Соціологія девіантної поведінки План

1. Об'єкт, предмет сутність і зміст

2. Характеристика основних теорій і концепцій девіації

3. Соціальна діагностика девіантної поведінки

1. Соціологія девіантної поведінки як наука: об'єкт, предмет сутність і зміст

Соціологія девіантної поведінки є спеціальною соціологічною теорією яка досліджує методами соціології сутність соціального явища девіації — відхилення в по­ведінці людей.

Отже, об'єктом цієї соціології середнього рівня виступають суб'єк­ти девіантної поведінки — окремі люди, групи людей та соціальні орга­нізації.

Предметом соціології девіантної поведінки є сутнісні характерис­тики такого соціального явища, як девіантна поведінка, розгляд її як специфічних соціальних відносин.

Під девіантною (від лат. deviatio — відхилення) поведінкою в со­ціології розуміють дії та вчинки людей, соціальних груп, що супере­чать соціальним нормам чи визнаним шаблонам і стандартам поведін­ки . Таким чином, сутність девіантної поведінки полягає в недотримуванні вимог соціальної норми, у виборі іншого, ніж вона прописує, варіанта поведінки в тій чи іншій ситуації, що призводить до порушення ступеня взаємодії особистості й суспільства, групи й суспільства, особистості й групи. В основі відхилень часто-густо лежить конфлікт цінностей, інтересів, розходження потреб, деформація спо­собів їх задоволення, помилки у вихованні, життєві негаразди, прора-хунки тощо.

Визначаючи сутність девіантної поведінки, необхідно зазначити, що вона поділяється на два типи. До першого типу відносять, як правило, таку поведінку, що набирає суспільно несприятливих, навіть дуже не­безпечних форм (наприклад, злочинність), внаслідок чого суспільство змушене застосовувати відповідні санкції. Соціальні наслідки цього типу девіантної поведінки полягають у підриві громадського порядку, посиленні ентропійних процесів, нівелюванні й розпаді особистості, зни­женні якості роботи й рівня суспільних стандартів, наростанні соціаль­ної апатії тощо. Рушійною силою цього типу девіантної поведінки є деформовані потреби і цінності, що спонукають особистість або со­ціальну групу діяти всупереч вимогам суспільства. Причинами такої по­ведінки можуть бути також дефекти правової й моральної свідомості людей, які часто-густо пов'язані навіть із особливостями їхньої емоцій­но-вольової сфери, настроєм, сподіваннями.

Другий тип девіантної поведінки пов'язаний із процесом розвитку суспільства, застаріванням його соціальних норм, критеріїв та стандартів, які необхідно змінювати, оскільки вони гальмують процеси суспільного розвитку. Масштаби поширення різноманітних форм девіантної поведін­ки цього типу рухливі. Наприклад, вони можуть значно зростати в пері­оди соціальних змін, реформ, революційних перетворень, коли відбу­вається руйнування стереотипів і застарілих норм поведінки.

У цих випадках далеко не кожна форма соціального відхилення (девіації) заслуговує лише негативної оцінки. Вона часто-густо містить у собі вказівку щодо необхідності зміни «непрацюючих» норм та оновлення застарілих цінностей. Таким чином, цей тип соціальних від­хилень має відповідний прогресивний зміст, зав'язок майбутніх суспіль­них змін.

Усе це свідчить про складність критеріїв оцінки різноманітних типів і форм девіантної поведінки. Розробка таких критеріїв вхо­дить до предметної сфери девіантної соціології і вимагає усвідом­лення співвідношення між нормативною системою поведінки, норма­тивною свідомістю суспільства та об'єктивними вимогами, перспек­тивами його розвитку. Тобто виникає проблема, що якнайповніше виражає цю перспективу, — панівна норма або невідповідна їй по­ведінка.

Слід зауважити, що соціальні відхилення (девіації) в поведінці лю­дей настільки ж різноманітні, наскільки різноманітні й існуючі етало­ни поведінки — норми, шаблони, стандарти тощо. Вчинок (дія) може не відповідати соціальній нормі з об'єктивних або суб'єктивних при­чин, цілями або мотивами, прямими або побічними наслідками. Він може бути новаторським або консервативним, типовим чи нетиповим, випадковим або закономірним, позитивним чи негативним. Однак межі й переходи між усіма такими оцінками досить відносні й мінливі. Найбільш стійкі й небезпечні для суспільства і особистості, найбільш важкоусувані соціальні відхилення в поведінці належать до явищ соціальної патології. Тому подолання явищ соціальної па­тології, як і інших форм девіантної поведінки, є необхідною умовою оздоровлення суспільства, важливою складовою соціальної політики держави.