятого рішення. Робота проводиться поетапно: спочатку з активом організації, потім складається план мобілізації (організаційноKтехнічних заходів) виконання завдання по підрозділах.

25. Що являє собою контроль у менеджменті?

Контроль у менеджменті розглядається в трьох аспектах: контроль як діяльність апарату управління, як одна з його загальних функцій; контроль як принцип управління; контроль як завершальний процес процедури прийняття управлінських рішень. У данному випадку контроль характеризується як заключний етап розробки і реалізації рішення.

26. Що являє собою процес контролю?

Процес контролю — це діяльність суб’єктів контролю, спрямована на виконання прийнятих рішень шляхом реалізації визначених задач, принципів, методів, застосування технічних засобів і технології контролю.

Процес контролю характеризують три складові: змістовна (що виконується в процесі контролю), організаційна (ким і в якій послідовності здійснюється), технологічна (як здійснюється).

27. Розкрийте суть, зміст та цілі контролю.

Контроль у менеджменті розглядається в трьох аспектах: контроль як діяльність апарату управління, як одна з його загальних функцій; контроль як принцип управління; контроль як завершальний процес процедури прийняття управлінських рішень. У данному випадку контроль характеризується як заключний етап розробки і реалізації рішення.

Ціль контролю — забезпечення єдності рішення та виконання, попередження можливих помилок і недоробок, своєчасне виявлення відхилень від заданої програми, поставлених задач і встановлених термінів.

Зміст контролю виявляється у виконуваних ним функціях: діагностики стану справ, орієнтування, стимулювання, коригування дій, поширення передового досвіду, здійснення авторського нагляду, а також педагогічної та правоохоронної.

Літвінчук Діана

28. Охарактеризуйте види контролю.

Відомі різні види контролю та ознаки їхньої класифікації. В якості останніх можуть бути особливості суб’єктів контролю, характер задач, взаємовідносини суб’єкта контролю з підконтрольним об’єктом, використовувані методи й техніка контролю та інше.

Виділяють формальні, реальні, внутрішні і зовнішні види контролю, проте існує й інший підхід, так, у спеціальній літературі з менеджменту частіше вказують три види контролю: попередній, поточний і підсумковий.

У залежності від суб’єкта розрізняють державний, відомчий та суспільний види контролю, які, в свою чергу, можуть мати підвиди. Їх відносять до загальних, оскільки ці види використовуються у всіх сферах суспільного та державного життя.

29. Які є стадії в процесі контролю?

Процес контролю включає чотири стадії: встановлення норм діяльності (функціонування), збір даних про фактичні результати, порівняння й оцінку фактичного й очікуваного підсумків виконання, розробку та реалізацію коригувальних дій.

Норми функціонування встановлюються в ході складання плану. На етапі організації контролю виділяються точки спостереження — індикатори відхилення поводження об’єкта контролю від норми функціонування. Ефективний контроль базується на прогнозуванні результатів, повинен бути орієнтований на перспективу, інакше може стати формальним і навіть марним.

Збір даних про фактичне виконання рішень — забезпечуючий етап контролю. Найкраща його реалізація проходить з використанням сучасних технічних засобів постачання оперативною інформацією. Органами керування встановлюються ключові точки, збір інформації від яких дозволяє приймати випереджувальні рішення до настання небажаних подій.

Порівняння й оцінка фактичного й очікуваного результатів повинна здійснюватися на основі якісної інформації (точної, достатньої). Матеріали аналізу негайно направляються керівникові, чия ділянка роботи контролювалася.

Розробка коригувальних дій здійснюється на основі сигнальної (індикаторної) інформації. При цьому розкриваються причини відхилень, пропонуються альтернативні варіанти їхнього подолання.

30. У чому полягає суть психології керівника і виконавця в процесі контролю?

Дотримання деяких психологічних умов у ході контролю підвищує ефективність, а саме: коли людина працює з ентузіазмом, не варто її відволікати, тому що внутрішньо вона сприйме контроль як перешкоду; здійснювати контроль слід в ситуації, коли працівник має сумніви, або коли виконаний деякий етап роботи і він сам готовий поділитися результатами; питання пов’язані з контролем мають особливе значення у свідомості виконавців, бо те, що випадає з уваги контролерів, іде в тінь і у виконавця. Тому проводити контроль слід системно і усі повинні перевірятися, хоча і неоднаково глибоко. Раціональна організація виконання управлінських рішень і систематичний контроль за дотриманням норм і умов їх якісного здійснення — це передумова забезпечення ефективності виконання рішень.

31. Що дає контроль підлеглим?

Він покликаний інформувати виконавців про хід роботи та її відповідність задумам керівництва. Виконавець зацікавлений у тому, щоб його зусилля були помічені оточуючими й заслужено оцінені. Визнання його дій служить додатковим стимулом до подальших зусиль у роботі, тим більше шановних людей, визнаних авторитетів. Сам факт контролю (у делікатній формі) служить аргументом, який підвищує престиж виконуваної виконавцем задачі, додає самоповаги виконавцям, впевненості у своїх справах.

32. Дотримання яких психологічних умов підвищує ефективність контролю?

Дотримання деяких психологічних умов у ході контролю підвищує ефективність, а саме: коли людина працює з ентузіазмом, не

варто її відволікати, тому що внутрішньо вона сприйме контроль як

перешкоду; здійснювати контроль слід в ситуації, коли працівник

має сумніви, або коли виконаний деякий етап роботи і він сам готовий поділитися результатами; питання пов’язані з контролем мають особливе значення у свідомості виконавців, бо те, що випадає

з уваги контролерів, іде в тінь і у виконавця. Тому проводити контроль слід системно і усі повинні перевірятися, хоча і неоднаково

глибоко.

33. У чому полягає суть відповідальності ?

Відповідальність — це категорія етики і права, що виражає особливе соціальне та морально-правове відношення особистості до

суспільства. Це міра відповідності дій окремої людини, групи людей чи суспільства взаємним вимогам, історичним соціальним нормам, загальним інтересам.

В залежності від сфери діяльності відповідальність має ряд форм:

· юридична;

· економічна;

·моральна;

·громадянська;

· дисциплінарна;

·матеріальна;

· адміністративна;

· кримінальна.

За рівнем суб’єкта розрізняють відповідальність:

· держави, суспільства;

· соціальної групи, класу, колективу;

· особисту відповідальність.

34. Розкрийте суть окремих видів відповідальності.

Відповідальність — це категорія етики і права, що виражає особливе соціальне та морально-правове відношення особистості до

суспільства. Це міра відповідності дій окремої людини, групи людей чи суспільства взаємним вимогам, історичним соціальним нормам, загальним інтересам.

Відповідальність правова (юридична) полягає у необхідності дотримання прийнятих державних законів і норм державного регулювання.

Відповідальність громадянська полягає у накладенні невигідних

матеріальних наслідків на особу, що допустила неправомірну поведінку (повернення збитків, виплата штрафу).

Відповідальність дисциплінарна — це форма впливу на порушника трудової дисципліни шляхом накладення на нього дисциплінарного стягнення (догана, сувора догана, переведення на нижчеоплачувану роботу тощо).

Відповідальність матеріальна зобов’язує працівника повернути

матеріальний збиток, що утворився по його вині.

Відповідальність кримінальна означає, що особа, яка вчинила злочин, обов’язково повинна відповідати за нього перед судом і бути

покарана згідно з законом.

Адміністративна відповідальність регулюється нормами адміністративного права, головна задача якого полягає в організації

функції порядку.

Економічна відповідальність виражається в двох формах — економічні санкції і відшкодування заподіяної шкоди.

Економічні санкції являють собою примусові заходи, які використовуються при порушенні встановленого порядку господарської діяльності.