План

Вступ

1. Історія руху роботодавців України.

2. Завдання та принципи організацій роботодавців.

3. Статус організацій роботодавців та їх об'єднань.

4. Права членів організацій роботодавців та їх об'єднань.

5. Рівні, на яких представляють сторони роботодавців у соціальному партнерстві.

Вступ

Світовий досвід доводить, що проблеми економіки і суспільного життя, в тому числі в сфері використання найманої праці, вирішуються максимально ефективно, якщо орієнтуватись не на конфронтацію, а на досягнення згоди між різними соціальними групами та досягнення балансу між найманими працівниками, роботодавцями й державою. Процес узгодження соціально-економічних інтересів між вказаними суб’єктами утворює цілу систему суспільних відносин, яка отримала назву соціального партнерства.

Соціальне партнерство - система колективних відносин між найманими працівниками, роботодавцями, виконавчою владою, які виступають сторонами соціального партнерства у ході реалізації їх соціально-економічних прав та інтересів.

Сторонами соціального партнерства є професійні спілки та їх об'єднання, інші організації найманих працівників, утворені ними відповідно до чинного законодавства; роботодавці, їх організації та об'єднання; держава в особі виконавчих органів влади і органів місцевого самоврядування.

Для належного розвитку соціального партнерства, забезпечення сталого економічного зростання країни та гідного життя громадян в першу чергу необхідно визначити місце, завдання та рівень відповідальності кожної із сторін соціального діалогу там, де їх інтереси пересікаються.

Слід зазначити, що саме тристороння основа здатна забезпечити дієвість цієї системи. Роботодавці, як і наймані працівники мають право на рівноправну участь у соціальному партнерстві з владою.

1. Історія руху роботодавців України.

Вдаючись до невеликого історичного екскурсу у рух роботодавців України слід відмітити, що появі організацій роботодавців сприяло становлення соціального партнерства в Україні, розвиток колективно-договірного регулювання та вирішення колективних трудових спорів. Від самого свого початку створення організації роботодавців виступають активними учасниками соціального партнерства на різних рівнях. Поряд із профспілками вони є суб’єктами колективних відносин. Організації роботодавців представляють та захищають інтереси роботодавців на загальнодержавному, галузевому та регіональному рівнях. Структура організацій роботодавців та напрямки їх діяльності неоднакові в усьому світі. В деяких країнах існують організації роботодавців, які діють лише в економічній сфері, а інші — лише у соціально-трудовій. Організації роботодавців України беруть активну участь у переговорах та консультаціях між сторонами соціального діалогу з обох напрямків діяльності.

Ключова роль організацій роботодавців у створенні державної політики визнана багатьма поважними міжнародними інституціями, серед яких і Міжнародна організація праці. Так у преамбулі Конвенції №150 про регулювання питань праці: роль, функція і організація 1978 pоку зазначається, що організації підприємців і трудівників відіграють головну роль у здійсненні цілей економічного, соціального і культурного прогресу.

У країнах з розвинутими ринковими відносинами організації підприємців відіграють активну роль у суспільному житті, співпрацюють з державними органами, профспілками працівників, їхня діяльність спрямована на узгодження державних і корпоративних інтересів, представництво і захист соціально-економічних прав та інтересів роботодавців. А об'єднання роботодавців — юридичних осіб є найбільш поширеними представниками інтересів роботодавців.

Наймані працівники через профспілки, їхні об'єднання та роботодавці через свої представницькі органі, які трактуються Міжнародною Організацією Праці як "профспілки підприємців", виступають активними учасниками соціального партнерства на різних рівнях. Вирішуючи широкий спектр соціально-економічних питань, організації роботодавців та їхні об'єднання є суб'єктами не лише трудових, а й цивільних, підприємницьких, господарських, фінансових та інших правовідносин. Отже, необхідно чітко визначити їхню роль у соціально-трудовій сфері, основні цілі, порядок створення, форми та напрямки діяльності, принципи взаємодії з органами державної влади та місцевого самоврядування, профспілками, їхніми об'єднаннями, іншими об'єднаннями громадян.

Організації роботодавців почали створюватись в Україні на початку 90-х років. Однією з перших організацій підприємців в Україні, що була заснована у 1992 p. з метою захисту прав промисловців і підприємців, став Український союз промисловців і підприємців. Це — неурядова неприбуткова громадська організація, яка об'єднує промислові, будівельні, транспортні, наукові, комерційні та інші підприємницькі структури, підприємництва різних форм власності (підприємства державні й приватні та змішаної форми власності).

На сьогоднішній день правові, соціальні, економічні, організаційні засади створення та функціонування організацій роботодавців в Україні, форми та напрями їх діяльності, а також принципи їх взаємодії з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, професійними спілками, їх об'єднаннями, іншими об'єднаннями громадян визначає Закон України №2436-III «Про організації роботодавців», який був прийнятий 24 травня 2001 року та набрав чинності 26 червня 2001 року.

Закон спрямований на підвищення ролі організацій роботодавців та їх об'єднань у соціально-трудових відносинах та на реалізацію економічної політики в державі, вдосконалення системи соціального партнерства.

Статтею 1 Закону визначено, що роботодавець – це власник підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та галузевої належності або уповноважений ним орган чи фізична особа, яка відповідно до законодавства використовує найману працю.

організація роботодавців - громадська неприбуткова організація, яка об'єднує роботодавців на засадах добровільності та рівноправності з метою представництва і захисту їх прав та інтересів.

об'єднання організацій роботодавців - неприбуткова організація роботодавців, яка об'єднує організації роботодавців на засадах добровільності та рівноправності з метою представництва і захисту прав та інтересів організацій роботодавців та роботодавців.

Відповідно до ст. 13 Закону організації роботодавців та їх об'єднання підлягають обов'язковій реєстрації в порядку, встановленому Законом України "Про об'єднання громадян" .

Членами організацій роботодавців можуть бути роботодавці відповідно до цього Закону. Роботодавець може бути одночасно членом декількох організацій роботодавців.

Членами об'єднань організацій роботодавців можуть бути організації роботодавців, зареєстровані в установленому порядку. Організація роботодавців може бути членом галузевого і територіального об'єднання організацій роботодавців.

В цілому законодавство України про організації роботодавців та їх об'єднання складається з Конституції України, Закону України "Про об'єднання громадян", Закону України «Про організації роботодавців», інших нормативно-правових актів, виданих відповідно до нього, а також законодавства про соціальне партнерство та професійні спілки.

В Законі України "Про організації роботодавців" передбачено, що організації роботодавців та їх об'єднання створюються і діють з метою представництва та захисту законних інтересів роботодавців у економічній, соціально-трудовій та інших сферах, у тому числі в їх відносинах з іншими сторонами соціального партнерства.